Ухвала суду № 16541448, 14.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року м. КиївК-1076/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року

у справі № 32/313-А

за позовом Приватного підприємства «Гранд-сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року, позов Приватного підприємства «Гранд-сервіс»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0007662302/0 від 07 вересня 2006 року, № 0007662302/1 від 15 листопада 2006 року та № 0007662302/2 від 07 лютого 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Гранд-сервіс»3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП «Гранд-Сервіс»при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-К»за період з 01 грудня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 380/23-02/30523953 від 23 серпня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007662302/0 від 07 вересня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 11 323,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість зменшено додатково на 289,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 804,50 грн.

Крім того, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007662302/1 від 15 листопада 2006 року та № 0007662302/2 від 07 лютого 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Богдан-К», Свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у звязку з тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2006 року у справі № 2-1161 установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К»визнано недійсними.

В свою чергу, актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 4279/29-203 від 10 травня 2006 року Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К»»анульовано.

Крім того, судами встановлено, що фінансово-господарські відносини між ПП «Гранд-Сервіс»та ТОВ «Богдан-К» здійснювались без укладання договорів. ТОВ «Богдан-К»на адресу позивача виписано податкові накладні на загальну суму 2 263 942,40 грн., а ПП «Гранд-Сервіс»згідно платіжних доручень перераховано на адресу ТОВ «Богдан-К»зазначену суму коштів. Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображено у податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Богдан-К»було зареєстровано платником податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2006 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2006 року у справі № 2-1161 скасовано, справу направлено на новий розгляд. В ході нового розгляду справи ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2007 року провадження у справі закрито в звязку з ліквідацією ТОВ «Богдан-К»в межах процедури банкрутства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, на час виписки на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Богдан-К»мало статус платника податку на додану вартість, то сам факт ліквідації контрагента позивача не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко