Рішення № 16535513, 20.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 30/5009/2561/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація. Інвентор»(69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-А, кв. 13)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 24.03.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 13/11-05 від 24.05.2011р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація. Інвентор»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»301215,20 грн. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України. Вказує, що на виконання укладених між сторонами договорів на постачання натрію хлористого (солі) для промислового використання позивачем було поставлено філіям відповідача продукцію на загальну суму 534215,20 грн., з яких останнім оплачено 233000,00 грн., в результаті чого станом на 30.11.2010р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 301215,20 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/2561/11, розгляд справи призначено на 09.06.2011р.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою у судове засідання представника позивача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 09.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 20.06.2011р.

До початку судового засідання 20.06.2011р. до канцелярії суду надійшли доповнення до позовних вимог № 33 від 20.06.2011р., в яких позивач підтверджує заявлену до стягнення суму основного боргу станом на 20.06.2011р. та додатково просить стягнути з відповідача 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив вимоги, викладені у позовній заяві та доповненнях на неї, а також надав усні пояснення щодо обставин справи та заявлених до стягнення сум.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 301215,20 грн. основного боргу, 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позов, в якому відповідач Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»підтверджує існування у нього заборгованості перед позивачем в сумі 301215,20 грн. і вказує, що несплата боргу обумовлена відсутністю коштів у підприємства у звязку із невиконанням зобовязань його контрагентами. Щодо збільшення стягуваної позивачем суми, представник відповідача зауважує, що уточнення позовних вимог йому не передавалися та просить відкласти розгляд справи для підготування відзиву на уточнення.

Розглянувши усне клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення і відкладення судового засідання.

З огляду на приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Викладені у доповненнях до позовної заяви вимоги стосуються лише збільшення заявленої до стягнення суми і не змінюють предмета та підстав позову. До того ж, згідно з штампом вхідної кореспонденції відповідача на супровідному листі, доповнення до позовної заяви ним було отримано.

В судовому засіданні 20.06.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація. Інвентор»(Постачальником, позивачем у справі) та Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» (Покупцем, відповідачем у справі) в особі його Філій, які діяли на підставі відповідних довіреностей, було укладено низку ідентичних за змістом договорів поставки (надалі Договори), а саме:

- договір поставки № 17/10 з філією «Василівський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/11 з філією «Бердянський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/06 з філією «Запорізьке дорожньо-експлуатаційне управління»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/07 з філією «Гуляйпольський райавтодор» Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/08 з філією «Вільнянський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки 17/02 з філією «Токмакський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/04 з філією «Новомиколаївський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/03 з філією «Розівський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/05 з філією «Мелітопольське дорожньо-експлуатаційне управління»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/12 з філією «Пологівський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/09 з філією «Веселівський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- договір поставки № 17/14 з філією «Камянко-Дніпровський райавтодор»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України».

26.01.2009р. Постачальником було укладено типовий за змістом договір поставки №26/01 з філією «Бердянське дорожньо-експлуатаційне управління»Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України».

Відповідно до пунктів 1.1 наведених Договорів Продавець зобовязався передати у власність Покупця сіль поварену виробництва ГПО «Артемсіль»м. Солевар (надалі товар), а Покупець прийняти поставлений у його власність товар і своєчасно оплатити Постачальнику його вартість у відповідності з умовами даних Договорів.

За змістом п. 1.2 та п. 1.3 Договорів передбачено, що передача товару здійснюється партіями, асортимент та кількість визначаються згідно з накладними. Загальна вартість Договорів, кількість та ціна, а також реквізити вантажоодержувача відображаються в додатках «Специфікації»до Договорів, які являються невідємною частиною цих договорів.

Пунктом 3.5 Договорів визначено, що зобов'язання Постачальника вважаються виконаними після прийому товару до перевезення залізничною станцією відправлення або з моменту отримання товару перевізником, підтвердженням чого є штамп залізничної станції відправлення у відповідних залізничних накладних (квитанціях) про прийом товару до перевезення, або підпис перевізника у відповідних товаротранспортних накладних про прийом товару до перевезення.

За змістом п. 4.1 Договорів сторони дійшли згоди, що Покупець здійснює оплату товару на умовах 100% сплати протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки, передбачено п. 3.5 договорів, на підставі рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, датою платежу являється дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Умовами п. 5.2 Договорів передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику за кожний календарний день прострочення, включаючи день сплати, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. При розрахунку суми пені застосовується облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення.

За визначенням п. 7.1 Договорів ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і в частині виконання сторонами своїх зобовязань діють до повного їх виконання.

Позивачем на виконання укладених між сторонами Договорів було поставлено відповідачу товар на загальну суму 534215,20 грн., який було прийнято Філіями відповідача без зауважень.

Філією «Пологівський райавтодор»- за видатковими накладними: № РН-0000284 від 11.12.2009р. на суму 10400,00 грн., № РН-0000297 від 16.12.2009р. на суму 40231,20 грн.

Філією «Бердянське ДЕУ»- за видатковими накладними: № РН-0000285 від 10.12.2009р. на суму 10400,00 грн., № РН-0000291 від 14.12.2009р. на суму 20646,00 грн., №РН-0000296 від 16.12.2009р. на суму 20646,00 грн., №РН-0000299 від 21.12.2009р. на суму 20646,00 грн.

Філією «Веселівський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000286 від 12.12.2009р. на суму 21165,20 грн.

Філією «Мелітопольське ДЕУ»- за видатковими накладними: № РН-0000287 від 13.12.2009р. на суму 20775,60 грн., № РН-0000290 від 14.12.2009р. на суму 20775,60 грн., №РН-0000008 від 19.02.2010р. на суму 20775,60 грн.

Філією «Запорізьке ДЕУ»- за видатковими накладними: № РН-0000288 від 13.12.2009р. на суму 81000,00 грн., № РН-0000005 від 07.02.2010р. на суму 60750,00 грн.

Філією «Токмакський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000289 від 14.12.2009р. на суму 20514,00 грн.

Філією «Вільнянський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000292 від 14.12.2009р. на суму 10400,00 грн.

Філією «Новомиколаївський райавтодор»- за видатковими накладними: № РН-0000293 від 14.12.2009р. на суму 10400,00 грн., № РН-0000001 від 04.01.2010р. на суму 10400,00 грн.

Філією «Гуляйпольський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000294 від 16.12.2009р. на суму 10400,00 грн.

Філією «Розівський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000295 від 16.12.2009р. на суму 10400,00 грн.

Філією «Василівський райавтодор»- за видатковими накладними: № РН-0000298 від 18.12.2009р. на суму 20514,00 грн., № РН-0000299 від 21.12.2009р. на суму 62062,00 грн.

Філією «Камянко-Дніпровський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.2010р. на суму 10400,00 грн.

Філією «Бердянський райавтодор»- за видатковою накладною № РН-0000009 від 23.02.2010р. на суму 20514,00 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями наведених вище видаткових накладних, а також відповідними довіреностями на отримання товару та товарно-транспортними накладними.

На оплату поставленого товару позивачем було висловлено відповідачу відповідні рахунки.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар розрахувався частково, сума заборгованості складає 301215,20 грн.

01.10.2010р. позивач своїм листом (вих. № 74) звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості отриманого філіями відповідача товару та нарахованих за несвоєчасність розрахунків пені, втрат від інфляції та річних.

Позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»301215,20 грн. основного боргу, 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорах поставки, які за своєю правовою природою по суті є договорами про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладених позивачем з філіями відповідача договорів, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання філіям відповідача товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суд відзначає, що структурні підрозділи Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», з якими позивачем укладено вищенаведені Договори, не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положень про філію. Отже, з огляду на приписи ст.ст. 95 96 ЦК України та згідно положень про філію Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»несе відповідальність за зобовязаннями своїх філій.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій наведених вище видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобовязань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 534215,20 грн. Отримання відповідачем товару на зазначену суму підтверджується вказаними накладними, які містять підпис уповноважених представників Покупця, а також копіями відповідних довіреностей на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортних накладних (арк. справи 12-84, том 1).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п. 4.1 укладених Договорів передбачено здійснення відповідачем оплати товару протягом 30-ти календарних днів з моменту його поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 301215,20 грн.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Суд також приймає до уваги, що між позивачем та філіями відповідача були підписані Акти звірки взаєморозрахунків по відповідним договорам станом на 01.12.2010р., згідно з якими загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 301215,20 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 301215,20 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 Договорів узгоджено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, Покупець зобовязаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу, а також передбачених умовами укладених Договорів та Законом санкцій.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 301215,20 грн. основного боргу, 39372,89 грн. пені, 47834,96 грн. втрат від інфляції та 14009,21 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація. Інвентор»(м. Запоріжжя) до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»(м. Запоріжжя) задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50; п/р № 260045004001 у ЗФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 373254, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація. Інвентор»(69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-А, кв. 13; п/р № 26006202310001 в ЗРУ КБ «Приватбанк»в м. Запоріжжі, МФО 313399; код ЄДРПОУ 13611410) 301215 (триста одну тисячу двісті пятнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 39372 (тридцять девять тисяч триста сімдесят дві) грн. 89 коп. пені, 47834 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 96 коп. втрат від інфляції, 14009 (чотирнадцять тисяч девять) грн. 21 коп. 3% річних, 4024 (чотири тисячі двадцять чотири) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.06.2011р.