Рішення № 16535512, 16.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.11 Справа № 30/5009/2047/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»(33027, м. Рівне вул. Київська, 64-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»(69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5)

про стягнення 1986,00 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.04.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»звернулось в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»1986,00 грн. заборгованості за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт № 740 від 30.04.2010 р.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 26.05.2011 р.

23.05.2011 р. на адресу суду від ТОВ ГФ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»надійшов лист за вих. № 295 від 20.05.2011 р., в якому позивач повідомив про часткову сплату відповідачем суми заборгованості, на підтвердження чого надав оригінали платіжних доручень від 11.05.2011 р. № 430 (на суму 500,00 грн.) та від 17.05.2011 р. № 468 (на суму 586,00 грн.).

Позивач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи позивач був повідомлений належним чином.

Відповідач - ТОВ «Віннер»вимоги суду, викладені в ухвалах від 19.04.2011 р. та від 26.05.2001 р. не виконав, витребувані документи не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на адреси сторін (в т.ч. відповідача), зазначені в позовній заяві, в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 19.04.2011 р. була отримана уповноваженим представником ТОВ «Віннер»26.04.2011 р. Ухвала про відкладення розгляду справи від 26.05.2011 р. на адресу суду не поверталась. Будь-які відомості щодо виключення ТОВ «Віннер»з ЄДР, відсутні.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.06.2011 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахунковою фірмою «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»(Виконавцем, позивачем у справі) за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»(Замовником, відповідачем у справі) були виконані ремонтні роботи автомобіля Мерседес, реєстраційний номер 03093 НР, що підтверджується актом виконаних робіт № 740 від 30.04.2010 р.

В той же день, 30.04.2010 р. відповідачу було надано рахунок № 324 на сплату вартості виконаних робіт в сумі 2256,00 грн.

У зв’язку з тим, що наданий рахунок відповідачем був сплачений лише частково (в сумі 270,00 грн.), 05.08.2010 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана Претензія (вих. № 465 від 05.08.2010 р.) з вимогою протягом 7-ми днів від дати отримання Претензії сплатити заборгованість в сумі 1986,00 грн. Доказом отримання відповідачем вказаної Претензії 11.08.2010 р. є надане позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою уповноваженої особи ТОВ «Віннер»про отримання кореспонденції.

Однак, у зазначений строк відповідач суму заборгованості не погасив. У зв’язку з чим, позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з ТОВ «Віннер»1986,00 грн. боргу, які були предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги до ТОВ «Віннер»такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаного акту виконаних робіт № 740 від 30.04.2010 р. між ТОВ ГФ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»та ТОВ «Віннер»склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язки ТОВ ГФ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»полягали у наданні послуг з ремонту автомобіля, а обов’язки відповідача –у прийнятті послуг та їх оплаті.

Таким чином, на підставі зібраних у матеріалах справи доказах, суд зазначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором про надання послуг. Ці дії згідно зі ст.ст. 11, 901 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

З досліджених судом обставин справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином. Відповідач в свою чергу прийняв ці роботи, про що свідчить підписаний сторонами акт виконаних робіт № 740 від 30.04.2010 р. Сума, що належала до сплати за вказаним актом становила 2256,00 грн.

Проте, відповідач, виставлений йому рахунок оплатив лише частково в загальній сумі 1356,00 грн. При цьому, сума 270,00 грн. сплачена до звернення з позовом до суду, а сума 1086,00 грн. (платіжним дорученням № 468 від 17.05.2011 р. на суму 586,00 грн. та платіжним дорученням № 430 від 11.05.2011 р. на суму 500,00 грн.) сплачена вже після заявлення позову до суду, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 900,00 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем господарському суду надано не було.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі про стягнення з відповідача боргу в сумі 1086,00 грн. підлягає припиненню, у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована вже після порушення провадження у даній справі.

З огляду на надані позивачем докази, в т.ч. докази часткової оплати суми боргу, суд відзначає, що борг відповідача перед позивачем становить 900,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково в сумі 900,00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов’язань перед позивачем.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг та доведеність заявленої до стягнення суми в розмірі 900,00 грн., суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог саме в такому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»(69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, ЄДРПОУ 24511745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС»(33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А, ЄДРПОУ 03567150) 900 (дев’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1086,00 грн. провадження по справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Повне рішення складено 20.06.2011 р.