Рішення № 16535440, 02.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.11 Справа № 30/5009/2517/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО», с. Червона Слобода Макарівського району Київської області,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення 4641,98 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 10.01.1997р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4641,98 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 98 від 06.04.2009р., в т.ч. 3640,66 грн. основного боргу, 696,66 грн. пені за прострочення строку оплати, 114,95 грн. інфляційних втрат та 189,71 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору ТОВ «СЛОБОДА КО»було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 21350,88 грн. При цьому відзначає, що згідно з товарно-транспортною накладною № СЛ-0000508 від 06.07.2009р. останнім було отримано товар в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості не надходило. Стверджує, що зобовязання по оплаті товару відповідачем в повному обсязі не виконано, станом на 22.04.2011р. (на момент подання позову) заборгованість по договору складає 3640,66 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/2493/11, розгляд справи призначено на 02.06.2011р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив викладені у позовній заяві обставини.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано письмове клопотання № 162 від 01.06.2011р., в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог у звязку з частковою оплатою відповідачем суми боргу ((2976,83 грн.), просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 663,83 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано копію витягу банку за 19.05.2011р.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 663,83 грн. основного боргу, 696,66 грн. пені за прострочення строку оплати, 114,95 грн. інфляційних втрат та 189,71 грн. 3% річних.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 письмовий відзив на позов суду не надав. У судовому засіданні відповідач, який особисто представляв свої інтереси, проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечує. Вказує, що прострочення строків сплати в повному обсязі вартості поставленої йому продукції було обумовлено тим, що між сторонами існувала усна домовленість про погашення заборгованості після продажу ним продукції, проте, товар не було продано у звязку з відсутністю попиту (товар носить сезонний характер). Також, вказує на наявність бою продукції (безалкогольних напоїв) при транспортуванні.

В судовому засіданні 02.06.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО»(Продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу № 98 (надалі Договір), за умовами якого Продавець зобовязався здійснити поставку, а Покупець прийняти поставку та оплатити партію товару в асортименті, кількості і цінах, зазначених в накладних, які являються невідємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору оренди).

За змістом п. 2.2 Договору сторони дійшли згоди, що Покупець розраховується за партію товару на умовах відстрочення платежу не більше 15 банківських днів від дати отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що під час приймання товару при виявлені недостачі, бою і/або невідповідності якості, Покупець зобовязаний повідомити Продавця і подальше приймання товару здійснювати в присутності представника продавця. В кожному такому випадку складається Акт. У видаткових і товарно-транспортних накладних робляться відповідні відмітки і один екземпляр акта про виявлені недоліки передається Продавцю.

Згідно з п. 3.5 Договору претензії Покупця по кількості та якості товару після підписання накладних не приймаються.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у випадку не оплати вартості товару у відведений договором строк, Покупець зобовязаний повернути Покупцю нереалізований товар протягом пяти банківських днів з моменту закінчення строку оплати за отриманий товар (транспортні витрати, котрі повязані з поверненням товару бере на себе Покупець).

За умовами п. 5.2 Договору Покупець за несвоєчасну оплату, згідно п. 2.2 цього договору або несвоєчасне повернення товару згідно п.п. 3.8, 3.9 цього договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє в період, за який нараховується пеня.

За визначенням п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і дії протягом одного року. В тому випадку, якщо зобовязання по договору будуть не виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобовязань по цьому договору.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до товарно-транспортної накладної № СЛ-0000508 від 06.07.2009р. було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 21350,00 грн., яка була прийнята відповідачем без зауважень. За твердженням позивача, відповідач за поставлену йому продукцію розрахувався частково, сума заборгованості на час подання позову складала 3640,66 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив суму основного боргу, перерахувавши позивачу 2976,83 грн., що підтверджується наданою позивачем копією витягу банку за 19.05.2011р. У звязку з наведеним позивачем зменшено заявлену до стягнення суму основного боргу до розміру 663,83 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 663,83 грн. основного боргу, 696,66 грн. пені за прострочення строку оплати, 114,95 грн. інфляційних втрат та 189,71 грн. 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної № СЛ-0000508 від 06.07.2009р. підтверджується передача позивачем відповідачу товару на загальну суму 21350,88 грн.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 2.2 Договору, що товар оплачується відповідачем протягом пятнадцяти банківських днів від дати його отримання. Отже, кінцевий строк оплати вартості отриманого товару 27.07.2009р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 3640,66 грн. (на час звернення до суду). На момент розгляду справи сума боргу складає 663,83 грн.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

Доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого ним від позивача товару відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 663,83 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 696,66 грн. пені за прострочення строку оплати, 114,95 грн. інфляційних втрат та 189,71 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 114,95 грн. втрат від інфляції та 189,71 грн. 3% річних.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 696,66 грн. пені, суд дійшов висновку про часткове її задоволення, в огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 Договору сторонами було обумовлено, що за прострочення термінів оплати по п.2.2 Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який проводиться нарахування, за кожен день прострочення.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума пені становить 380,67 грн., тому в решті вимог про стягнення пені (315,99 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на наявність бою продукції (безалкогольних напоїв) при транспортуванні суд до уваги не приймає, як нічим не підтверджені. За умовами договору передбачено, що при виявлені під час приймання товару бою Покупець зобовязаний повідомити Продавця і подальше приймання товару здійснювати в присутності представника продавця. В кожному такому випадку складається Акт. У видаткових і товарно-транспортних накладних робляться відповідні відмітки і один екземпляр акта про виявлені недоліки передається Продавцю. Доказів складання такого акту відповідачем не надано, відсутні також відповідні відмітки у товарно-транспортній накладній. Крім того, з наданого позивачем акту звірки розрахунків вбачається, що бой на суму 89,47 грн. ним було враховано.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1, розрахункові рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОБОДА КО»(08042, с. Червона Слобода Макарівського району Київської області, вул. Заводська, 1; п/р № 26005106713001 в АТ КБ Експобанк, МФО 322294, код ЄДРПОУ 30641031) 663 (шістсот шістдесят три) грн. 83 коп. основного боргу, 380 (триста вісімдесят) грн. 67 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 189 (сто вісімдесят девять) грн. 71 коп. 3% річних, 82 (вісімдесят дві) грн. 62 коп. державного мита та 191 (сто девяносто одну) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Повне рішення складено та підписано 07.06.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.