Ухвала суду № 16540876, 31.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2011 р. м. КиївК-8756/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року по справі № 15/454-06-12301А за позовом Приватного підприємства «Омар»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Омар»(далі-ПП «Омар», позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі-ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №1000222350/0 від 06.06.2006, №1000222350/1 від 16.08.2006 та № 1000222350/2 та №1000302350/2 від 06.10.2006, якими позивачеві було визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3568442,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 356844,00грн.

Постановою Господарського суду Одеського області від 24.01.2007 року в задоволені позову ПП «Омар»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки в даному випадку дата прийняття судом рішення є датою збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що датою збільшення податкових зобовязань є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від контрагента позивача, а до вказаного моменту товар вважається нереалізованим за відсутністю першої події вказаної у п.п.7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач 04.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою 11.07.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року, залишити в силі постанову Господарського суду Одеського області від 24.01.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту №74/23-507/32017853 від 29.05.2006, складеного за результатами позапланової документальної перевірки ПП «Омар»з питання повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №1000222350/0 від 06.06.2006 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3568442,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 356844,00грн.

Позивачем зазначене повідомлення-рішення було оскаржено в апеляційному порядку.

Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 04.08.2006 №16809/10/25-012 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, та на підставі цього рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №1000222350/1 від 16.08.2006.

Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги №25087/25-0007 від 22.09.2006 оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача №16809/10/25-012 від 04.08.2006 залишені без змін, а скаргу позивача без задоволення, також позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 356844,40грн. На підставі зазначеного рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 1000222350/2 та № 1000302350/2 від 06.10.2006.

Зі змісту акту перевірки №74/23-507/32017853 від 29.05.2006 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п. п.7.4.1 та п.п. 7.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не виключено зі складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3568442,00грн., нараховану при придбанні товару, який не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під час апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №1000222350/0 від 06.06.2006 ДПА в Одеській області виявлено порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №1000222350/2 та №1000302350/2 від 06.10.2006.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Відповідно до абз.2 п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

За результатом розгляду справи було встановлено, що донарахування податкових зобовязань було проведено за господарськими операціями згідно договору зберігання з правом реалізації №06-09/04, укладеного 06.09.2004 між ПП «Омар»та ТОВ «Арсенал-Центр», який за своєю сутністю є сукупністю договорів зберігання та комісії.

Особливості оподаткування операцій з комісії та зберігання передбачені п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з абз. 2 якої у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом; датою збільшення податкових зобовязань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів; при цьому датою збільшення податкових зобовязань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів комісіонера.

Згідно п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 17 04 2006 по справі №14/9506-2650 задоволено позов ПП «Омар»до ТОВ «Арсенал-Центр»та стягнуто на користь позивача 21406371,91грн. вартості товару переданого за договором зберігання з правом реалізації №06-09/04 від 06.09.2004.

Проте, судами не було встановлено факт надходження коштів позивачеві від ТОВ «Арсенал-Центр»на виконання рішення суду.

Оскільки податкові зобовязання позивача, з урахуванням приписів п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», можуть виникнути з моменту зарахування коштів за переданий на зберігання та неповернутий товар, до вказаного моменту товарні цінності вважаються не реалізованими за відсутністю першої події вказаної в підпункті 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року по справі № 15/454-06-12301А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ А.О. Рибчинко