Ухвала суду № 16544577, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р. м. КиївК-3265/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Ісакової Т.Г.

відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2008

у справі № 2-16/8339-2007 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод»

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2008, позов ТОВ «Керченський стрілочний завод»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000962301/1 від 11.06.2007 про нарахування податку на доходи нерезидентів у сумі 32028,00 грн., № 0000952301/1 від 11.06.2007 про нарахування податку на прибуток в сумі 2322,25 грн., №0000942301/1 від 11.06.2007 про нарахування ПДВ в сумі 13212,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 28.04.2007 №676/23-1/31929136.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000962301/0 від 14.05.2007 про нарахування податку на доходи нерезидентів у сумі 10678 грн. основний платіж та 21356,00 грн. штрафних санкцій, №0000952301/0 від 14.05.2007 про нарахування податку на прибуток у сумі 3989,63 грн. основний платіж та 1483,63 грн. штрафних санкцій, № 0000942301/0 від 14.05.2007 про нарахування податку на додану вартість в сумі 9596, грн. основний платіж та 4798 грн. штрафні санкції.

За наслідками апеляційного оскарження, винесені податкові повідомлення-рішення від 11.06.2007 №0000952301/1 про нарахування податку на прибуток на суму 2322,25 грн., №0000942301/1 про нарахування ПДВ у сумі 13213,50 грн. та №00009623/1 від 11.06.2007 про нарахування податку на доходи нерезидентів у сумі 10678 грн. основний платіж та 21356,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пп. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно пп. «й»п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли до висновку, що відповідно до підпункту «й»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими ст. 13 цього Закону.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, відносно того, що кошти, отримані нерезидентами, є доходом від здійснення господарської діяльності на території України, а тому підлягають оподаткуванню, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки за умовами Договорів укладених позивачем з ТОВ «Сибматек»(м.Новосибірськ, Росія), ТОВ «Хімконсалтинг»(м.Москва, Росія), ТОВ «Ленпромтранспроект»(м.Санкт-Петербург, Росія), їх предметом є надання послуги по розробці технічної документації, доробці програми, з визначенням місця виконання робіт на території Російської Федерації. При цьому компенсація вартості послуги наданої резиденту (замовнику) від таких нерезидентів (виконавців) не є доходом від здійснення господарської діяльності, в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки податковим органом не доведено факту ведення вищезазначеними нерезидентами регулярної, постійної та суттєвої господарської діяльності саме на території України.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про не підтвердження факту заниження позивачем у червні 2006 року валового доходу на суму 5296 грн. за наслідками виконання договору №1605 від 01.04.2006 з ТОВ «Дімакс»про передачу на утилізацію полімерних відходів (мішки Біг-Бег, катушки з проволоки), з огляду на те, що у даному випадку відходи не є товаром в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», умовами договору не було передбачено переходу права власності на відходи за компенсацію. Укладення зазначеного договору, обумовлено вимогами Закону України «Про відходи», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915, якими передбачено обовязок підприємств забезпечити збір (приймання), зберігання і утилізацію всіх видів використаної тари (упаковки), забезпечувати це шляхом укладання договорів про надання послуг зі збору, сортування, перевезення, переробки і утилізації використаної тари (упаковки) за компанією або іншими спеціалізованими підприємствами, які мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується і утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснювати оплату за надання таких послуг. Таким чином, передача відходів на утилізацію, передбачає виникнення у субєкта господарської діяльності витрат на оплату таких послуг, а не отримання доходу, як зазначає відповідач.

З огляду на відсутність обєкта оподаткування податком на додану вартість, в розумінні п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», за операціями з передачі відходів на утилізацію, та по оприбуткуванню матеріальних цінностей після списання, які були на балансі підприємства, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, про помилковість рішення податкового органу щодо донарахування позивачу податку на додану вартість за цими операціями.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук