Ухвала суду № 16548606, 19.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року справа №2а-23733/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

у письмовому провадженні розглянула апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 р. у справі № 2а-23733/10/0570 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б. ) за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74 191,84 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74 191,84 грн., сплата збору за користування надрами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 01 грудня 2010 р. у справі № 2а-23733/10/0570 позовні вимоги задоволені, а саме визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення № 0005191543/1/687 від 13.10.2010 року на суму 74 191,84 гривень (сімдесят чотири тисячі сто девяносто одна гривня вісімдесят чотири копійки).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права, та прийняту нову постанову, в якій у позовних вимогах позивачу відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За правилами частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановив наступне.

Державне підприємство „Шахтарськантрацит” (Далі- ДП Шахтарськантрацит), згідно свідоцтва про державну реєстрацію виданого виконкомом Шахтарської міської ради Донецької області, - є юридичною особою (а.с. 16), дата проведення державної реєстрації 30.04.2003 року, з 08.05.2003 року знаходиться на податковому обліку Шахтарській обєднаній державній податковій інспекції, як платник податків (а.с.15).

Шахтарська обєднана державна податкова інспекція (Далі Шахтарська ОДПІ), - є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

16.08.2010 року, Шахтарською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання граничних термінів сплати збору за користування надрами ДП „Шахтарськантрацит”, за результатами якої складено акт № 1056/15/32299510 (а.с.6-7).

Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення ст.28 Кодексу України о надрах, п.17 Порядку справляння платежів плати за користування надрами для видобування корисних копалин, п.п. 5.3.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вигляді несвоєчасної несплати збору за користування надрами в сумі 154 983,68 гривень.

13.10.2010 року Шахтарською ОДПІ, на підставі акту перевірки від 16.08.2010 № 1056/15/32299510, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005191543/1/687 (Далі - спірне податкове повідомлення-рішення), згідно до якого ДП „Шахтарськантрацит” визначено податкове зобовязання зі збору за користування надрами у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 % на суму 77 491,84 гривень.

Спірне податкове повідомлення рішення оскаржується позивачем на суму 74 191,84 гривень.

Спірною обставиною у справі є правомірність здійснення податковим органом перерозподілу платежів сплачених позивачем в рахунок погашення заборгованості і поточних платежів зі збору за користування надрами, без урахування призначення платежу в платіжних документах.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, позивачем несвоєчасно сплачено збір за користування надрами за період 1-квартал 2008 року, по строку 20.05.2008 року.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, позивач розрахунком № 10309 від 06.05.2008 року задекларував податкове зобовязання зі збору за користування надрами на суму 206 358,00 гривень, а відповідач врахував його платіжні документи наступним чином :

згідно платіжного доручення № 354 від 22.12.2008 року взято до уваги суму 25 542,96 гривень в рахунок погашення боргу;

згідно платіжного доручення № 645 від 29.01.2009 року взято до уваги суму 97 450,80 гривень в рахунок погашення боргу;

згідно платіжного доручення № 174 від 17.03.2008 року взято до уваги суму 26 358,00 гривень в рахунок погашення боргу.

Разом з тим позивачем збір за користування надрами сплачувався наступним чином:

Платіжним дорученням № 354 від 22.12.2008 року на суму 46 000,00 гривень за 4 квартал 2008 року;

платіжним дорученням № 645 від 29.01.2009 року на суму 99 000,00 гривень за 4 квартал 2008 року;

платіжним дорученням № 174 від 17.03.2008 року на суму 33 000,00 гривень за 4 квартал 2008 року (а.с.12-13).

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 69 ст. КАС України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що відповідачем в картках особових рахунків позивача зараховувалась сплата в рахунок погашення суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховувалися штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Таким чином судом встановлено, що відповідач фактично здійснював перерозподіл платежів позивача змінюючи при цьому призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, внаслідок чого постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-14, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679 "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону 2181, то слід ураховувати таке.

З аналізу норм наведеного Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно здійсненний розподіл сплачених позивачем сум, внаслідок чого відсутні підстави для спрямування сум на погашення пені, та надіслання позивачу повідомлень. Посилання на застосований податковим органом порядок обліку, дані якого використанні при формуванні повідомлень, що передбачений Інструкцією 276 колегія суддів не приймає, як такий, що не узгоджується з положеннями Закону України 2181, і не може бути прийнятий судом відповідно до статті 9 КАС України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, ч.4 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 р. у справі № 2а-23733/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 р. у справі № 2а-23733/10/0570 за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74 191,84 грн., - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко