Постанова № 16549027, 09.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року справа №2а-19658/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

при секретарі Іванченко О.В., за участю представника позивача Савенко М.Ю., представника відповідача Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-19658/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благос Інженірінг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 02 липня 2010 року № 4682/23-213/34960163, за висновками якого позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та до валових витрат в листопаді 2009 року суми з придбання товару при здійсненні нікчемного правочину (угода від 01.06.2009 року № 3-0106/2009), що призвело до заниження ПДВ у періоді з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року у сумі 72757 грн., а також заниження податку на прибуток у сумі 21975 грн. Нікчемність правочину на думку податкового органу випливає з того, що вказана угода не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначеної угоди підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-19658/10/0570 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 прийняті Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька 16.07.2010 року.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та контрагентами відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами.

В судовому засіданні представник відповідача, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

02.07.2010 року ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено перевірку ТОВ «Благос Інженірінг» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період листопад 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 26 квітня 2010 року № 2868/23-2/33913327 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 72757 грн. та п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: встановлено заниження податку на прибуток на суму 90046 грн.

За наслідками встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001652340/0-18417/10/23-213, № 0001662340/0-18412/10/23-213 від 16.07.2010 року.

З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушено встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів по ланцюгу придбання товару шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та -10 2 шт.: між позивачем та ТОВ «Віват - Пром», між ТОВ «Віват - Пром» та ТОВ «Солана Трейд», між ТОВ «Солана Трейд» та ТОВ «Автокрис», згідно яких на підставі актів невиїзних перевірок податкових органів встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Автокрис», ТОВ «Солана Трейд», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також порушення справи про банкрутство ТОВ «Солана Трейд» та ліквідація цієї юридичної особи за рішенням господарського суду Донецької області в процедурі банкрутства. Підставою для зазначеного висновку відповідач вважає витяг з акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.04.10 № 2868/23-2/33913327, складеного ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено що, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віват Пром” (надалі - ТОВ “Віват Пром” продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2009 року № 3-0106/2009 та ТОВ «Благос Інженіріг» (покупець) за яким продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію технічного призначення (шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та -10 2 шт.) в порядку та умовах, передбачених специфікацією, яка є невідємною частиною договору. Відповідно до специфікації № 2 до вказаного договору, предметом договору є шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та -10 2 шт., на загальну суму 363 758 грн., у тому числі ПДВ 72757 грн. Згідно з умовами поставки, визначеними у договорі, шафи автоматики поставляються на умовах DDU склад покупця за адресою: м. Донецьк, вул. Батищева, 2, умови оплати 50% передплата. 06.11.2009 року між сторонами складено додаткову угоду якою збільшилась ціна договору вказану у п. 3.3 на 300000 грн. загальна вартість договору склала 620000 грн., у тому числі ПДВ 103333, 33 грн. /т. 1 а.с.111/. Здійснення постави позивач підтверджуєте податковою та видатковою накладною, додатками до договору, щодо прийняття товару, товаро-транспортною накладною, виписками банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Виват-Пром», за спірною угодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт перераховування коштів позивачем на виконання угоди є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

З матеріалів справи вбачається, що Директором ТОВ «Автокрис» згідно реєстраційних даних є громадянин ОСОБА_4. При опитування, ОСОБА_4 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автокрис» не має ніякого відношення та на початку 2009 року загубив свій паспорт. Отже підписи на податкових накладних, виписаних ТОВ „Автокрис" на користь ТОВ „Солана Трейд", ОСОБА_4 не ставив.

Основним постачальником ТОВ „Виват-Пром" є ТОВ „Солана Трейд", а постачальником ТОВ „Солана Трейд" є ТОВ «Автокрос».

ТОВ «Солана Трейд» зареєстроване у Державному реєстрі, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.08.09 № 12661020000033815. ТОВ „Солана Трейд" зареєстровано на податковому обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька з 01.09.2009 року за № 7822.

В ході перевірки встановлено відсутність доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Автокрис" на загальну суму ПДВ 128 253 199,13 грн., у тому числі за листопад 2009 року у сумі 71 360 666,93 грн. та грудень 2009 року у сумі 56 892 532,08 грн./т. 1 а.с. 27/.

Згідно даних системи автоматизованого співставлених податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту у листопаді 2009 року у сумі 71 360 666,93 грн. та грудні 2009 року у сумі 56 892 532,08 грн. по підприємству-постачальнику ТОВ «Автокрис», яке знаходиться на обліку ДПІ у Кіровському р-ні м. Дніпропетровська та підприємству-покупцю ТОВ „Солана Трейд", яке знаходиться на обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2 цього Положення).

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України формулює загальні вимоги до правочинів. Їх невиконання є підставою для визнання правочи ну недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК). Лише невиконання вимог закону щодо форми правочину зазвичай не тягне його не дійсності. Порушення вимоги закону щодо форми право чину тягне його недійсність лише у випадках, передбаче них ст. 218-220 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, угоди між ТОВ "Благос Інженірінг" та ТОВ „Виват-Пром", тобто здійснені правочини, не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемним.

Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає задоволеною, а постанова суду скасуванню, керуючись ст. ст. 4, 8-11, 157, 160, 196, 198, 202, 205, 212, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-19658/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благос Інженірінг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування -скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Благос Інженірінг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 11 лютого 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова