Постанова № 16535987, 29.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 № 15/473

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Гольцової Л.А.

при секретарі: Філоненко М.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_2, дов. від 23.09.10 №1743,

відповідача: ОСОБА_3, дов. від 01.04.11,

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.11 (підписане 29.03.11)

у справі №15/473 (суддя Хоменко М.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

про стягнення 27382,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі відповідач, ТОВ «ЕКО») про стягнення 27382,18 грн. заборгованості за договором поставки від 23.02.07 №3031К, з яких 23294,62 грн. основного боргу, 2129,20 грн. пені, 1164,73 грн. інфляційних втрат, 793,63 грн. 3 % річних.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 11.03.11, в якій просить стягнути з відповідача 23487,47 грн., з яких 17491,22 грн. основного боргу, 2960,82 грн. інфляційних втрат, 1088,86 грн. 3% річних, 1946,57 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.11 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 8602,53 грн. основного боргу, 782,83 грн. інфляційних втрат, 200,10 грн. 3% річних, 619,38 грн. пені. В решті позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.11, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначив термін договору до 31.12.09, оскільки він діяв до 31.12.08. На думку відповідача позивач змінив підставу позовних вимог, а Господарський суд міста Києва прийняв рішення, яке ґрунтується на накладній від 30.12.08 №1/234. Вона була додана до матеріалів справи у судовому засіданні як додаток до заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.11. Зміна підстави позову на стадії розгляду справи по суті не допускається.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.11 апеляційну скаргу ТОВ «ЕКО» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.05.11.

28.04.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ФОП ОСОБА_4 надійшла апеляційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду від 15.03.11 в частині відмови у стягненні 8888,69 грн. основного боргу, 2177,99 грн. інфляційних втрат, 888,76 грн. 3% річних, 1327,19 грн. пені, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було доведено факту повернення товару на суму 7603,80 грн. Суд першої інстанції неправомірно визнав товар повернутим, оскільки накладні на повернення товару підписані невідомою особо, без зазначення прізвища, посади, інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції повернення товару позивачу. Позивач визнає повернення товару на суму 1303,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.11 позивачу поновлено строк на подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 23.05.11.

У судовому засіданні 23.05.11 на виконання ухвал суду від 10.05.11 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ЕКО», а представник відповідача відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, оригінал платіжного доручення від 11.02.09 №4750 на суму 10000,00 грн. та письмове обґрунтування неможливості подання його до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11 відкладено розгляд апеляційних скарг до 15.06.11 на підставі п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15.06.11 до судового засіданні, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про надіслання повідомлення органам внутрішніх справ (прокуратури) для організації та проведення перевірки обставин, що стали відомі при вирішення господарського спору, в звязку з чим провадження у справі №15/473 зупинити.

Колегія суддів, порадившись, відмовила у задоволенні клопотання, так як не вбачає підстав для зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України.

15.06.11 у судовому засіданні представник відповідача надав суду текст запрошення позивача для проведення звірки взаємних розрахунків від 31.05.11 №501 та докази його направлення на адресу ФОП ОСОБА_4 (фіскальний чек від 01.06.11 №9468 та опис вкладення цінного листа).

Представник позивача на запитання суду пояснив, що ФОП ОСОБА_4 не отримувала зазначеного вище запрошення та надала суду заяву та копію телеграми від 10.06.11, направленої на адресу відповідача, в якій просить повідомити про дату проведення звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.11 відкладено розгляд апеляційних скарг до 29.06.11 на підставі п.3 ст.77 ГПК України, повторно зобов'язано сторони провести по первинних бухгалтерських документах детальну звірку розрахунків по виконанню договору поставки від 23.02.07 №3031К.

25.06.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав пояснення по справі з додатками, де зазначив, що при проведені звірки взаємних розрахунків відповідач роздрукував та надав позивачу акт звірки на 141 аркуші, однак первинних бухгалтерських документів не надав, акт не підписав, тому що вважає ОСОБА_5 неповноважним представником ФОП ОСОБА_4

29.06.11 до судового засідання, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи акта про фіксацію обставин, які унеможливили проведення звірки взаємних розрахунків між сторонами, де зазначено, що не вважають ОСОБА_5 уповноваженим представником ФОП ОСОБА_4 на проведення звірки взаємних розрахунків між сторонами. Акт складено 24.06.11 за підписом комісії у складі юрисконсульта, бухгалтера та начальника служби обліку ТОВ «ЕКО».

