Ухвала суду № 165464, 04.10.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2006 Справа № 23/76

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Науменко І.М., Білецька Л.М.

секретар судового засідання –Клименко Ю.І.,

за участю:

прокурора –Цяцька О.В., посвідчення від 26 вересня 2001 року № 135; Зіма В.Б., посвідчення від 09 серпня 2002 року № 167

представників сторін:

від позивача –Логойда Т.В., довіреність від 16 січня 2006 року № 629/10/10-029; Прокопенко Є.М., довіреність від 06 березня 2006 року № 5454/10/10-029;

від відповідача-1 –Зайченко Д.Г., довіреність від 26 травня 2006 року б/н; Литвинов С.І., довіреність від 07 жовтня 2003 року № 166;

від відповідача-2 –Наконечна Н.О., довіреність від 01 червня 2006 року № 01/06;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2006 року у справі № 23/76

за позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства “Павлоградхліб”, м.Павлоград Дніпропетровської області,

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок ДПЗ”, м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору комісії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2006 року у справі № 23/76 (суддя Добродняк І.Ю) в задоволенні позову ДПА у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору комісії від 28 квітня 2004 року № 012/01 –відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із відповідності оскаржуваного договору комісії вимогам закону і недоведеності наміру відповідачів при його укладенні та виконанні на приховування доходів чи несплату податків.

Не погодившись з рішенням господарського суду позивач –ДПА у Дніпропетровській області, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про укладення відповідачами спірного договору комісії з метою, завідомо суперечною інтересам держави, безпідставним користуванням відповідачем-1 пільговою ставкою ПДВ при оподаткуванні експортної операції, здійснення збиткової операції всупереч меті діяльності товариства та завдання збитків бюджету України.

Прокурор апеляційну скаргу податкової адміністрації підтримав.

Відповідачі –ЗАТ “Павлоградхліб” та ТОВ “Торговий будинок ДПЗ”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечують, рішення господарського суду вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач-1 у поданому відзиві зазначає про повне виконання зовнішньоекономічного контракту і відсутність будь-яких обмежень щодо відчуження проданого товару. Відповідач-2 у відзиві вказує про правомірність укладення договору комісії і виконання сторонами обов’язків за договором.

Вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

28 квітня 2004 року між відповідачами –ЗАТ “Павлоградхліб” та ТОВ “Торговий будинок “ДПЗ” укладений договір комісії № 012/01, відповідно до умов якого відповідач-2 (комісіонер) зобов’язався за дорученням відповідача-1 (комітента) від свого імені вчинити юридично значимі дії щодо реалізації нерезидентам України товарів, які належать комітенту –відповідачу-1.

Згідно умов договору комісіонер зобов’язався продати нерезиденту труби, особливі характеристики яких наведені в додатку № 1 до договору комісії, загальною вартістю 1288611 грн.90 коп. (без ПДВ), що по курсу НБУ станом на 28 квітня 2004 року дорівнювало 241821,28 доларів США.

Вказаний товар переданий комітентом комісіонеру за актом прийому-передачі № 1 на умовах EXW - склад ЗАТ “Завод нестандартного обладнання”, м.Дніпропетровськ.

18 травня 2004 року відповідачем-2, на виконання умов вищевказаного договору комісії, укладений контракт № 14/05 з фірмою-нерезидентом “R.S.N&F.LLC” WYOMING,USA про продаж вищевказаного товару.

Виконання зовнішньоекономічного контракту від 18 травня 2004 року № 14/05 підтверджується інвойсом від 18 травня 2004 року, міжнародною товарно-транспортною накладною № 244804, вантажно-митною декларацією від 27 травня 2004 року № 703010000/4/102687, відповідно до якої весь задекларований товар було вивезено за межі митної території України 28 травня 2004 року.

07 червня 2004 року на рахунок відповідачів надійшли грошові кошти на загальну суму 1287795 грн.10 коп. без ПДВ за реалізовану продукцію (труби нержавіючі) згідно договору комісії від 28 квітня 2004 року № 012/10, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ “Фортуна-Банк” від 07 червня 2004 року №№ 22, 23 відповідно на суму 45000 грн. та 1242795 грн.10 коп.

