Ухвала суду № 16543757, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8147/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року

у справі №11/71-АП-06

за позовом Приватного підприємства «Авірум»(надалі –позивач, ПП «Авріум»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –відповідач, ДПІ у м. Херсоні)

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2006 року ПП «Авріум»звернулось до господарського суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001052600/1 від 19.09.2005 року та №№0001072600/2, 0001052600/2 від 17.11.2005 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 04 квітня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що витрати позивача, пов’язані із наданням останньому маркетингових послуг не відносяться до складу валових витрат. З огляду на висновок господарського суду про недостатність підстав для віднесення позивачем до валових витрат на користь ПП «Стандарт»у наведених відносинах, з урахуванням змісту п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд також дійшов висновку і про відсутність підстав для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та для зменшення таким чином за рахунок такого податкового кредиту з ПДВ суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року, постанова суду першої інстанції скасована на винесена нова –про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду виходила з того, що позивач правомірно відніс до валових витрати, витрати пов’язані з оплатою маркетингових досліджень, проведених ПП «Стандарт», оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що оплата цих послуг прямо пов’язана з господарською діяльністю підприємства, а тому у позивача є всі наявні підстави і для віднесення спірних сум податку до податкового кредиту.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, ДПІ у м. Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, працівниками ДПІ у м. Херсоні здійснено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Авірум»за період з 01.02.2004 року по 01.04.2005 року, за результатами якої складено акт №1256/26-2/32809763 від 30.06.2005 року.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у 2004 році на суму 101794,00 грн. та порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у 2004 році у сумі 67370,00 грн. та завищення від’ємного значення ПДВ у сумі 642,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0001052600/0 від 04.07.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 131258,00 грн., з яких 29464,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0001072600/0 від 04.07.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 101055,00 грн., з яких 33685,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- №0001052600/2 від 17.11.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 9170,03 грн., з яких 2561,70 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0001072600/2 від 17.11.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 6996,40 грн., з яких 2332,13 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегією апеляційного суду також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.02.2004 року ПП «Авірум»(замовник) та ПП «Стандарт»(виконавець) уклали договір №12 щодо надання маркетингових послуг.

Згідно умов вказаного договору, ПП «Стандарт»за дорученням позивача зобов’язалось надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, а саме, послуги з пошуку покупців на таке, що було у використанні обладнання, матеріали, запчастини для залізобетонного виробництва.

Напрямками маркетингових досліджень за договором визначено можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон’юнктури на півріччя.

Додатковою угодою №1 від 22.06.2004 року сторони за договором внесли зміни та доповнення до договору №12, узгодивши, що предметом договору є надання послуг з проведення маркетингових досліджень, підтримання комерційних стосунків, співпрацювання та сприяння подальшому розвитку стосунків з покупцями та іншими контрагентами, яких було знайдено за допомогою виконавця.

Розмір винагороди виконавця за договором визначено трьома відсотками від загальних сум контрактів або договорів, підписаних завдяки роботі ПП «Стандарт».

На виконання договору №12 сторони складали відповідні протоколи та акти.

Так, протоколами, зокрема, зафіксовано, що за допомогою виконавця знайдено позивачем таких покупців і партнерів, як ЗАТ «Бетонекс», ЗАТ «МЗЗБВ»(5 договорів у різний час), ПП Рейгольд, ПП «Жумар»(три договори), СП «Морімото»(головне підприємство ЗАТ «Бетонекс»(два договори), ДП «Херсонський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», ТОВ «Епоха», ХОСП ВАТ ХСЗ «Херсонсудосервіс», ПП «ВИЖЕС», ТОВ «Промстан», ТОВ «РИСАН», ТОВ «Херсонес», ВАТ «Гостомельський склозавод».

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Під визначенням господарська діяльність, наведеним у п.1.32 ст.1 зазначеного Закону, слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивачем за вищезазначеним договором про надання маркетингових послуг отримана саме економічна вигода для своєї підприємницької та господарської діяльності.

З огляду на зазначені норми права та правильно встановлені обставини справа, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, що маркетингові послуги придбавалися позивачем саме для подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджується тим, що позивачем за результатами виконаних виконавцем робіт укладено чимало господарських договорів, метою яких є саме є отримання прибутку.

Враховуючи той факт, що ПП «Авріум»правильно сформовано валові витрати та дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість», то у позивача є всі наявні підстави і для віднесення спірних сум податку до податкового кредиту.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення –рішення №0001052600/1 від 19.09.2005 року та №№0001052600/1, 0001072600/2 від 17.11.2005 року є незаконними.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.