Ухвала суду № 16544699, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р. м. КиївК/9991/2626/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Лиски Т.О., Мойсюка М.І.,

Малиніна В.В.,Штульман І.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області до Садівничого кооперативного товариства "Свемовець" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Садівничого кооперативного товариства "Свемовець" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року залишено без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду попередніх інстанцій Садівниче кооперативне товариство "Свемовець" звернулось з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Садівниче кооперативне товариство "Свемовець" зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа та включено до Єдиного реєстру підприємств та організацій (код ЄДРПОУ 22984847).

Згідно поданого до УПФУ в м. Шостка Сумської області звіту за червень 2010 року, відповідачем самостійно нараховані страхові внески на загальну суму 95 гри. 04 коп.

Відповідно до квитанцій № 532, 528 від 04.06.2010 року, відповідачем сплачено страхові внески на суму 95 гривень 04 копійок.

Як свідчить розрахунок позивних вимог, станом на 25.07.2010 року дана грошова сума (95,04 грн.) лише частково віднесена позивачем на сплату страхових внесків за червень 2010 року у розмірі 4 гривні 31коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що позивачем сплачені страхові внески на загальну суму 90 гривень 73 коп., правомірно зараховано Управлінням в рахунок сплати заборгованості у порядку черговості її виникнення яка виникла раніше.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до частини 6 статті 20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.5 ст. 106 Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Тобто, вказаною нормою визначений порядок зарахування поточних сум страхових внесків у певній черговості платежі зараховуються у першу чергу в рахунок сплати недоїмки, а після цього погашається пеня та фінансові санкції.

Таким чином, сплачені позивачем страхові внески на загальну суму 90 гривень 73 коп., відповідачем правомірно зараховані на сплату недоїмки, пені та фінансових санкцій, що утворилися за попередні періоди, тобто відповідно до положень ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». При цьому вказана норма не передбачає у такому випадку нарахування штрафних санкцій, а застосовується вже при наявності несплачених сум як страхових внесків, так і пені та штрафних санкцій.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді