Ухвала суду № 16548176, 17.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року справа №2а-24897/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідача не зявився

представник третьої особиОСОБА_4 (за довіреністю)

представник апелянта не зявився

у відкритому судовому провадженні розглянула апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 р. у справі № 2а-24897/10/0570 (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорожник - плюс" до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", за участі третьої особи без самостійних висом на предмет спору на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства "Петровський машинобудівний завод" про визнання рішень про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно незаконними та зобов`язання КП "БТІ м. Донецька"вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Петровський машинобудівний завод" про визнання рішень про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно незаконними та зобов`язання КП "БТІ м. Донецька" вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 р. у справі № 2а-24897/10/0570 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 25 жовтня 2010 року про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Автодорожник - плюс».

Зобовязано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» зареєструвати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Автодорожник-плюс» (85630, Донецька область, Маріїнський район, м. Красногорівка, вул. Юго-Восточна, б. 1; код ЄДРПОУ 36710566) на нерухоме майно, у відповідності до рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2010 року у справі № 32/178 пн., а саме:

1) будівлі та споруди, розташовані за адресою м. Донецьк, Петровський район, вул. Чусовська 33, на земельній ділянці загальною площею 4,4106 га (ділянка № 1 кадастровий номер 1410138000:00:037:0008, площею 0,6257 га, та ділянка № 2 кадастровий номер 1410138000:00:045:0009, площею 3,7849 га), а саме: будівля механічного цеху (літ. А1-2), площею 3369,0 м2 (за бухгалтерським обліком будівля механічного цеху, інв. № 33, 1981 р.); будівля лазні заводський, їдальні (літ. Б-2), площею 741,6 м2 (за бухгалтерським обліком лазня заводська, їдальня, інв. № 12, 1964 р.); будівля ковальського цеху (літ. В-1,3) площею 941,6 м2 (за бухгалтерським обліком будівля ковальського цеху, інв. № 5, 1945 р.); будівля складу матеріалів № 2 (літ. Д-1), площею 742,8 м2 (за бухгалтерським обліком склад матеріалів (будівля комори № 2), інв. № 11, 1966 р.); будівля електроремонтного цеху (літ. Е-1), площею 1234,6 м2 (за бухгалтерським обліком будівля електроремонтного цеху, інв. № 3, 1959 р.); будівля контори (літ. З-1), площею 671,2 м2 (за бухгалтерським обліком будівля контори, інв. № 9, 1956 р.); прохідна (літ. К), обємом 37 м3, (за бухгалтерським обліком прохідна будка, інв. № 52, 1994 р.); будівля ливарного цеху (літ. Л-1), площею 4370,4 м2 (за бухгалтерським обліком будівля ливарного цеху, інв. № 1, 1965 р.); будівля механічної майстерні (літ. М-1), площею 758,8 м2 (за бухгалтерським обліком будівля механічних майстерень, інв. № 6, 1960 р.); будівля механічної майстерні (літ. М1-1), площею 2357,5 м2 (за бухгалтерським обліком будівля механічних майстерень, інв. № 4, 1964 р.); будівля компресорної (літ. Р-1), площею 105,0 м2 (за бухгалтерським обліком будівля компресорної, інв. № 7, 1967 р.); будівля складу матеріалів (літ. С-1), площею 84,8 м2 (за бухгалтерським обліком склад матеріалів (будівля комори № 1)), інв. № 10, 1966 р.); будівля хімічної лабораторії (літ. Т-1), площею 142,5 м2 (за бухгалтерським обліком будівля хімічної лабораторії, інв. № 14, 1958 р.); ПММ з майданчиком (літ. О), (за бухгалтерським обліком будівля ПММ з майданчиком інв. № 57, 1980 р.); відкритий склад металу (літ. П), обємом 16746 м3 (за бухгалтерським обліком відкритий склад металу інв. № 58, 1988 р.); огорожа (літ. № 1 8) (за бухгалтерським обліком : огорожа, інв. № 15163, 1994 р.; паркан гаражу, інв. № 15173, 2003 р.; ворота металеві, інв. № 27688, 1991 р.; ворота барєрні, інв. № 27868, 2006 р.); замощення (літ. I), площею 6968,6 м2 (за бухгалтерським обліком: проммайданчик асфальтований, інв. № 15150, 1981 р.; проммайданчик асфальтований, інв. № 15001, 1961 р.; проммайданчик асфальтований, інв. № 15165, 1994 р.); проммайданчик для автомобілів (літ. II), площею 1976,1 м2 (за бухгалтерським обліком майданчик для автомобілів, інв. № 15170, 1995 р.); труба димова, заввишки 35 м. (за бухгалтерським обліком труба димова, інв. № 15004, 1962 р.); дорога асфальтована (за бухгалтерським обліком дорога асфальтована, інв. № 15003, 1961 р.); резервуар протипожежний (за бухгалтерським обліком резервуар протипожежний, інв. № 15148, 1981 р.); бензоколонка з ємкостями (за бухгалтерським обліком бензоколонка, інв. № 27351, 1988 р.); місце зберігання газових балонів (за бухгалтерським обліком місце зберігання газових балонів, інв. № 15155, 1994 р.); естакада металева (за бухгалтерським обліком естакада металева, інв. № 27689, 1991 р.); колектор стічних вод (за бухгалтерським обліком колектор стічних вод, інв. № 20608, 1964 р.); трубопровід тепловий (за бухгалтерським обліком трубопровід тепловий, інв. № 20609, 1991 р.); тупик залізничний (за бухгалтерським обліком тупик залізничний, інв. № 15000, 1970 р.); резервуар протипожежний (за бухгалтерським обліком резервуар протипожежний, інв. № 15002, 1954 р.); міст похилий (за бухгалтерським обліком міст похилий, інв. № 15149, 1981 р.); місце зберігання газових балонів (за бухгалтерським обліком місце зберігання газових балонів, інв. № 15164, 1994 р.); градирня (за бухгалтерським обліком градирня, інв. № 15174, 2008 р.); скульптура (за бухгалтерським обліком скульптура, інв. № 15006, 1969 р.); фонтан (за бухгалтерським обліком фонтан, інв. № 15175, 2009 р.).