У судовому засіданні 29.06.11 представник позивача надав для огляду оригінал довіреності на ім'я ОСОБА_5, копія якої є в матеріалах справи.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду від 15.03.11 скасувати в частині відмови у стягненні 8888,69 грн. основного боргу, 2177,99 грн. інфляційних втрат, 888,76 грн. 3% річних, 1327,19 грн. пені.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 та відмову у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЕКО» з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, 23.02.07 між сторонами укладено договір поставки №3031К (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобовязаний передати товар у власність покупцеві (відповідач) на умовах і в строки, передбачені замовленнями на поставку, а покупець в порядку і в строки, встановлені договором, зобовязаний прийняти товари і оплатити їх. Даний договір є договором про довгострокову співпрацю.

Відповідно до п.2,4,5 розділу ХІ договір діє до 31.12.07, а якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору сторони не висловлять в письмовій формі бажання розірвати договір, то він вважається таким, що продовжений ще на один рік. Будь-яка із сторін має право в односторонньому порядку, не вказуючи поважних причин та не звертаючись у суд, достроково розірвати договір, в письмовій формі попередити про це другу сторону за 30 днів.

Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору в разі відсутності заперечень будь-якої сторони протягом місяця. Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Виходячи зі змісту договору, колегія суддів вважає, що керуючись принципом «свободи договору», сторони передбачили автоматичну пролонгацію договору, яка буде виражатись їх конклюдентними діями (поставка-приймання-оплата товару у 2009 році).

Як вбачається з матеріалів справи сторони 23.02.07 підписали та скріпили печатками договір, відповідно до якого домовились про продовження строку його дії кожен рік ще на один рік.

В матеріалах справи відсутні письмові звернення будь-якої із сторін щодо розірвання договору чи припинення строку його дії.

Отже, під час процесу пролонгації договору, сторони не розірвали правочин, а своїми діями продовжили його строк, чим виразили волевиявлення щодо подальшої співпраці.

Окрім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки про перерахування відповідачем коштів у 2009 році на рахунок позивача за овочі згідно договору від 23.02.07 3031К.

Тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача, що договір діяв включно до 31.12.08.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 розділу VIII договору відповідач зобовязався сплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з дня передачі товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 223649,46 грн., що підтверджується накладними, копії яких наявні в справі.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково.

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог, 22.02.11 відповідачем були надані позивачу копії видаткових накладних на повернення товару, в звязку з чим позивач визнав повернення товару на 1303,40 грн. та зменшив суму основного боргу до 17491,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст.9 закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1, 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (в редакції, яка діяла на момент поставки товару), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції визнав повернення відповідачем товару на 7603,80 грн.

Однак, у своїх запереченнях позивач стверджує, що фактично товар повернутий не був.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11 та 15.06.11 відповідача було зобов'язано надати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи) видаткових накладних на повернення поставленого товару, довіреностей осіб, уповноважених ФОП ОСОБА_4 на отримання товару, що був повернутий.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень про причини невиконання не надав.

З наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних на повернення товару неможливо ідентифікувати осіб, які відвантажували та отримували товар, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав поверненим товар на суму 7603,80 грн.

Відповідач не надав жодних належних доказів на спростування суми позову, тому вимога позивача про стягнення 17491,22 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.1 розділу Х договору, покупець, що не оплатив товар у встановлений строк, платить постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Пеня нараховується і підлягає сплаті лише в тому випадку, коли постачальник виконав всі свої платіжні обовязки по відношенню до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 1946,57 грн. пені, 1088,86 грн. 3% річних, 2960,82 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, колегія суддів вважає їх правильними, оскільки вони вирахувані із зазначенням періоду нарахування штрафних санкцій та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про зміну позивачем підстав позову необхідно зазначити, що зменшення суми заборгованості не є зміною підстав позовних вимог. Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за рахунок другої сторони (ст. 49 ГПК України).

Отже, з огляду на викладене вище колегія Київського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЕКО», вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.11 у справі №15/473 зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2.У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» відмовити.

3.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.11 у справі №15/473 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, проспект Науки, буд.8, код ЄДРПОУ 32104254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (40034, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) 17491 (сімнадцять тисяч чотириста девятсот одну) грн. 22 коп. основного боргу, 1946 (тисячу девятсот сорок шість) грн. 57 коп. пені, 2960 (дві тисячі девятсот шістдесят) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1088 (тисячу вісімдесят вісім) грн. 86 коп. 3% річних, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 87 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, проспект Науки, буд.8, код ЄДРПОУ 32104254) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (40034, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) 66 (шістдесят шість) грн. 41 коп. витрат, повязаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 15/473 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддяРябуха В.І.

СуддіРопій Л.М.

Гольцова Л.А.

01.07.11 (відправлено)