Ухвала суду № 16548642, 26.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року справа №2а-24901/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняКасьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача:ОСОБА_3 дов. від 29 вересня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 8 грудня 2010 року (повний текст складено та підписано 13 грудня 2010 року)

по адміністративній справі№ 2а-24901/10/0570 (суддя Галатіна О.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове представництво «Альянс»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року по справі №2а-24901/10/0570 позовні вимоги задоволено, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 27 жовтня 2010 року №№ 0001522342/0/20345072/17700, №0001532342/0/20345072/17699, з мотивів протиправності їх прийняття (арк. справи 243-245).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька (відповідач по справі, надалі відповідач, податковий орган, інспекція) просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права (арк. справи 247-249).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво «Альянс»” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20345072, є платником податку на додану вартість з 17 листопада 2006 року.

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька 14 жовтня 2010 року проведена документальна невиїзна перевірка товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», за жовтень-листопад 2009 року, січень, березень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 жовтня 2010 року №5023/23-2/ 20345072 ( надалі акт перевірки 8 15,18).

Керівником податкового органу на підставі висновків акту перевірки, згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 прийняті податкові повідомлення рішення предметом яких визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податковим повідомленням рішенням від 27 жовтня 2010 року № 000152342/0/20345072/17699 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) усього 964235 грн., у тому числі за основним платежем 642823 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 321412 грн. (арк. справи 16).

Правовими підставами визначення податку на додану вартість наведені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97 (надалі Закон України № 168).

Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (надалі Закон України 2181).

Податковим повідомленням-рішенням від 27 жовтня 2010 року №0001522342/0/20345072/17700 визначені податкові зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 803529 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) у сумі 677673 грн.

Правовими підставами донарахування податку зазначені норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР.

Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (надалі Закон України 2181).

По податку на додану вартість.

Податковим органом висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 642823 грн., у тому числі по деклараціям за жовтень 2009 року на 176223 грн., листопад 2009 року на 102571 грн., січень 2010 року на 141653 грн., березень 2010 року на 222376 грн.

Податковий орган доводить відсутність отримання палива позивачем відповідно до договору від 10 вересня 2009 року №1009/01, від товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» з огляду на не підтвердження факту транспортування пального, та не відображення зазначених господарських операцій в податковому обліку контрагента-постачальника (арк. справи 19-23).

Зазначений висновок податкового органу спростовується наявними у матеріалах справи документами, а саме видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними документами, що посвідчують факт транспортування, платіжними документами (виписки з розрахункового рахунку), (арк. справи 23-210). Дані документи, як первині, підтверджують факт здійснення господарських операцій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем але й реалізація придбаного пального і формування за фактом придбання зобовязань з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції стосовно того, що спірні операції мали товарний, а не безтоварний характер.

Колегія суддів зазначає, що порушень приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 не мало місця внаслідок формування позивачем кредиту по факту придбання товару. Підстави застосування підпункту 7.4.4 пункту 7.4 даної статті відсутні з огляду на відсутність придбання матеріальних активів які не використовуються у господарській діяльності, а порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 наведеної статті спростовується наявними у матеріалах справи податковими деклараціями.

Під час апеляційного провадження представник податкового органу заявив про те, що весь обсяг документів, наданий позивачем до суду першої інстанції, не був предметом дослідження податковим органом під час перевірки. Зазначене доводить те, що документальна невиїзна перевірка, результати якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом.

Документальна невиїзна перевірка, яка здійснена податковим органом, передбачена приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У межах спірних відносин підстави для проведення такої перевірки відповідно до вказаних норм відсутні. Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України 2181 передбачені випадки визначення суми податкового зобовязання платнику податків контролюючим органом. Жодний з підпунктів даного пункту спірним податковим повідомленням-рішенням не визначений. Невиїзною документальною перевіркою відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі Порядок), затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до статті 9 КАС України, вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Як вбачається з акту перевірки, податковий орган не прийняв при проведенні перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт отримання від контрагента пального, про що зазначено посадовими особами при підписанні акту перевірки в самому акті (арк. справи 18). Зазначене призвело до необєктивного та неповного викладення фактів виявлених порушень в супереч приписів пункту 1.7 Порядку.

Таким чином, відповідачем, як субєктом владних повноважень, порушена компетенція щодо способу визначення податку у межах спірних відносин, оскільки визначення податку можливе на підставі висновків невиїзної (камеральної) перевірки виключно із-за обставин викладених підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України 2181.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства, а також порушення компетенції при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення податку і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податку на прибуток.

Спірне податкове повідомленням-рішенням прийняте податковим органом відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України 2181. Приписи зазначеного підпункту передбачають визначення контролюючим органом податкового зобовязання на підставі даних документальних перевірок результатів діяльності платника податків, у разі якщо вони свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Як вбачається з акту перевірки, вона носила невиїзний характер, тобто була камеральною, факти виявлених порушень викладені в акті без посилання на первинні або інші документі, а на факт їх відсутності. В наслідок чого має місце невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам, а саме стану фінансово-господарської діяльності підприємства.

Висновки податкового органу про порушення позивачем приписів абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, відповідно до якого не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, спростовується долученими до матеріалів справи документами.

З огляду на зазначене, підстави для нарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Акт перевірки не є належним доказом з огляду на невідповідність вимогам Порядку.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо відсутності складу податкового порушення та приймає доводи щодо недоведеності нечиності угоди, виконання якої стало підставою для формування даних податкового обліку з огляду на системний аналіз та висновки статей 203, 215, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, а також статті 3 Господарського кодексу України.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неможливість доведення правильності формування податкового обліку контрагентом позивача, з огляду на факт вилучення документів відділом податкової міліції 16 липня 2010 року, оскільки факт вилучення, покладений в основу неможливості проведення перевірки, не доводить відсутність формування податкового обліку. Тобто має місце безпідставне посилання на зазначений факт.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, засновані на тому, що перебування документів контрагента у відомстві податкового органу надавало наявну можливість здійснити перевірку певних відомостей.

Колегія суддів зазначає, що спір виник в наслідок порушення податковим органом способу реалізації владних управлінських функцій, порушення норм матеріального права при прийнятті спірних рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року у справі № 2а-24901/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року у справі № 2а-24901/10/0570 залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено та проголошено в судовому засіданні 26 січня 2011 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 26 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко