Рішення № 16535892, 08.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 40/264-10

вх. № 8438

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєв А.М., посв. № 19 від 15.01.2010 р.

Представник першого відповідача - ОСОБА_1, за дов;

Представник позивача - ОСОБА_2, за дов., № 01-40/2881 від 29.10.08р.

другий відповідач - ОСОБА_3,за дов. ;

1 третя особа - ОСОБА_4, до від 17.05.2011 р.

2 третя особа - ОСОБА_5, дов. від 31.05.11р.

розглянувши справу за позовом

Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Харківської обласної ради м. Харків

до

1. Товариства з обмеженою відповіальністю "Світ-1", м. Харків

2. Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Харків.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1)Харківська обласна організація УТМР , м. Харків;

2) Купянська районна організація УТМР, м. Куп'янськ

про про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою "Світ-1”, м. Харків

до Харківської обласної ради, м. Харків

про визнання незаконним Рішення Харківської обласної ради

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ “Світ-1” (1-й відповідач за первісним позовом) та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (2-й відповідач за первісним позовом) про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 13 травня 2009 року, укладеного між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-1" (далі - перший відповідач) та про зобов'язання відповідача повернути мисливські угіддя у власність держави в особі позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року прийнято зустрічну позовну заяву першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою "Світ-1” про визнання незаконним Рішення Харківської обласної ради LX сесії V скликання від 19.08.2010 року за № 1790- V. Також зазначеною ухвалою суду залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківську обласну організацію УТМР та Купянську районну організацію УТМР.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 року відкладено розгляд справи на 01 червня 2011 року о 12:00 год.

01 червня 2011 року третя особа - Харківська обласна організація УТМР надала через канцелярію суду додаткові документи (вх. № 10872).

01 червня 2011 року позивач за первісним позовом надав через канцелярію суду супровідним листом додаткові документи (вх. № 10874).

Прокурором надано додаткові письмові пояснення (вх. № 10868) та додаткові документи (вх.№ 10869).

Другий відповідач за первісним позовом через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. № 10873).

Надані сторонами документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01 червня 2011 року оголошувалась перерва д о 08 червня 2011 року об 11:40 год.

У призначеному судовому засіданні 08 червня 2011 року прокурор та позивач за первісним позовом позов підтримували та наполягали на його задоволенні, проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи - Купянської районної організації УТМР у судовому засіданні позов прокурора підтримував.

Другий відповідач за первісним позовом проти первісного позову не заперечував, позов прокурора підтримував у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представники першого відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом проти первісного позову заперечував, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Присутні в судовому засіданні 09 червня 2011 року представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Харківської обласної ради народних депутатів від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V (пункти 1,2 ), на підставі добровільної відмови УТМР, оформленого протоколом № 1 засідання президії Купянської районної організації УТРМ від 10.02.2007 року, припинено право користування Харківської обласної організації УТМР мисливськими угіддями площею 9000 га у межах Купянського району та вказані угіддя передані в користування ТОВ “СВІТ -1”строком до 2029 року.

На виконання цього рішення, 13.05.2009 року між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (другим відповідачем у справі за первісним позовом) та ТОВ “Світ-1”(першим відповідачем у справі) був укладений договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до умов якого ТОВ “Світ-1” (першому відповідачу у справі) надано в користування мисливські угіддя загальною площею 9000 га, у тому числі лісові угіддя 1168,2 Га, польові 7661,0 Га, водно-болотні 170,8 Га, терміном до 28 квітня 2029 року.

Факт передачі вказаних мисливських угідь підтверджується актом прийому передачі від 27.10.2009 року.

У зв'язку з порушенням вимог ст. 10, 22, 23 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”прокуратурою Харківської області на вказане рішення внесено протест, який рішенням Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790- V від 19.08.10 року задоволений, скасовано рішення Харківської обласної ради від 29.04.10. № 1237-У "Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями”та про внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29.09.98 року “Про надання в користування мисливських угідь”.

Таким чином, як зазначає прокурор у позовній заяві, підстава укладання договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 13.05.09 року між першим та другим відповідачами визнана такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та скасована, а волевиявлення Харківської обласної ради (позивача за первісним позовом) щодо надання мисливських угідь у користування другому відповідачу відсутнє.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про недійсність договору, що і стало підставою для його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Статтею 1 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”(далі Закон) визначено, що мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; при цьому користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Згідно зі статтею 3 вищезазначеного Закону, мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Органи державної влади здійснюють права власника щодо всіх мисливських тварин, за винятком тих, які в порядку, установленому цим Законом та іншими актами законодавства, передані до комунальної власності чи приватної власності юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить:

-затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства;

-вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь;

-вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 21 Закону визначено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь, при цьому, не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, згідно ст. 22 вищеназваного Закону України, надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

- власники та постійні користувачі земельних ділянок;

- користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", право користування мисливським угіддями охороняється законом. Припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 23 цього Закону.

Статтею 23 зазначеного закону визначені підстави для припинення права користування мисливськими угіддями, зокрема, право користування мисливськими угіддями припиняється у разі:

- закінчення строку користування;

- добровільної відмови від користування;

- припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя;

- систематичного невиконання обов'язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов'язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання;

- погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

Рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються за поданням територіальних органів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання або з питань охорони навколишнього природного середовища тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 19 Закону України “Про тваринний світ”, згідно з якою, право спеціального використання об'єктів тваринного світу припиняється в разі:

- закінчення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання;

-добровільної відмови підприємств, установ, організацій та ромадян від використання об'єктів тваринного світу;

- припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу;

- порушення встановленого законодавством порядку та умов спеціального використання об'єктів тваринного світу.

Право використання об'єктів тваринного світу може бути також припинено на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановлених законодавством правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законом. Припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу здійснюється в порядку, визначеному законом. Припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу не звільняє підприємства, установи, організації та громадян від зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

З матеріалів справи вбачається, що пунктами 1,2 рішення Харківської обласної ради від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V на підставі добровільної відмови УТМР, оформленого протоколом № 1 засідання президії Купянської районної організації УТРМ від 10.02.2007 року, припинено право користування Харківської обласної організації УТМР мисливськими угіддями площею 9000 га у межах Купянського району та вказані угіддя передані в користування ТОВ “СВІТ -1”строком до 2029 року. На виконання цього рішення, 13.05.2009 року між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (другим відповідачем у справі за первісним позовом) та ТОВ “Світ-1”(першим відповідачем у справі) був укладений договір про умови ведення мисливського господарства, за яким першому відповідачу у справі були надані в користування мисливські господарства загальною площею 9000 га терміном до 28 квітня 2029 року та 27.10.2009 року був складений акт прийому-передачі мисливських угідь.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що вищезазначене рішення Харківської обласної ради народних депутатів від 29.04.2009 року було винесено на підставі рішення УТМР, оформленого протоколом № 1 засідання президії Купянської районної організації УТРМ від 10.02.2007 року, яке було підроблено.

По факту підробки Купянською міжрайонною прокуратурою 12.02.2010 року відносно голови президії Купянської районної організації УТРМ - ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 статті 366 Кримінального кодексу України, було порушено кримінальну справу.

Згідно зі ст. 211 Цивільного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Постановою Купянського районного суду Харківської області від 31.05.2010 року по кримінальній справі № 1-325/2010, ОСОБА_6 звільнено від кримінальній відповідальності за статтею 336 Кримінального кодексу України, в порядку частини 2 статті 49 Кримінального кодексу України, враховуючи те, що з дня вчинення ним злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; в звязку з закінченням строків давності , провадження у кримінальній справі припинено. Дане судове рішення набуло чинності.

