Рішення № 16535631, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р. Справа № 23/055-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа», м. Яготин

про стягнення 1021477,22 грн.

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №187/10 від 22 грудня 2010 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа»(далі - відповідач) про стягнення 1021477,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання за №06/09-1470 БО-17 від 23 вересня 2009 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 849804,37 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 65577,70 грн., 3% річних в розмірі 39341,44 грн. та інфляційні в розмірі 66753,71 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19 квітня 2011 року та призначено справу до розгляду на 11 травня 2011 року.

У судовому засіданні 11 травня 2011 року оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 24 травня 2011 року.

24 травня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 7 червня 2011 року.

2 червня 2011 року через загальний відділ суду представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 849804,37 грн. основного боргу, 65577,70 грн. пені, 126910,16 грн. інфляційних та 42515,67 грн. 3 % річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

У судовому засіданні 7 червня 2011 року оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 20 червня 2011 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення основного боргу не заперечував.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи продовжено.

15 червня 2011 року через загальний відділ суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Судом відмовлено в задоволені вищезазначеного клопотання, оскільки, до суду не подано доказів перебування представника відповідача у відпустці.

20 червня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(за договором постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа»(за договором покупець) 23 вересня 2009 року укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання за №06/09-1470 БО-17.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно пункту 1.3 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 1 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року газ в обсязі до 660,0 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень 120 тис. куб.м., листопад 250 тис. куб.м., грудень 290тис. куб.м.

Згідно пункту 4.1 договору постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця.

Відповідно до п. 4.4 договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29 квітня 2006 року за №605 зі змінами внесеними постановою КМУ від 28 січня 2009 року за №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У відповідності до пункту 5.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122,00грн., крім того, ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2182,66грн., крім того, ПДВ 20%, всього з ПДВ 2619,19грн.

Згідно пункту 5.4 договору загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

У відповідності до пункту 6.1 договору оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів гагу до 20 та 30 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності у відповідності до пункту 11.1 договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 1 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

21 грудня 2009 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа»підписано додаткову угоду за №2 до договору поставки природного газу за №06/09-1470 БО-17 від 23 вересня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони доповнили пункт 2.1 договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «постачальник передає покупцю в період з 1 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі 1245 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: січень 465 тис. куб.м., лютий 320 тис. куб.м., березень 300тис. куб.м., квітень 160 тис. куб.м.»

Згідно пункту 2 додаткової угоди пункт 11.1 договору сторонами договору викладено в наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 1 жовтня 2009року по 30 квітня 2010року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.».

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31 жовтня 2009 року (124610,68 грн.), від 30 листопада 2009 року (577497,78 грн.), від 31 грудня 2009 року (953354,46 грн.), від 31 січня 2010 року (1212107,05 грн.), від 28 лютого 2010 року (923506,14 грн.), від 31 березня 2010 року (871319,92 грн.) та від 30 квітня 2010 року (206612,34 грн.) на загальну суму 4869604,37 грн.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжного доручення №132 від 9 березня 2010 року вбачається, що відповідач в період з 19 листопада 2009 року по 1 жовтня 2010 року сплатив позивачу вартість поставленого газу на загальну суму 4019800,00 грн. Крім того, з даних виписок вбачається, що оплата здійснювалась не вчасно та не в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення основного боргу не заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив отриманий від позивача газ. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 849804,37 грн. заборгованості за отриманий газ підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Оскільки, сторони в договорі передбачили такі його істотні умови, як строк та порядок нарахування пені то суд вважає, що розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 65577,70 грн. за період з 11 листопада 2010 року по 11 квітня 2011 року, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30 листопада 2010року у справі №2-27/3718-2009, від 12 січня 2011року у справі №33/191-10 та від 28 вересня 2010року у справі №11/93-09.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3 % річних у сумі 42515,67 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, доданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27 липня 2007 року, №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, господарський суд зазначає, що до простроченого платежу за газ, поставлений у жовтні 2009 року, який повинен бути оплачений у листопаді 2009 року, має застосовуватись індекс інфляції, визначений у січні 2010 року за грудень 2009 року і до моменту погашення боргу. Крім того, індекс інфляції може застосовуватися на суму боргу за газ, поставлений у жовтні 2009 року, потім у листопаді з урахуванням залишку у жовтні і так далі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2010року у справі №21/108-10, від 01.12.2010рок у справі №3/111-10 та від 29 грудня 2010 року у справі №33/149-10.

Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий газ, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції за період з листопада 2009 року по травень 2011 року є невірним та необґрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (дана правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати отриманого природного газу за договором, дати та суми часткової оплати відповідачем отриманого за договором газу, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат шляхом, зокрема, застосування до простроченого платежу за газ у жовтні 2009року на суму 124610,68грн., який повинен бути оплачений у листопаді 2009 року, індекс інфляції, визначений у січні 2010 року за грудень 2009 року, потім у листопаді з урахуванням поставленого природного газу у листопаді 2009року, залишку боргу у жовтні та проведених відповідачем оплат, застосовуючи індекс інфляції, визначений у лютому 2010 року за січень 2010року і так далі.

Сума інфляційних втрат за розрахунком суду становить 114715,52грн., а сума інфляційних втрат заявлена позивачем до стягнення з відповідача становить 126910,16 грн.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 126910,16грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 114715,52 грн.

Таким чином, позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. 1 Травня, 1, код 24223294) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 849804 (вісімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 37 коп. заборгованості, 65577 (шістдесят пять тисяч пятсот сімдесят сім) грн. 70 коп. пені, 114715 (сто чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 52 коп. інфляційних, 42515 (сорок дві тисячі пятсот п'ятнадцять) грн. 67 коп. 3% річних та судові витрати: 10726 (десять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 13 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Заєць Д. Г.