Ухвала суду № 16548430, 13.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року справа №2а-6929/10/1270 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

при секретареві судового засідання Солодько О.І.,

з участю представника позивача Єрмоленка Є.В., представника відповідача Маштакової Є.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі №2а-6929/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, і -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» (далі Позивач або ТОВ «Принт-Експорт») до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (далі Відповідач 1 або Ленінська МДПІ у м.Луганську), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі Відповідач 2 або ГУ ДКУ в Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість задоволений в повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 20.08.2010 року № 0000552360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську, у відношенні позивача в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за лютий 2010 року у розмірі 1194377,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ"Принт-Експорт" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 1194377,0 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Головне управління Державного казначейства в Луганській області заявою від 4 січня 2011 року приєдналося до апеляційної скарги Ленінської МДПІ у м.Луганську.

В судовому засіданні представник відповідачів доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити, зокрема пояснила, що позиція податкового органу ґрунтується на тому, що Позивач безпідставно відніс до податкового кредиту лютого 2010 року суми ПДВ, сплата якої не підтверджена за ланцюгом постачання.

Представник Відповідача 2 - ГУ ДКУ у Луганській області надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін як обґрунтовану та законну.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Принт-Експорт», ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за № 1382102 0000 013252 (арк. справи 23), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 (арк. справи 25).

Позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 22.03.2010 року подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ № 17669 за лютий 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 1194377,00 грн. (арк. справи 9-10), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (арк. справи 12), довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (арк. справи 11), розрахунком суми бюджетного відшкодування (арк. справи 12), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 13), розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (арк. справи 14), які зареєстровані у першого відповідача.

На підставі службового посвідчення серії УЛГ № 015284, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську старшим державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Даніхно Г.В. на підставі п.1, п.4 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.08.2010 № 982, проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 614/23-616/35155783 від 19.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» (код 35155783) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад - грудень 2009 року, січень - лютий 2010 року. (арк. справи 16-22).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливо підтвердити ТОВ «Принт-Експорт» заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2010 року на суму 1194377 грн. (арк. справи 21), оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

20.08.2010 року на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 614/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення рішення № 0000552360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 1194377,00 грн. (арк. справи 15).

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені при апеляційному розгляді та знайшли своє підтвердження.

Суть спору полягає у правомірності дій Ленінської МДПІ м.Луганська щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Принт-Експорт» у розмірі 1194377,00 грн.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час подання документів на бюджетне відшкодування, проведення невиїзної документальної перевірки, розгляду справи судом першої інстанції), а саме статтею 7, встановлені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з державного бюджету України та які були у повній мірі дотримані позивачем.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається в різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту Закону №168, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з подать що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченої: відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів;

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.4 ст. 7 Закону №168 платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Згідно до пп. 7.7.5 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до пп. 7.7.6 зазначеного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

В ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, матеріалами справи, зокрема: податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих накладних, витратними накладними, вантажно-митними деклараціями, сертифікатами про походження товару тощо підтверджено правомірність визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року, підтверджено сплату залишку відємного значення з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 1194377,0 грн. по ТОВ «Полі-Пак» (арк. справи 58-301). Здійснення господарських операцій позивачем податковий орган не заперечує.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, податковий орган як субєкт владних повноважень не довів суду правомірність дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування постанови суду не встановлено.

Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.

Ухвала в повному обсязі складена 14 січня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова