Рішення № 16535597, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р. Справа № 4/084-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Магнат Ойл», м. Ужгород

до Механізованої колони № 29 Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація», м. Фастів

про стягнення 8066,45 грн.

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

Обставини справи:

Приватним підприємством «Магнат Ойл»(позивач) заявлено позов до Механізованої колони № 29 Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»(відповідач) про стягнення 8066,45 грн. заборгованості, з яких 4000,00 грн. сума основного боргу, 2147,38 грн. пені, 1227, 49 грн. інфляційних втрат, 291,58 грн. 3% річних, а також 400,00 грн. компенсації за оплату юридичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором поставки № 15 від 02.01.2009р. в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 20.06.2011р.

В судове засідання представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату наступного судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.05.2011р..

Відповідно до п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд,

встановив:

02 січня 2009 року між Приватним підприємством «Магнат Ойл»(постачальник) та Механізованою колоною № 29 Відкритого акціонерного товариства «Південбедмеханізація»(покупець) було укладено договір № 15, відповідно до умов якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити товар.

Пунктом 1.3 договору визначено, що покупець зобовязується оплатити і прийняти товар згідно накладних, які є невідємною частиною договору.

Так, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11010,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № 0-1329 від 16.12.2009р. (копія в матеріалах справи), яка підсипана уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 1.2 договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту відпуску товару по довіреності.

Факт належного отримання товару відповідачем, підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності Серії 12ААА за № 708103 від 16.12.2009р.,. виданої на імя ОСОБА_1.

У відповідності до умов договору встановлено, що форма оплати товару безготівкова, з відстрочкою 7 календарних днів.

Проте, в порушення у мов договору, відповідач повністю та у встановлені договором строки, за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачу претензії № 23 від 14.07.2010р. на суму 9010,00 грн. та № 146 від 22.02.2010р.. на суму 4010,00 грн.в порядку статті 6 Господарського процесуального кодексу України з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Заборгованість відповідача на день подання позову з урахуванням часткових проплат становить 4000,00 грн.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Станом на дату винесення рішення відповідач свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати суду не надав, у звязку з чим у суду є достатні підстави для задоволення суми боргу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складають 291,58 грн., інфляційні втрати 1227,49 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого встановлено, що розрахунок 3% річних заявлений позивачем є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 291, 58 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявлених до стягнення 1227,49 грн. інфляційних втрат, вказаний розрахунок є арифметично невірним. У звязку з чим вказана сума підлягає задоволенню частково в розмірі 849,43 грн.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі 2147,38 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожен день такої прострочки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 2147,38 грн. визначена позивачем арифметично невірно, оскільки перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, у звязку з чим підлягає задоволенню частково в сумі 1213,31 грн.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 400,00 грн. заборгованості по оплаті юридичного супроводу справи в суді за договором № 04-01380683/2011 від 11.04.2011р., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 04-01380683 від 11.04.2011р. та видатковим касовим ордером на їх оплату від 11.04.2011р. (копія в матеріалах справи).

Суд вважає, що вимога про відшкодування за рахунок відповідача наданих позивачу юридичних послуг, задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Послуги юриста не є судовими витратами з огляду на вимоги статті 44 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно згадана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.10.02р. №30/63.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, і відповідно вимога позивача про стягнення 400,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою юридичних послуг задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Магнат Ойл» до Механізованої колони № 29 Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»про стягнення заборгованості за договором поставки підлягають частковому задоволенню, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 4000,00 грн., 1213,31 грн. пені, 291,58 грн. 3% річних, 849,43 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Механізованої колони № 29 Відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»(08500, Київська обл.., м. Фастів, вул.. Червоний шлях,3, код ЄДРПОУ 01380683) на користь Приватного підприємства «Магнат Ойл»(88000, м. Ужгород, вул.. Богомольця, 30, кв. 3, код ЄДРПОУ 32746866) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. суми основного боргу, 1213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн.. 31 коп. пені, 291 (двісті девяносто одну) грн. 58 коп. 3% річних, 849 (вісімсот сорок девять) грн.. 43 коп. інфляційних втрат, 80 (вісімдесят) грн.. 35 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят пять) грн.. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В частині стягнення 934,07 грн. пені, 378, 06 грн. інфляційних втрат та 400, 00 грн. юридичних послуг відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 22.06.2011р.