Позивач –ДПА у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ “Павлоградхліб” та ТОВ “Торговий будинок “ДПЗ” про визнання договору комісії від 28 квітня 2004 року № 012/01 недійсним на підставі його укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про продаж відповідачем-1 товару за ціною меншою від ціни придбання, що свідчить про збиткову діяльність, яка суперечить меті створення товариства, а також спрямованість продати товар виключно нерезиденту з метою використання пільгового ставки оподаткування ПДВ і відповідною несплатою податку до бюджету.

Відповідно до ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст.ст.189, 190 ГК України суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, які визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька право чинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вірно зазначено господарським судом, при укладенні спірного договору комісії сторонами дотримані передбачені ст.203 ЦК України загальні вимоги чинності правочину та узгоджені всі істотні умови, передбачені для договорів цього виду (ч.3 ст.1012 ЦК України).

Укладення вказаного договору не суперечить статутним цілям діяльності відповідача-1, а сам факт продаж товару за ціною, нижчою від ціни його придбання, не свідчить про намагання підприємства ухилитися від оподаткування і не суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як вбачається із матеріалів справи, товар, який був предметом спірного договору комісії, придбаний відповідачем-1 у ТОВ “Дельта-Ойл”, на умовах договору купівлі-продажу від 28 квітня 2004 року № 04-28/ПХ (п.4.3), був переданий на відповідальне зберігання ЗАТ “Завод нестандартного обладнання” за договором від 28 квітня 2004 року № 05-1/Х і на момент укладення договору належав на праві власності ЗАТ “Павлоградхліб”. Факт отримання товару відповідачем-1 за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2004 року № 04-28/ПХ підтверджується накладною від 28 квітня 2004 року № 404-28/2 на суму 1532542 грн.60 коп., що також встановлено перевіркою Західно-Донбаської ОДПІ згідно акту від 16 грудня 2004 року № 193/26.31381106.

Також судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про відсутність доказів факту неналежного виконання сторонами спірного договору комісії.

Судом правомірно відхилені заперечення позивача щодо вантажної митної декларації та міжнародної товарно-транспортної накладної. Факт переміщення товару зі складу в м.Дніпропетровську до Маріупольської митниці відображений в міжнародній товарно-транспортній накладній № 244804 –в графах 16 та 23 проставлена печатка перевізника, а в графі 18 вказані державні номери транспортного засобу, що здійснював транспортування товару. Ті ж державні номери транспортних засобів вказані і в вантажно-митній декларації від 27 травня 2004 року № 703010000/4/102687. Факт продажу товару та його прийняття покупцем підтверджується фактом оплати товару нерезидентом. Наявність платіжного доручення нерезидента та факт оплати вартості товару підтверджуються довідкою ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 08 листопада 2004 року № 684/23-111/32787698, складеної за наслідками проведення позапланової перевірки Відповідача-2.

Що ж до твердження позивача про неправомірність укладення і виконання зовнішньоекономічного контракту з відповідачем-2, порушення, допущені ним під час виконання договору, оформленні вантажної митної декларації та міжнародної товарно-транспортної накладної, то вказані обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору комісії при недоведеності причинного зв’язку між метою укладання спірного договору комісії і укладанням зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не наведено фактів ухилення відповідачів від оподаткування, їх фіктивності, тобто створення без мети здійснення підприємницької діяльності, незнаходження їх за юридичною адресою, визнання недійсними їх установчих документів та державної реєстрації тощо. Також не доведено, що при укладанні спірного договору комісії відповідачі свідомо укладали угоду, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Укладення договору комісії при умові продажу товару нерезиденту не суперечить нормам діючого законодавства. Застосування нульової ставки податку на додану вартість по експромтним операціям передбачене п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому укладення договору про вивезення товару за межі України або продаж товару нерезиденту не свідчить про наявність у сторін суперечної інтересам держави та суспільства мети.

З урахуванням зазначеного господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарським судом правильно встановлені обставини справи і їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2006 року у справі № 23/76 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді І.М.Науменко

Л.М.Білецька