Отже при розгляді кримінальної справи було встановлено факт підробки ОСОБА_6 рішення щодо добровільної відмови УТМР, оформленого протоколом № 1 засідання президії Купянської районної організації УТРМ від 10.02.2007 року, яким припинено право користування Харківської обласної організації УТМР мисливськими угіддями площею 9000 га у межах Купянського району та вказані угіддя передані в користування ТОВ “СВІТ -1”строком до 2029 року, що підтверджується відповідною Постановою Купянського районного суду з вищезазначеної кримінальної справи. Також у поясненнях, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину щодо факту підробки зазначеного протоколу.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Президія Вищого господарського суду України в пункті 3 рекомендацій від 29.12.2007 року № 04-5/239 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" роз'яснила, що відповідно до статті 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені.

При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790 - V від 19.08.2010 року задоволений протест прокурора Харківської області від 27 липня 2010 року № 07/4-3132 на пункти 1, 2 рішення обласної ради від 29 квітня 2009 року № 1237- V “Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями та про внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29.09.1998 року “Про надання в користування мисливських угідь”(із змінами та доповненнями) та скасовано рішення обласної ради від 29 квітня 2009 року № 1237- V “Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями та внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29 вересня 1998 року “Про надання в користування мисливських угідь”(із змінами та доповненнями) із змінами, внесеними рішенням обласної ради від 14 серпня 2009 року № 1336- V.

Зі змісту укладеного між першим та другим відповідачами за первісним позовом спірного договору про умови ведення мисливського господарства від 13.05.2009 року вбачається, що першому відповідачу за первісним позовом були надані в користування для ведення мисливського господарства мисливські угіддя загальною площею 9000 га терміном до 28 квітня 2029 року на підставі рішення Харківської обласної ради від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V, основаного на підробленому документі (протоколу № 1 від 10.02.2007 року), що свідчив добровільну відмову від користування спірними мисливськими угіддями їх попереднім користувачем Харківською обласною організацією УТРМ в межах Купянського району 9000 га та передачі їх ТОВ “Світ-1”(першому відповідачу у справі за первісним позовом).

Припинення прав користування мисливськими угіддями можливе лише з підстав визначених в законі, тобто в ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та ст. 19 Закону України "Про тваринний світ" .

Отже з зазначеного вбачається, що в порушення ст. 23 Закону України " Про мисливські господарства та полювання" та ст. 19 Закону України "Про тваринний світ", перший та другий відповідачі за первісним позовом, не маючи фактичних документів, що підтверджують добровільну відмову від користування спірними мисливськими угіддями та права спеціального використання об'єктів тваринного світу їх попереднім користувачем Харківською обласною організацією УТРМ в межах Купянського району 9000 га та передачі їх ТОВ “Світ-1”(першому відповідачу у справі за первісним позовом), а застосовуючи їх підробку (протоколу № 1 від 10.02.2007 року), з підстав зазначених в цих статтях, укладали між собою договір про умови ведення мисливського господарства від 13.05.2009 року.

Отже, в порушення вимог чинного законодавства (Закону України " Про мисливські господарства та полювання" та Закону України "Про тваринний світ") Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства (другий відповідач за первісним позовом) надав право користування мисливськими угіддями загальною площею 9000 га ТОВ “Світ-1”(другому відповідачу за первісним позовом).

Крім того, колегією суддів встановлено, що спірний договір було підписано з боку другого відповідача за первісним позовом начальником Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Овчаренком Дмитром Олександровичем, що діяв на підставі статуту, з боку першого відповідача за первісним позовом директором ТОВ “Світ-1”Аксьоновим Олександром Васильовичем, що діяв теж на підставі статуту.

Проте, згідно з наданого на його запит позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником Товариства та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є ОСОБА_7.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 3 ст. 207 Цивільного кодексу України , правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 5.4 статуту ТОВ “Світ-1 ”(першого відповідача у справі) закріплені повноваження виконавчого органу товариства його директора, який вирішує всі питання діяльності підприємства, зокрема, в тому числі, без довіреності діє від імені товариства, представляє інтереси товариства в інших підприємствах, організаціях, установах, зокрема, іноземних, укладає від імені товариства та інші.

Отже з зазначеного вбачається, що єдиним керівником ТОВ “Світ-1”та єдиною особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, без довіреності, в тому числі підписувати договори була ОСОБА_7.

З зазначеного вбачається, що спірний договір з боку ТОВ “Світ -1”(першого відповідача у справі за первісним позовом) підписано неуповноваженою особою.

Таким чином, договір про умови ведення мисливського господарства від 13.05.2009 року, що укладений між першим та другим відповідачами за первісним позовом суперечить вимогам Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про тваринний світ”.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, та визнає недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 13.05.2009 року, укладений між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (другим відповідачем за первісним позовом) та ТОВ “Світ-1”(першим відповідачем у справі), оскільки він укладений всупереч вимогам ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про тваринний світ”.

Згідно з ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що прокурор правомірно заявив вимогу про повернення з другої сторони (ТОВ “Світ-1”), одержане за договором, що визнаний недійсним.

Розглянувши клопотання першого відповідача за первісним позовом про припинення провадження у справі в частині розгляду первісного позову, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що права чи охоронювані законом інтереси Харківської обласної ради укладанням спірного договору не порушені, а отже, на думку першого відповідача за первісним позовом відсутній предмет спору , колегія суддів вважає, що викладені у зазначеному клопотанням свідчать про довільне тлумачення першим відповідачем за первісним позовом норм процесуального права. Матеріали справи свідчать про наявність спору між сторонами, порушення прав та інтересів позивача (Харківської обласної ради), отже підстав для припинення провадження у справі не вбачається.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ «Світ-1» (позивача за зустрічним позовом) до Харківської обласної ради (відповідача за зустрічним позовом) про визнання незаконним рішення Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790- V від 19.08.10 року, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач у зустрічній позовній заяві, протест прокурора від 27.07.2010 року, який задоволено Харківською обласною радою та на підставі якого рішенням Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790- V від 19.08.10 року скасовано рішення Харківської обласної ради від 29.04.10 року за № 1237- V "Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями” та про внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29.09.98 року “Про надання в користування мисливських угідь” необґрунтованим і таким, що не відповідає чинному законодавству України, в зв'язку з цим підлягає скасуванню Рішення Харківської області від 19.08.2010р. № 1790- V. Так позивач за зустрічним позовом зазначає, що протест прокурора не містить посилань як саме і Рішення ХLІ сесії 5 скликання Харківської обласної ради №1237- V від 29.04.2009 р. суперечить статті 15 Закону України “Про тваринний світ”, статтям 9, 22. 23 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”, статті 75 Лісового кодексу України та статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відповідно до яких Харківська обласна рада винесла Рішення про надання в користування ТОВ “Світ-1”мисливських угідь. Куп'янська районна організація УТМР не вправі вирішувати питання відмови від користування мисливськими угіддями оскільки це не відповідає вимогам ст..23 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”, а саме: рішення про добровільну відмову від користування мисливськими угіддями приймає користувач мисливських угідь - Харківська обласна організація УТМР згідно Додатку №1 до рішення обласної ради від 29 вересня 1998 року. В пунктах 1,2 рішення Харківської обласної ради народних депутатів від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V вирішувались питання надання у користування мисливських угідь, а не погодження меж мисливських угідь із конкретними землекористувачами, а значить це не порушує легітимність вищевказаних пунктів рішення Харківської обласної ради. Окрім того, позивач за первісним позовом зазначає, що жодною нормою закону не передбачено право обласної ради скасовувати раніше прийняте рішення яке фактично виконано. З цих підстав, позивач за первісним позовом вважає, що рішенням Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790- V від 19.08.10 року таким, що прийнято у невідповідності до наданих законом повноважень обласних рад, вважає, що вказане рішення є ненормативним одноразовим актом, яке виконано шляхом укладання відповідного договору, тому таке рішення не може бути зупинено, оскільки фактично виникли інші правовідносини, які регулюються не законодавством про місцеве самоврядування, а господарським договором. Такі обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до пункту 21 частини 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” до компетенції обласної Ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно до пункту 9 статті 13 Лісового кодексу України до компетенції обласних Рад відноситься надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для потреб мисливського господарства та припинення права користування ними, а відповідно до частини 2 статті 22 цього ж кодексу, припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду провадиться Радою, яка її надавала.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" також до компетенції обласних Рад відноситься надання мисливських угідь для введення мисливського господарства, а згідно до частини 2 статті 23 цього ж закону рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадків закінчення строку користування, приймаються тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь.

Отже, питання щодо надання та припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду та мисливськими угіддями для потреб мисливського господарства належить виключно до компетенції обласної Ради.

За приписами ст. 59 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а у частині 10 цієї статті вказано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради надано офіційне тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Втім, тут слід взяти до уваги рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року N 7-рп/2009 року, в якому Конституційний суд України роз'яснив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт ( у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України)

Стаття 19 Конституції України зобовязує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, колегія суддів встановила, що своїм рішенням Харківська обласна рада (відповідач за зустрічним позовом) від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V, в порушення норм чинного законодавства (Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про тваринний світ”), припинила право користування Харківської обласної організації УТМР мисливськими угіддями площею 9000 га в межах Купянського району та передала вказані угіддя в користування ТОВ “СВІТ -1”(позивачу за зустрічним позовом) строком до 2029 року, у звязку з чим колегія суддів вважає прийняття цього рішення Харківською обласною радою незаконним.

Рішенням Харківської обласної ради LХ сесії V скликання № 1790 - V від 19.08.2010 року задоволений протест прокурора Харківської області від 27 липня 2010 року № 07/4-3132 на пункти 1, 2 рішення обласної ради від 29 квітня 2009 року № 1237- V “Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями та про внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29.09.1998 року “Про надання в користування мисливських угідь”(із змінами та доповненнями) та скасовано рішення обласної ради від 29 квітня 2009 року № 1237- V “Про надання в користування мисливських угідь, припинення права користування мисливськими угіддями та внесення відповідних змін до рішення обласної ради від 29 вересня 1998 року “Про надання в користування мисливських угідь”(із змінами та доповненнями) із змінами, внесеними рішенням обласної ради від 14 серпня 2009 року № 1336- V.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду N 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, колегія суддів приходить до висновку, що Харківська обласна рада правомірно скористалась своїм правом та за власною ініціативою, з урахуванням подання прокурора, скасувала прийнятий ним правовий акт - рішення Харківської обласної ради від 29.04.2009 року ХLI сесії V скликання № 1237- V, в звязку з невідповідності його законам України(Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про тваринний світ”).

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

З зазначеного вбачається, що доводи позивача за зустрічним позовом, викладені у позовній заяві, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Викладене означає, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом, є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір колегією суддів врахувала, що аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ у справі N 04/953 від 04.10.2007 року, Постанові ВСУ у справі N 20/679 від 23.09.2003 року , Постанові Верховний Суд України та у Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів за первісним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, Законом України "Про мисливське господарство та полювання", Законом України "Про тваринний світ”, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні ”, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 13.05.2009 року, укладений між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (61022, м. Харків, Держпром, 3 під'їзд, 7 поверх, код 35246550) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-1» (61072, м. Харків, вул. Грицевця, буд. 12, кв. 101, код 3298034).

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-1» (61072, м. Харків, вул. Грицевця, буд. 12, кв. 101, код 3298034) повернути мисливські угіддя загальною площею 9000 га, у тому числі лісові угіддя 1168,2 Га, польові 7661,0 Га, водно-болотні 170,8 Га, у власність держави в особі Харківської обласної ради (м. Харків, вул. Сумська, 64, код 24283333) .

Стягнути з Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (61022, м. Харків, Держпром, 3 під'їзд, 7 поверх, код 35246550) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (61022, м. Харків, Держпром, 3 під'їзд, 7 поверх, код 35246550) на користь на користь держбюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-1»(61072, м. Харків, вул. Грицевця, буд. 12, кв. 101, код 3298034) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-1»(61072, м. Харків, вул. Грицевця, буд. 12, кв. 101, код 3298034) на користь держбюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2011 року

справа № 40/264-10