Ухвала суду № 16542352, 10.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6754/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року

на ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року

у справі №А27/269-07 (№22а-919/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор»(надалі –позивач, ТОВ «Степовий елеватор»)

до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі –відповідач, Петропавлівська МДПІ Дніпропетровської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2007 року ТОВ «Степовий елеватор» звернулось до господарського суду з позовом до Петропавлівської МДПІ Дніпропетровської області про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення №0000892340/0 від 26.10.2006 року в частині зменшення бюджетного відшкодування на 21008,00 грн., №0000122340/0 від 07.02.2007 року і №0000122340/1 від 03.05.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок податкового органу про порушення підприємством п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним. Відсутність договору купівлі-продажу у письмовій формі не є підставою для виключення сум з податкового кредиту. Позивач також зазначив, що податковою перевищено компетенцію, оскільки фактично визнано господарський договір недійсним.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що аналіз чинного законодавства свідчить про правомірність дій позивача щодо включення ПДВ в сумі 21008,00 грн. до податкового кредиту червня 2006 року, формування податкового кредиту відбулося згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того зазначили, що Закон України «Про податок на додану вартість»не визначає наявність договору у письмовому вигляді як обов’язкову умову для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Чинне законодавство не виключає можливості купівлі-продажу товару без укладення письмового договору.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Петропавлівська МДПІ Дніпропетровської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на неповне з’ясування судами всіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 24.10.2006 року працівником Петропавлівська МДПІ Дніпропетровської області було здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Степовий елеватор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за період липня 2006 року, за результатами якої складено акт №52/230-31831599.

Перевіркою встановлено, що позивачем без договору були перераховані ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш»грошові кошти в сумі 126048,00 грн. В порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до податкового кредиту червня 2006 року ПДВ в сумі 21008,00 грн. по попередніх оплатах без фактичної поставки товару.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000892340/0 від 26.10.2006 р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 61924,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 24.04.2007 року №4004/6/25-0115 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування на 40916,00 грн. та залишено без змін в частині зменшення такого відшкодування на 21008,00 грн.

Відповідачем в свою чергу було прийняті податкові повідомлення-рішення №0000122340/0 від 07.02.2007 року і №0000122340/1 від 03.05.2007 року, якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 року на 21008,00 грн.

Крім того судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що платіжними дорученнями №1079 від 16.06.2006 року та №1116 від 20.06.2006 року ТОВ «Степовий елеватор»було перераховано ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш»відповідно 19074,00 грн. (ПДВ –3179,00 грн.) і 106974,00 грн. (ПДВ –17829,00 грн.), як оплату за конвеєр гвинтовий, задвижку і конвеєр стрічковий роликовий згідно з рахунками-фактури №ЭМ-0000652 від 15.06.2006 року.

Відповідно до витратної накладної №ЭМ-0000581 від 31.07.2006 року ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш»здійснено поставку позивачу вказаного обладнання та виписано податкову накладну №536 від 20.06.2006 року на суму 126048,00 грн. (ПДВ –21008,00 грн.).

На підставі зазначеної податкової накладної ТОВ «Степовий елеватор»було віднесено до складу податкового кредиту червня 2006 року ПДВ в сумі 21008,00 грн.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезгаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось, позивачем було перераховано кошти контрагенту та отримано від останнього податкову накладну.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судами попередніх інстанції відносно того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту червня 2006 року ПДВ в сумі 21008,00 грн. без порушень при цьому вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Як доречно зазначено судами, посилання податкового органу на ту обставину, що позивачем (покупцем) та його контрагентом (продавцем) не оформлено письмову угоду, як єдиний, підписаний учасниками документ, що на підставі п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»робить операцію такою, на яку не поширюються норми щодо податкового кредиту, не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про наявність між сторонами саме письмової угоди, оформленої рахунком, платіжними та видатковими документами.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000892340/0 від 26.10.2006 року в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 р. на 21008,00 грн., №0000122340/0 від 07.02.2007 року та №0000122340/1 від 03.05.2007 року є незаконними.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.