Ухвала суду № 16549553, 17.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року справа №2а-24627/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів

Старосуда М.І., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-24627/10/0570 за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, третя особа приватне підприємство «Магнолія» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року, № 0000622310/0 від 29 вересня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року, № 0000622310/0 від 29 вересня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а судове рішення залишенню без змін, з наступних підстав.

01 лютого 2009 року між приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» та Приватним підприємством «Магнолія» був укладений договір про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, за умовами якого приватне підприємством «Магнолія» прийняло на себе зобовязання щодо надання позивачу послуг з ведення бухгалтерського обліку та складення звітності в обсязі та на умовах, обумовлених цим договором.

З Акту перевірки № 2335/23-4/35275054 від 15 вересня 2010 року вбачається, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000662310/0 та № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року стали висновки податкової інспекції про порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го, 3го та 4-го кварталу 2009 року витрати за угодою, що має ознаки нікчемності, укладеною із ПП «Магнолія» в сумі 23333,36 грн., з яких у першому кварталі 2009 року в сумі 5000,00 грн., у 3-му кварталі 2009 року в сумі 10000,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року 8333,32 грн. та порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 4666,67 грн., у тому числі за березень 2009 року в сумі 1000,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 2000,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1000,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 666,67 грн. на підставі здійснених взаємовідносин із приватним підприємством «Магнолія» договір з яким є нікчемним.

В Акті перевірки № 2335/23-4/35245054 від 15 вересня 2010 року зазначено, що позивачем протягом 2009 року до складу валових витрат та податкового кредиту було включено суми відповідно 23333,35 грн. та 4666,67 грн. за наслідками здійснення взаємовідносин із Приватним підприємством «Магнолія». Як зазначено в акті позивачем були надані до перевірки оригінали первинних документів на підтвердження здійснених господарських операцій. Проте, у звязку із ненаданням підприємством-постачальником позивача (приватним підприємством «Магнолія») в ході перевірки первинних документів на підтвердження взаємовідносин із ПП «Науково-виробнича фірма «Барбер», зокрема, актів-приймання передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, податківці дійшли висновку про те, що укладений між позивачем та ПП «Магнолія» договір здійснений без мети настання реальних наслідків та є нікчемним. Таким чином, у звязку із не включенням Приватним підприємством «Магнолія» до складу валового доходу та податкових зобовязань відповідних звітних податкових періодів наслідків взаємовідносини із позивачем, на думку податкової інспекції позивачем було завищено суму валових витрат у звітних податкових періодах 1, 3, 4 кварталах 2009 року на загальну суму 23 333,35 грн. та завищено суму податкового кредиту звітних податкових періодів березня, серпня, жовтня та грудня 2009 року на суму 4666,67 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток звітних періодів 2009 року в сумі 5833,34 грн. та суми податку на додану вартість звітних податкових періодів 2009 року в сумі 4666,67 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про нікчемність укладеного між позивачем та ПП «Магнолія» договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми оподатковуваного прибутку за звітні періоди 1-й, 3-й та 4-й квартал 2009 року 5833,34 грн. та заниження суми податку на додану вартість в загальній сумі 4666,67 грн. за звітні періоди березень, серпень, жовтень та грудень 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 01 лютого 2009 року між приватним підприємством «Магнолія» (виконавець) та приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Барбер» (замовник) був укладений договір № 01/02/09. За умовами зазначеного договору замовник (позивач) доручив, а виконавець (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) зобовязався надавати послуги з ведення бухгалтерського обліку та звітності на умовах, передбачених цим договором. Згідно пункту 5.4.1 виконавцем на сплату наданих послуг виставляються рахунки, які мають бути сплачені замовником у звітному податковому періоді.

На виконання прийнятих зобовязань за умовами договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, ПП «Магнолія» протягом лютого 2009 року - грудня 2009 року були надані обумовлені умовами договору послуги, про що були складені звіти про виконані роботи за звітні періоди 1-4 квартал 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім цього, на підтвердження виконання ПП «Магнолія» прийнятих зобовязань за умовами договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року між позивачем та третьою особою було підписано Акт здачі-прийняття робіт. На сплату наданих послуг приватним підприємством «Магнолія» були виставлені рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 77-80), які були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Формування податкового кредиту звітних податкових періодів серпня, жовтня та грудня 2009 року здійснювалося позивачем на підставі виданих ПП «Магнолія» податкових накладних № 1421 від 22 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 666,67 грн., (арк. справи 85),№ 1270 від 20 жовтня 2009 року, ПДВ в сумі 1000,00 грн. (арк. справи 86), № 1143 від 31 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 2000,00 грн.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів березня, червня 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Згідно пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ПП «Магнолія»» договору супроводжувалося складенням первинних документів актів приймання-передачі робіт, звітів по надані послуги, рахунків на сплату, податкових накладних. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що даними бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення господарських операцій за договором, який на думку податкового органу є нікчемними.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «Магнолія» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Натомість, наявними в матеріалах справи документами підтверджено включення ПП «Магнолія» до складу податкових зобовязань звітних податкових періодів березня, серпня, жовтня та грудня 2009 року наслідків здійснених із позивачем господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено виконання сторонами за договором про бухгалтерське обслуговування № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року, прийнятих на себе зобовязань за цим договором та фактичне відбуття господарських операцій на підставі цього договору, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу по нікчемність договору № 01/02/09 від 01 лютого 2009 року та формування позивачем валових витрат та суми податкового кредиту звітних податкових періодів 2009 року за наслідками виконання умов цього договору.

Відповідно до наведеного вбачається, що відображення в податковому обліку ПП «Науково-виробнича фірма «Барбер» в період з січня 2009 року по грудень 2009 року господарських операцій із ПП «Магнолія» відповідає вимогам чинного законодавства України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що свідчить про не підтвердження наявними в матеріалах справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 5833,00грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1250,00 грн., 3 квартал 2009 року 2500,00 грн., 4-й квартал 2009 року в сумі 2083,33 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 4666,67 грн., з яких у березні 2009 року в сумі 1000,00 грн., в серпні 2009 року в сумі 2000,00 грн., у жовтні 2009 року в сумі 1000,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 666,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000612310/0 від 29 вересня 2010 року та № 0000662310/0 від 29 вересня 2010 року, прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів:О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко