Постанова № 16535991, 20.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011                                                                                           № 11/144-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Гаврилюка О.М.

          Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 20.06.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» на рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року

по справі № 11/144-10 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом          Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держкомзему у Київській області та Застугнянської сільської ради Васильківського району

до          приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад»

про          визнання недійсним договору та зобов’язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2010 року по справі №11/144-10 задоволено частково позов Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держкомзему у Київській області та Застугнянської сільської ради Васильківського району до приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії. Зобов’язано ПП ВКФ «Лад» повернути Застугнянській сільській раді земельну ділянку площею 24 га, в тому числі: 3,7 га сіножатей, 20,3 га інших угідь, яка знаходиться в с.Кулибаба Васильківського р-ну, нормативна грошова оцінка якої складає 602694,00 грн. Стягнуто з ПП ВКФ «Лад» в доход Державного бюджету України 6026,94 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат. В решті провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Лад» звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року по справі №11/144-10 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Васильківським міжрайонним прокурором Київської області підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги ПП ВКФ «Лад» на рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року у справі № 11/144-10 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні прокурор надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» - без задоволення.

В дане судове засідання предстаник відповідача не з’явився, проте він приймав участь в судовому засіданні 02.06.2011 року та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

В дане судове засідання представники позивачів не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Проте, від ГУ Держкомзему у Київській області до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника в судовому засіданні. Неявка предстаників позивачів не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторони, яка не з’явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності предстаників позивачів.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача та прокурора, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Застугнянської сільської ради від 15.03.2001року «Про надання ПП ВКФ «Лад» в тимчасове користування земельної ділянки» відповідачу вирішено передати в тимчасове довгострокове користування терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду в с.Кулибаба, загальною площею 24 га для вирощування риби, водоплаваючої птиці та створення зони відпочинку у відведених місцях (а.с. 9).

28.10.2004 року між Застугнянською сільською радою та ПП ВКФ «Лад» було укладено договір оренди земльної ділянки загальною площею 24,0 га, у тому числі: сіножатей 3,7 га, інших угідь 20,3 га, нормативна грошова оцінка якої становить 602694,00 грн.

Строк дії договору встановлений у п.5 договору, відповідно до якого договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 11 договору земельна ділянка передається в оренду для організації спортивно-любительської рибалки, зони відпочинку, розведення риби та водоплаваючої птиці.

Пунктом 14 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

За умовами п. 33 вказаного вище договору, цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до доводів Васильківського міжрайонного прокурора підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держкомзему у Київській області та Застугнянської сільської ради Васильківського району до приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» про зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 24 га, в тому числі: 3,7 га сіножатей, 20,3 га інших угідь, яка знаходиться в с.Кулибаба Васильківського р-ну, нормативна грошова оцінка якої складає 602694,00 грн. Застугнянській сільській раді Васильківського району (з урахуванням уточнень позовних вимог від 28.10.2010 року №3413вих, а.с. 66-68) стало те, що вказана вище земельна ділянка відповідачем набута без достатньої правової підстави, а тому, на думку прокурора земельна ділянка повинна бути повернута позивачеві-2.

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд, керуючись ст. 1212 ЦК України дійшов висновку, що відповідач ПП ВКФ «Лад» користується земельною ділянкою без правових підстав, тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, оскільки прокурором подана заява про уточнення позовних вимог, а позивач повністю підтримує заяву прокурора, тому суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження провадження у цій частині.

Вимоги ПП ВКФ «Лад», які викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані тим, що у разі виконання Управлінням Держкомзему у Васильківському районі вимог постанови Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року про присвоєння кадастрового номеру і погодження висновків про наявні обмеження на використання земельної ділянки в с.Кулибаба на території Застугнянської сільської ради у позивачів не було б правових підстав для звернення до суду у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Також відповідачем зазначено, що при укладанні договору були дотримані всі вимоги передбачені ст. 203 ЦК України. Відповідно до положень Водного Кодексу України та на підставі розпорядження Васильківської райдержадміністрації № 755 від 25.09.2009 року між Васильківською райдержадміністрацією та ПП ВКФ «Лад»укладений договір № 20 від 25.09.2009року оренди водного об’єкта, який знаходиться в басейні річки загально державного значення на території Застугнянської сільської ради, загальною площею 20,3 га, тому підстав для задоволення позовних вимог немає, просить суд в позові відмовити повністю.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати розмір ставки стягнутого державного мита в рішенні господарського суду Київської області у справі №11/144-10 від 10.11.2010 року, а саме змінити його на пп. «в» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабанету Міністрів України «Про державне мирто», тобто на суму 85,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Нормами статті 18 Закону України «Про оренду землі» регламентовано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», який у силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконанння на території України. На Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договірів оренди земельних ділянок.

Таким чином, договір, який не зареєстрований у встановленому законом порядку є неукладеним. У той же час відповідно до норм ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами договір пройшов державну реєстрацію, також матеріали справи не містять й акт приймання-передачі, що суперечить ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 125 Земельного кодексу України.

З огляду на зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що прокурором подана заява про уточнення позовних вимог, а позивач повністю підтримує подану заяву прокурора, тому суд вважає, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньо правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що відповідач - ПП ВКФ «Лад» користується земельною ділянкою без правових підстав, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

У зв’язку з цим, судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про те, що у разі виконання Управлінням Держкомзему у Васильківському районі вимог постанови Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у позивачів були і відсутні правові підстави звернення до суду, оскільки не було б предмету спору. Так, вказаною вище постановою адміністративного суду вирішено зобов’язати Управління Держкомзему у Васильківському районі присвоїти кадастровий номер та погодити висновки про навні обмеження на використання земельної ПП ВКФ «Лад», а не зареєструвати договір оренди земльної ділянки загальною укладений між Застугнянською сільською радою та ПП ВКФ «Лад» 28.10.2004 року.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами відповідача щодо розміру ставки стягнутого державного мита в рішенні господарського суду Київської області у справі №11/144-10 від 10.11.2010 року та зміни його суму 85,00 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зі змінами і доповненнями передбачено, що згідно з частиною першою статті 46 ГПК державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні згаданих питань слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зі змінами і доповненнями (далі - Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 (далі - Інструкція).

Згідно з пп.пп. «б», «в» ч. 2 ст. 3 Декрету розмір ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів із позовних заяв немайнового характеру та у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорівстановить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, предмет спору у даній справі – «визнання недійсним договору» є немайновим, а «зобов’язання повернути земельну ділянку» також не пов’язано з грошовими коштами (оскільки ділянка була в оренді), тому обрахування в даному випадку державного мита, як майнового спору, є помилковим.

Такаж ж правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 21.04.2011 року по даній справі (а.с. 140-144).

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем – приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Лад» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про навність підстав скасування рішення місцевого господарського суду від 10.11.2010 року та відмови у позові.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4)змінити рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду слід змінити, оскільки висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та рішення суду прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Лад» на рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року у справі №11/144-10 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 10.11.2010 року у справі №11/144-10 змінити, виклавши зміст резолютивної частини в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ПП ВКФ «Лад» (08600, Київська область, м. Васильків, пров. Володимирський, 2, код ЄДРПОУ 23570906) повернути Застугнянській сільській раді (08600, Київська область, Васильківський р-н, с. Червоне, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 04359258) земельну ділянку площею 24 га, в тому числі: 3,7 га сіножатей, 20,3 га інших угідь, яка знаходиться в с. Кулибаба Васильківського р-ну, нормативна грошова оцінка якої складає 602694грн.

Стягнути з ПП ВКФ «Лад» (08600, Київська область, м. Васильків, пров. Володимирський, 2, код ЄДРПОУ 23570906) в доход державного бюджету України 85,00 грн. державного мита (р\р 31118095700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, МФО 821018, ОКПО 24074109, КБКД 22090200, отримувач: УДК у Київській області, м.Київ, сзб 095).

Стягнути з ПП ВКФ «Лад» (08600, Київська область, м. Васильків, пров. Володимирський, 2, код ЄДРПОУ 23570906) в доход державного бюджету України 236 грн. судових витрат (р/р 31217264700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, МФО 821018, ГКПО 24074109, отримувач: УДК у Київській області, м.Київ, 22050003, КБКД 22050003, сзб264) .

В решті провадження у справі припинити.»

3.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

4.          Справу № 11/144-10 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Гаврилюк О.М.

                                                                                          Мальченко А.О.