Рішення № 16535327, 12.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 30/5009/643/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Прокурора Василівського району (71600, м. Василівка Запорізької області, вул. Приморська, 32) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Дніпрорудненської міської ради (71630, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, вул. Ентузіастів, 11)

до відповідача-1 Комунального підприємства «Облводоканал»Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а)

до відповідача-2 Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василевський район, вул. Леніна, 2/12) в особі ліквідатора ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Моліс»(69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31)

про визнання договору уступки права вимоги недійсним та повернення коштів,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Тронь Г.М. (посвідчення № 84 від 30.04.2010 р.);

від позивача ОСОБА_3 (довіреність № 12/30-39 від 12.01.2011 р.)

від відповідача -1 не зявився (ОСОБА_4, довіреність № 01/1233 від 22.12.2010 р. був присутній у судових засіданнях 17.03.2011 р., 07.04.2011 р.);

від відповідача -2 не зявився (ОСОБА_1, ліквідатор, паспорт серія НОМЕР_1 від 18.02.1997 р. була присутня у судовому засіданні 17.03.2011 р.)

від відповідача -3 ОСОБА_5 (довіреність б/н від 20.04.2011 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.02.2011 р. Прокурор Василівського району Запорізької області звернувся в господарський суд Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Дніпрорудненської міської ради з позовом про визнання договору про уступку права вимоги від 01.12.2009 р. укладеного між КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради, КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради та ТОВ ВО «Моліс»недійсним, а також про зобовязання КП «Облводоканал»повернути суму 200000,00 грн., яку було перераховано КП «Облводоканал»ТОВ ВО «Моліс»шляхом направлення вказаної суми боргу на р/р 2600801751419 в філії «Укрсімбанк», м. Запоріжжя, МФО 313979.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2011 р. порушено провадження у справі № 30/5009/643/11, розгляд справи призначено на 17.03.2011 р.

На підставі ст. 24 ГПК України ухвалою суду від 17.03.2011 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради та ТОВ «ВО «Моліс»в якості відповідача-3.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 24 ГПК України розгляд справи розпочато заново. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 07.04.2011 р. та до

12.05.2011 р.

За письмовим клопотанням представника позивача, відповідача-3 та прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 12.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»директор КП «Дніпрорудненський водоканал»ОСОБА_6, діючи умисно, достовірно знаючи, що 30.11.2009 р. господарським судом Запорізької області винесено ухвалу про призначення розпорядником майна КП «Дніпрорудненський водоканал»Дмитренко Н.І., явно виходячи за межі наданих йому повноважень, без отримання від розпорядника майна згоди, 01.12.2009 р. уклав договір уступки права вимоги, згідно з яким, КП «Облводоканал»отримав право замість КП «Дніпрорудненський водоканал»вимагати виконання зобовязання з ТОВ ВО «Моліс»в сумі 200000,00 грн. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 365 КК України перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що заподіяло інтересам юридичної особи тяжкі наслідки. За вказаний злочин Василевським районним судом винесено вирок від 09.12.2010 р. та притягнуто ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Керуючись тільки намірами одержати кошти, КП «Облводоканал», подавши позовну заяву 04.11.2009р., уклавши договір уступки права вимоги та одержавши 200000,00 грн. після введення мораторію на вимоги кредиторів, порушив ст. ст. 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвалу господарського суду Запорізької області по справі № 25/200/09 про введення мораторію на вимоги кредиторів.

На думку позивача, задовольнивши позов про визнання договору уступки права вимоги недійсним та зобовязавши КП «Облводоканал»повернути 200000,00 грн., сплачені ТОВ ВО «Моліс», будуть поновлені інтереси держави в особі Дніпрорудненської міської ради, яка є засновником КП «Дніпрорудненський водоканал»та надасть можливість у подальшому сплатити заборгованість із заробітної плати працівникам КП «Дніпрорудненський водоканал».

Посилаючись на приписи статей 11, 12, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 207, 208 ГК України, статті 2 ГПК України позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 - КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради проти позовних вимог заперечує. Свою правову позицію відповідач-1 виклав у письмову відзиві. Зокрема, посилаючись на приписи ст. 6 ГК України, ч. 4 ст. 23 ГК України, ч. 2 ст. 78 ГК України та ст. 19 Конституції України, відповідач-1 вважає, що у Дніпрорудненської міської ради, в інтересах якої предявлений позов прокурором, відсутні повноваження щодо втручання в господарську діяльність підпорядкованого їй підприємства та заявлення відповідного позову.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що 09.11.2009 р. господарським судом Запорізької області була порушена справа № 25/200/09 про банкрутство КП «Дніпрорудненський водоканал». Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. по справі № 25/200/09 визнанні грошові вимоги КП «Облводоканал»в сумі 3088721,45 грн. до КП «Дніпрорудненський водоканал». Вказані грошові вимоги відносяться до конкурсних грошових вимог. Конкурсні кредитори відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. В той же час цей Закон визначає також і поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. У відповідача-1 існували також і поточні вимоги до боржника - КП «Дніпрорудненський водоканал»в сумі 259775,24 грн., що підтверджують копія рахунку № 336 від 30.11.2009 р. та копія акту № 323 від 30.11.2009 р. Відповідно до зазначених документів боржнику були надані послуги з водопостачання на суму 259775,24 грн. Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає мораторій на задоволення вимог кредиторів як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Таким чином, законодавство чітко визначає вимоги, на які розповсюджується мораторій - вимоги. Термін виконання яких настав до дня введення мораторію. В даному випадку існували поточні вимоги кредитора (відповідача), на які дія мораторію не розповсюджувалась.

Вважає угоду про уступку права вимоги такою, що укладена у відповідності із вимогами чинного законодавства, тому підстави для визнання її недійсною відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 - КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради у письмових поясненнях відзначив, що сума в розмірі 200000,00 грн., яка повинна була бути сплачена ТОВ «ВО «Моліс»відповідно до договору № 1 від 26.11.2008 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення є дебіторською заборгованістю підприємства боржника та не входить до конкурсних чи поточних кредиторських вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В той же час, у відносинах між КП «Дніпрорудненський водоканал»та КП «Облвлдоканал»існували кредиторські вимоги в сумі 259775,24 грн. відповідно до рахунку № 336 від 30.11.2009 р. та акту № 323 від 30.11.2009 р. за послуги водопостачання, надані відповідачем-1 КП «Дніпрорудненський водоканал»в листопаді 2009 р. обовязок по оплаті вказаної суми виник в грудні 2009 р., тобто після порушення справи про банкрутство. Вказані вимоги, на думку відповідача-2, є поточними кредиторськими вимогами, на які не розповсюджується мораторій на задоволення вимог. Вказана сума не увійшла до реєстру кредиторських вимог, так як реєстр формувався із вимог, що виникли на час порушення справи про банкрутство (09.11.2009 р.).

Відповідач-3 - ТОВ «ВО «Моліс» - у письмовому відзиві на позовну заяву, посилаючись на ст. 6 ГК України, ч. 4 ст. 23 ГК України та ст. 19 Конституції України вважає, що подання позову прокурором Василівського району в інтересах Дніпрорудненської міської ради є способом втручання в господарську діяльність КП «Дніпрорудненський водоканал», яка є заборонена законом.

Крім того, відповідач-3 наголошує, що всупереч ст. 2 ГПК України в позовній заяві прокурора не зазначено які саме права держави були порушені, а також не зазначений зміст вимог до ТОВ «ВО «Моліс»та не визначено, яким саме чином були порушені інтереси держави ТОВ «ВО «Моліс», оскільки ТОВ «ВО «Моліс»зобов'язання щодо оплати заборгованості були виконані у повному обсязі.

Посилаючись на вищевикладене відповідача-3 просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Присутні в судовому засіданні прокурор, представник позивача та представник відповідача-3 підтримали свої доводи, викладені, відповідно, у позовній заяві та у відзиві на неї.

Відповідач-1 (КП «Облводоканал») в судове засідання 12.05.2011 р. не зявився, натомість, надіслав письмове клопотання (вих. № 12/492 від 11.05.2011 р.) про перенесення розгляду справи на інший день у звязку із хворобою його представника та неможливістю спрямувати іншого представника по даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача-1, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі незявлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обовязком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника сторони не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Заперечення відповідача-1 на позовну заяву викладені ним у своєму відзиві. У разі наявності додаткових доводів, відповідач-1 не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково направити їх на адресу суду. Відкладення розгляду справи, на думку суду, є недоцільним.

Відповідач-2 (КП «Дніпрорудненський водоканал») процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач-2 повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи (від 17.03.2011 р., від 07.04.2011 р.) було надіслано на адресу відповідача-2, зазначену в позовній заяві, в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Справа розглядається в поряду статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2009 р. за заявою КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради (Кредитора) порушено провадження по справі № 25/200/09 про банкрутство КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (Боржника) у звязку з неможливістю останнього виконати свої грошові зобовязання перед Кредитором.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Дмитренко Наталію Іванівну.

01.12.2009 р. між КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (Первісним кредитором), КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради (Новим кредитором, відповідачем у справі) та ТОВ «ВО «Моліс» (Боржником) було укладено договір про уступку права вимоги (далі Договір), за умовами якого, Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від ТОВ «ВО «Моліс»виконання зобовязань на суму 200000,00 грн.

З боку КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради Договір підписано директором підприємства ОСОБА_6

На виконання умов Договору, платіжним дорученням № 170 від 28.12.2009 р. ТОВ «ВО «Моліс»перерахувало на розрахунковий рахунок Нового кредитора - КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради 200000,00 грн.

Вироком суду від 09.12.2010 р. по кримінальній справі № 1-601 визнано винним ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, які заподіяли інтересам юридичної особи тяжкі наслідки). Вирок набрав чинності 25.12.2010 р.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору про уступку права вимоги від 01.12.2009 р. та зобовязання КП «Облводоканал»повернути суму 200000,00 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до вказаного Рішення Конституційного суду України прокуратурою предявлено позов в інтересах держави в особі Дніпрорудненської міської ради, яка є засновником КП «Дніпрорудненський водоканал»і відповідає за діяльність цього підприємства.

Законом України «Про місцеве самоврядування в України», зокрема, статтею 17, визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевою самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради в інтересах територіальної громади.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи Дніпрорудненської міської ради.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішень суду.

У відповідності до вимог частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою. п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства <...> може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Тобто, необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Слід зазначити, що для визнання угоди недійсною (наявність умислу) необхідна наявність таких умов, як протиправність укладуваної угоди (її усвідомлення) і суперечність інтересам держави та суспільства та настання протиправних наслідків. При цьому, посадова особа юридичної особи (інша уповноважена особа) повинна усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнути (свідомо допускати) настання протиправних наслідків.

Відповідно до п. 11 Роз'яснення ВАС України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це відповідні повноваження.

Умисел посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, на укладання угоди завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не може бути доказаний інакше, як вироком суду по кримінальної справі, який набрав чинності, так як статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором про уступку права вимоги від 01.12.2009 р. КП «Облводоканал»(Новий кредитор) одержав право замість КП «Дніпрорудненський водоканал»(Первісного кредитора) вимагати від ТОВ «ВО «Моліс»виконання зобовязань на суму 200000,00 грн.

З боку КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради Договір підписано директором підприємства ОСОБА_6, призначеного на цю посаду розпорядженням Дніпрорудненського міського голови № 19 від 01.07.2008 р., і який, згідно із розділом 4 Статуту підприємства виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, тобто, був на той час посадовою особою.

При цьому, судом встановлено, що згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 09.11.2009 р. за заявою КП «Облводоканал»Запорізької обласної ради (Кредитора) порушено провадження по справі № 25/200/09 про банкрутство КП «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (Боржника). Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2009 р. розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Дмитренко Наталію Іванівну.

Приписами статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Пунктом 13 вказаної статі визначено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника.

Отже, після призначення ухвалою суду від 30.11.2009 р. розпорядником майна КП «Дніпрорудненський водоканал»арбітражного керуючого Дмитренко Н.І., директор підприємства ОСОБА_6 не мав права без згоди розпорядника майна підписувати 01.12.2009 р. договір уступки права вимоги.

Натомість, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»директор КП «Дніпрорудненський водоканал»ОСОБА_6, діючи умисно, достовірно знаючи, що 30.11.2009 р. господарським судом Запорізької області винесено ухвалу про призначення розпорядником майна КП «Дніпрорудненський водоканал»Дмитренко Н.І., явно виходячи за межі наданих йому повноважень, без отримання від розпорядника майна згоди, 01.12.2009 р. уклав договір уступки права вимоги, згідно з яким, КП «Облводоканал»отримав право замість КП «Дніпрорудненський водоканал»вимагати виконання зобовязання від ТОВ «ВО «Моліс»в сумі 200000,00 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 365 КК України - перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що заподіяло інтересам юридичної особи тяжкі наслідки.

За вказаний злочин Василевським районним судом 09.12.2010 р. винесено вирок та притягнуто ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

Зокрема, у вироку Василевського районного суду Запорізької області по справі № 1-601 2010 рік від 09.12.2010 р. зазначено, що винність підсудного (ОСОБА_6) знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні та підтверджується його повним визнанням своєї вини, його свідченнями та дослідженими матеріалами справи.

Вирок суду набрав чинності 25.12.2010 р.

Частиною 3 статті 35 ГПК України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що договір про уступку права вимоги від 01.12.2009 р. суперечить вимогам закону, оскільки він був укладений керівником без погодження з розпорядником майна підприємства боржника, як того вимагає ч. 2 п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності ж до п. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У звязку із задоволенням вимог про визнання недійсним договору від 01.12.2009 р., вимоги про застосування наслідків недійсності правочину також задовольняються у повному обсязі.

Доводи відповідача-1 стосовно того, що спірна сума 200000,00 грн. є поточною заборгованістю КП «Дніпрорудненський водоканал», на які дія мораторію не розповсюджувалась, до уваги судом не приймається, оскільки даній спір розглядається в рамках позовного провадження, а не в рамках справи про банкрутство. Інші доводи відповідача-1 спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд вважає за доцільне покласти на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про уступку права вимоги від 01.12.2009 р., укладений між Комунальним підприємством «Облводоканал»Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а, ЄДРПОУ 03327115), Комунальним підприємством «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василевський район, вул. Леніна, 2/12, ЄДРПОУ 32597938) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Моліс»(69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31, ЄДРПОУ 32835306).

Зобовязати Комунальне підприємство «Облводоканал»Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а, ЄДРПОУ 03327115, р/р № 260024363 в ЗОД АППБ «Райфайзенбанк Аваль», МФО 313827) повернути суму 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Моліс»(69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31, ЄДРПОУ 32835306, р/р № 2600801751419 в філії «Укрсімбанк», м. Запоріжжя, МФО 313979).

Стягнути з Комунального підприємства «Облводоканал»Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а, ЄДРПОУ 03327115, р/р № 260024363 в ЗОД АППБ «Райфайзенбанк Аваль», МФО 313827) на користь на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

Стягнути з Комунального підприємства «Облводоканал»Запорізької обласної ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а, ЄДРПОУ 03327115, р/р № 260024363 в ЗОД АППБ «Райфайзенбанк Аваль», МФО 313827) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; р/р №31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василевський район, вул. Леніна, 2/12, ЄДРПОУ 32597938, р/р № 26001010000036 в АКБ Індустріалбанк, м. Дніпрорудне, МФО 313849) на користь на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал»Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василевський район, вул. Леніна, 2/12, ЄДРПОУ 32597938, р/р № 26001010000036 в АКБ Індустріалбанк, м. Дніпрорудне, МФО 313849) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; р/р №31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 17.05.2011 р.