2) Будівлі, розташовані за адресою м. Донецьк, Петровський район, вул. Анохіна 20, а саме: будівля дитячого садка (літ. А-1), площею 270,6 м2 (за бухгалтерським обліком будівля дитячого садка, інв. № 25, 1933 р.).

3) Будівлі та споруди, розташовані за адресою м. Донецьк, Петровський район, вул. Анохіна 18, на земельної ділянки загальною площею 0,2584 га (кадастровий номер 1410138000:00:037:0012), а саме: будівля дитячого садка (літ. А-1), площею 357,8 м2; будівля пральні (літ. Б-1), площею 68,9 м2; будівля котельної (літ Г-1), площею 56,2 м2; вбиральня (літ. Д), сарай (літ. Е); огорожа (№ 1 4, а саме ворота № 1, хвіртка № 2, паркан № 3, паркан № 4); замощення (літ. I), площею 909,0 м2, (за бухгалтерським обліком будівля дитячого садка, інв. № 27, 1980 р.); будівля кухні (літ. В-1), площею 87,9 м2 (за бухгалтерським обліком будівля літньої кухні, інв. № 26, 1946 р.).

4) Будівлі, розташовані за адресою м. Донецьк, Петровський район, вул. Лациса 1, на земельної ділянки загальною площею 0,2547 га (кадастровий номер 1410138000:00:027:0093), а саме: будівля клубу (літ. А-1-2), площею 984,5 м2 с замощенням площею 924,0 м2 (за бухгалтерським обліком будівля клубу (БК), інв. № 34, 1988 р.) (далі-нерухоме майно).

Не погодившись з таким рішенням, ВАТ “Акціонерно-комерційний банк “Капітал”, вважаючи, що рішення суду порушує його права, як інша особа в розумінні частини першої статті 185 КАС України подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення норм публічного права (права застави майна), норм Конституції України, ряду статей Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ”, ряду статей Цивільного кодексу України та ряду статей Кодексу адміністративного судочинства України та прийняти нову постанову, а у позовних вимогах відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не в повній мірі зясовані обставини справи, що згідно зі ст. 202 КАС України тягне скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та рішення першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи також просив відмовити в задоволені апеляційної скарги, та просив рішення першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, думку представників позивача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник-плюс» звернувся до суду із позовом про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» щодо відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Автодорожник-плюс» від 25.10.2010 р., зобовязання зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодорожник-плюс» (85630, Донецька область, Марїнський район, м. Красногорівка, вул. Юго-восточна, б. 1; код за ЄДРПОУ 36710566) є юридичною особою за законодавством України, діє на підставі статуту та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 32/178пн від 30.09.2010 року визнано за ТОВ «Автодорожник-плюс» право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: у м. Донецьку: вул. Чусовська, 1; вул. Анохіна, 12 та 16; вул. Лациса, 5а (а.с. 12-15).

Наведене вище рішення набрало законної сили 11.10.2010 року, що підтверджується листом господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року № 32/178пн. (а.с. 16).

У жовтні 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що визначене у наведеному вище рішенні Господарського суду Донецької області. Проте рішеннями КП «БТІ м. Донецька» від 25 жовтня 2010 року у реєстрації позивачеві відмовлено з огляду на те, що на дане нерухоме майно ухвалою Марїнського районного суду Донецької області від 19.10.2009 року у справі № 2-1976-09 накладений арешт на нерухоме майно за адресами: у м. Донецьку: вул. Чусовська, 1; вул. Анохіна, 12 та 16; вул. Лациса, 5а, що на думку відповідача є підставою для відмови у реєстрації права власності (а.с. 80).

З ухвали Марїнського районного суду Донецької області від 19.10.2009 року у справі № 2-1976-09 щодо накладення арешту на нерухоме майно за вищенаведеними адресами вбачається, що взагалі не перелічено майно, на яке саме накладено арешт.

За таких обставин, коли у забороні, на яку посилається відповідач, не визначено конкретне майно, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачеві у реєстрації права власності на спірне Нерухоме майно.

1. Щодо позовної вимоги стосовно визнання незаконним та скасування рішень реєстратора, суд зазначає наступне.

Відносини, повязані з визначенням правових, економічних, організаційних засад проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, забезпеченням визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, регулюванням правовідносин, повязаних із державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (надалі за текстом Закон про реєстрацію прав), що визначено преамбулою та ст. 1 цього Закону.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, у розумінні приписів ст. 2 вказаного Закону, є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а нерухомим майном земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону, обовязковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав (ст. 6 Закону про реєстрацію прав).

Згідно ст. 8 Закону про реєстрацію орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст. 9 цього ж Закону Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо обєктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Порядок державної реєстрації прав встановлений ст. 15 Закону про реєстрацію прав та полягає у:

1) прийнятті і перевірці документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановленні факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесенні записів до Державного реєстру прав;

5) видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

6) наданні витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав встановлений ст. 19 вказаного Закону, якими зокрема є рішення судів, що набрали законної сили.

Наведена норма також кореспондується із приписами пункту 10 Додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 (далі Тимчасове положення № 7/5), за якими рішення судів про визнання права власності є правовстановлювальним документом, на підставі якого провадиться реєстрація права власності на нерухоме майно.

Отже, надане позивачем відповідачу рішення господарського суду, що набрало законної сили, у розумінні ст. 19 Закону про реєстрацію прав, та п. 10 Додатка 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що є підставою для реєстрації права власності на Нерухомість.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до Витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Витягів з Державного реєстру іпотек, стосовно обєктів, розташованих за адресами: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Анохіна, 18, Донецька область, м. Донецьк, вулиця Анохіна, 20, Донецька область, м. Донецьк, вулиця Чусовська, 33, Донецька область, м. Донецьк, вулиця Лаціса, 1 інформація щодо заборони відчуження обєктів нерухомого майна відсутня (а.с. 57-64).

У відповідності до ст. 24 Закону про реєстрацію прав, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) обєкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна; 6) заявлене право вже зареєстровано.

За приписами п.п. 3.5 розділу ІІІ Тимчасового положення № 7/5 реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав у тому числі якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом (п.п. 3.5.7).

Правочином, у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобовязання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

З урахуванням вказаних норм, судом не приймаються доводи представника відповідача відносно неможливості реєстрації заявленого позивачем права власності з огляду на наявність рішення місцевого суду про арешт, оскільки право власності у позивача на нерухоме майно виникло на підставі рішення господарського суду, а не правочину, які (рішення суду та правочин) за своєю правовою природою є різними правовими явищами. До того ж нерухоме майно, за реєстрацією права на яке звертався позивач, розташоване за іншими адресами ніж та нерухомість, що визначена у рішенні Марїнського районного суду Донецької області.

Крім того, як встановлено колегією суддів, арешт, накладений згідно ухвали Марїнського районного суду Донецької області від 19.10.2009 року на нерухоме майно, розташоване за адресами: м.Донецьк, вул..Чусовська,1; м.Донецьк, вул..Анохіна, 12; м.Донецьк, вул.Анохіна, 16; м.Донецьк, вул..Лациса, 12, скасований на підставі ухвали Марїнського районного суду Донецької області від 03.12.2010 року по справі №2-239-10, що доводить відсутність обмежень відносно реєстрації нерухомого майна.

Також у апелянта Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" відсутнє право вимагати та отримувати грошові кошти за кредитними договорами, укладеними із Відкритим акціонерним товариством "Петровський машинобудівний завод"; а також визнано відсутнім право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно ВАТ «Петровський машинобудівний завод», передане в іпотеку та заставу за договором іпотеки від 20.04.2006 р. та договором застави №109-3 від 07.09.2004 р., яке підтверджене рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2010 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2019 р. Зазначене спростовує наявність у заявника апеляційної скарги стверджувати про те, що рішенням суду першої інстанції яке переглядається у даному апеляційному проваджені вирішенні питання про будь-які його права. Відсутність обєкту судового захисту доводить безпідставність доводів апеляційної скарги.

Отже, виходячи з наведених правових норм, що регулюють спірні правовідносини та наданих в судовому засіданні доказів, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що спірні рішення державного реєстратора від 25 жовтня 2010 року прийняті останнім необґрунтовано, з порушенням діючого законодавства, та не відповідають обставинам справи і правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню як незаконні.

У частині позовних вимог з приводу зобовязання зареєструвати право власності, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Приймаючи до уваги, що єдиною підставою для відмови у реєстрації права власності виступила наявність ухвали районного суду щодо забезпечення позову, суд, в цілях забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, виходячи із цілей та завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим та необхідним зобовязати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на Нерухоме майно.

Також, суд відзначає, що Кримінальним Кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконання.

За нормами приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Приписами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, ч.4 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 р. у справі № 2а-24897/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 р. у справі № 2а-24897/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодорожник - плюс" до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", за участі третьої особи без самостійних висом на предмет спору на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства "Петровський машинобудівний завод" про визнання рішень про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно незаконними та зобов`язання КП "БТІ м. Донецька"вчинити певні дії залишити без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена та підписана 22 грудня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко