Постанова № 16534732, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року                     № 2а-2488/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного Банку "Банк регіонального розвитку"

до Державної податкової адміністрації у Київській області

провизнання протиправними дій за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Л-28 від 17.06.2010)

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність № Л-55 від 02.02.2011)

представника відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 3917/9/10-021 від 26.11.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту документальної перевірки №17/38-111/19338316 від 11.08.2010 в частині встановлення факту безпідставного завищення банком сум сформованого страхового резерву та віднесення завищених сум до складу валових витрат за 2009 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2010 було відмовлено у відкритті провадження.

24.11.2010 Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" було подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2010.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2010 по справі № 2а-16236/10/2670 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2010 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2011 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту документальної перевірки № 17/38-111/19338316 від 11.08.2010 в частині встановлення факту безпідставного завищення банком сум сформованого страхового резерву та віднесення завищених сум до складу валових витрат за 2009 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було помилково визначено суму валових витрат від страхового резерву як збільшену, оскільки ним були взяті до уваги тільки суми страхового резерву, які віднесена до складу валових витрат та відображені у рядку 04.3 "Сума збільшення страхового резерву" декларації з податку на прибуток банку, та не були враховані суми відображені в рядку 01.2 "Надлишкова сума страхового резерву" віднесені до валового доходу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2011 справу прийнято до провадження та призначено до попереднього судового засідання на 21.03.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2011 було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового на 11.04.2011.

У судових засіданнях 11.04.2011, 12.05.2011 та 26.05.2011 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 02.06.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники позивача у судовому засіданні 02.06.2011 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 02.06.2011 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що перевіркою правильності формування страхового резерву встановлено завищення банком сум сформованого страхового резерву форми №604.31 (нестандартна заборгованість), які було віднесено до складу валових витрат та відображено в рядку 04.3 декларації з податку на прибуток банку, чим порушено пункт 12.2 статті 12 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено суму збільшення страхового резерву р. 04.3 та скориговано валові витрати р.06 декларації з податку на прибуток банку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Міжнародний банк "Карпати" зареєстровано як юридичну особу Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.10.1991 та відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів, протокол № 1 від 28.04.1999, назву банку змінено на Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку".

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.1999 за № 1999 та станом на 11.08.2010 він перебував на обліку в Державній податковій адміністрації в Київській області.

В період з 15.07.2010 по 04.08.2010 Державною податковою адміністрацією в Київській області на підставі направлень № 38-121/17 від 15.07.2010 та № 38-121/19 від 29.07.2010 та наказу № 330 від 27.07.2010 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010.

Перевіркою правильності формування страхового резерву встановлено завищення банком сум сформованого страхового резерву форми №604.31 (нестандартна заборгованість), які було віднесено до складу валових витрат та відображено в рядку 04.3 декларації з податку на прибуток банку, чим порушено пункт 12.2 статті 12 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено суму збільшення страхового резерву р. 04.3 та скориговано валові витрати р.06 декларації з податку на прибуток банку, в результаті чого завищено валові витрати в 2009 року в сумі 16 509 625,00 грн.

Перевіркою правильності включення до складу валових витрат інших витрат встановлено, що в порушення статті 8 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" банком було безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати зі страхування кредитів фізичних осіб (позичальників) в 2008 році на загальну суму 1 526 723,00 грн. та в 1 кварталі 2009 року в сумі 221 753,00 грн.

У зв'язку з тим, що фінансова установа в період, в якому встановлено порушення, мала від'ємне значення об'єкта оподаткування в 2009 році, то сума від'ємного значення 2009 року була зменшена на суму встановленого порушення на загальну суму 16 731 377,00 грн.

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" не погоджуючись з висновками Державної податкової адміністрації в Київській області про порушення ним пункту 12.2 статті 12 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зменшенням у зв'язку з цим від'ємної суми оподаткування звернувся з позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включається суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.2 статті 12 зазначеного Закону банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв). Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Згідно із підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для комерційних банків - 20 відсотків (на період до 1 січня 2011 року - 40 відсотків, на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 12.2.1, а саме суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній робочий день звітного податкового періоду; для небанківських фінансових установ - розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Згідно із підпунктом 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 зазначеного Закону у разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 12.2.1 і 12.2.2, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника, у встановленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до валових витрат, спрямовується на збільшення валового доходу банку за результатами такого звітного періоду.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що максимальний розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи визначається станом на останній день відповідного звітного періоду та надлишкова сума страхового резерву, яка включена до валових витрат спрямовується банком на збільшення валового доходу у випадку зменшення сукупного розміру страхового резерву за результатами звітного періоду, тобто банк лише за результатами відповідного звітного періоду може визначати суму витрат на формування страхового резерву яка може бути віднесена до складу валових витрат та повинен спрямовувати на збільшення валового доходу банку надлишкову суму страхового резерву, яка включена до валових витрат тільки у випадку, якщо розмір страхового резерву у звітному періоді зменшився у порівнянні з попереднім звітним періодом.

Позивачем було зазначено у позовній заяві, не заперечувалось у судових засіданнях та підтверджується матеріалами справи, що до складу валових витрат були включені всі суми коштів, які спрямовувались на формування страхового резерву протягом звітного періоду та до складу валового доходу банку спрямовувалась надлишкова сума страхового резерву, яка була включена до валових витрат у випадку зменшення розміру страхового резерву протягом звітного періоду, а не здійснювалось віднесення до складу валових витрат суми витрат на формування страхового резерву за результатами звітного періоду, як це передбачено чинним законодавством.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем було порушено порядок віднесення до складу валових витрат, витрат на формування страхового резерву, у зв'язку з чим було збільшено розмір валових витрат на суму, яка була необґрунтовано віднесена до складу валового доходу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що скільки позивачем було порушено порядок віднесення до складу валових витрат, витрат на формування страхового резерву, то відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем пункт 12.2 статті 12 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та звищення суми валових витрат.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання протиправними дій - залишити без задоволення.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 09.06.2011