Постанова № 16534724, 19.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2011 року № 2а-4363/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лікар"

до Київської обласної митниці

проскасування податкового повідомлення форми "Р" № 10 від 01.06.2010

за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 80 від 19.05.2010).

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 16-45/18-4964 від 26.10.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікар" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Бориспільської митниці про визнання недійним та скасування акту перевірки № К/0010/10/122000000/21646961 від 21.04.2010 та скасування податкового повідомлення форми "Р" № 10 від 01.06.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 було відмовлено у відкриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування акту камеральної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Лікар" законодавства України з питань митної справи №К/0010/10/122000000/21646961 від 21.04.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно було застосовано звільнення від оподаткування податком на додану вартість та визначено код товару при ввезенні на митну територію України, оскільки ввезене обладнання є частинами кардіостимуляторів медичним обладнанням, яке підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.2003.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 позовну заяву було залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення форми "Р" № 10 від 01.06.2010.

02.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікар" подало апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 про залишення позовної зави без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі № 2а-12279/10/2670 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Супровідним листом № 2.1-19/8766 від 15.03.2011 справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.05.2011 у зв'язку з припиненням Бориспільської митниці шляхом приєднання її до Київської обласної митниці відповідно до наказу "Про оптимізацію структури митних органів, розташованих в місті Києві та Київській області" неналежного відповідача Бориспільську митницю було замінено на належного Київську обласну митницю.

У судовому засіданні 19.05.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2011 заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовував тим, що звільнення від оподаткування податком на додану вартість можливе тільки за умови ввезення позивачем не будь - якого медичного обладнання за визначеним вказаною постановою кодом, а тільки такого, яке відповідає текстовому визначенню до коду товару, зазначеного в постанові Кабінету Міністрів України "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" № 1949 від 17.12.2003.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 01.04.2010 по 20.04.2010 Бориспільською митницею відповідно до наказу про проведення камеральної перевірки № 115 від 31.03.2010 про проведення камеральної перевірки проведено камеральну перевірку фактів митного оформлення виробів медичного призначення, а саме: електродів для кардіостимуляторів, код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 9021909000, ввезення яких здійснювалось субєктом зовнішньоекономічної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю “Лікар»за період з 01.04.2007 по 01.04.2010.

За результатами перевірки складено акт перевірки № К/0010/10/122000000/21646961 від 21.04.2010.

Актом перевірки встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем було ввезено товар за вантажною митною декларацією ВМД № 122000106/2007/032522 від 25.12.2007 „ Інші пристосування ортопедичні: ендокардіальні електроди, що імплантуються: Selox ST 60 40 шт., Selox JT 53 50шт., пристосування до електродів, що імплантуються Scon то 8F 6 шт., інтродюсери LI 8 10 шт., LI 9 10 шт. Виробник GmbH & Co. KG», Швейцарія та ендокардіальний електрод, що імплантується Selox SR 60 45 шт., електрод для коронального синусу Corox LV-H 75-BP 6 шт., ендокардіальний електрод, що імплантується YP 60-ВР 15 шт., електроди епікардільні, що імплантуються ELC 54-UP 15 шт. Виробник IK GmbH & Co. KG», Німеччина.

Обставина подання позивачем відповідачу зазначеної митної декларації, перевірка та випуск даних товарів у вільний обіг сторонами не заперечується.

При подачі вищезазначених вантажних митних декларацій позивачем код товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) визначено як - 9021 90 90 00, та застосовано преференцію щодо сплати податку на додану вартість, визначену постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" № 1949 від 17.12.2003, яка передбачає звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів медичного призначення.

Згідно з УКТ ЗЕД, зазначеному коду (9021 90 90 00) товару відповідає визначення: пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду:- серцеві стимулятори, крім частин і приладдя- інші.

З тих підстав, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" № 1949 від 17.12.2003 в графі “найменування виробу” до коду 9021 90 90 00 передбачає “Інші пристосування ортопедичні”, а ввезене позивачем обладнання не відноситься до ортопедичного, відповідач дійшов висновків, що позивачем неправомірно було застосовано преференцію щодо сплати ПДВ.

У звязку з викладеним, відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми “Р” № 10 від 01.06.2010, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лікар»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 41547,17 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 39568,73 та за штрафними санкціями у розмірі 1978,44 грн.

З правомірністю вищезазначеного рішення суд не погоджується, виходячи з такого.

Сторонами не заперечується правомірність визначення коду товару позивачем та відповідність імпортованого обладнання вказаному коду товару.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, звільняються від оподаткування операції, зокрема, з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

На виконання вимог вказаної норми Закону України, Постановою Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.2003 “Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість” було затверджено перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Зазначений Перелік, який є додатком до постанови, містить визначення коду товару згідно з УКТЗЕДта найменування товару. Так, зокрема, у вказаному переліку наявне визначення 9021 90 90 00 з приміткою “Для медичного використання, що підтверджено документально, мають відповідне маркування”. В графі “Найменування товару” вказаного переліку проти коду 9021 90 90 00 містить визначення товару “Інші пристосування ортопедичні”.

Саме зазначена невідповідність найменування вказаного товару, викладена в постанові Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.2003, опису товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності стала підставою для донарахування сум податку позивачу.

Суд не погоджується з таким застосуванням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з кодом товару 9021 90 90 00 даному коду відповідає товар - апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду:- серцеві стимулятори, крім частин і приладдя- інші.

Отже, зазначений код є максимально конкретизованим та не передбачає в описі товару пристосувань ортопедичних, натомість, чітко визначає конкретний товар, який належить до цього коду.

Таким чином, наведене у тексті постанови Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.2003 визначення “Інші пристосування ортопедичні” не є конкретизацією товару, який звільняється від оподаткування, оскільки такий товар до зазначеного коду не належить. Отже, вказана норма не передбачає вилучення з загального обсягу товарів, що відносяться до коду 9021 90 90 00, певної групи товарів, зокрема, ввезених позивачем.

Згідно з Законом України “Про Митний тариф України”, митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Отже, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності є Законом нормативно-правовим актом, який має вищу силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Саме даним Законом мають визначатися критерії віднесення товарів до того чи іншого коду. Натомість, постанова Кабінету Міністрів України №1949 від 17.12.2003 не може змінювати визначення товарів, які відносяться до певного коду.

Таким чином, визначивши код товару, який звільняється від оподаткування, Кабінет Міністрів України мав право визначити конкретний товар, який підпадає під даний код, та звільняється від сплати податку.

Натомість, Кабінетом Міністрів України було зазначено товар, який не відноситься до конкретного коду, у звязку з чим звільнятися мав весь товар, який декларується за визначеним кодом.

Також суд звертає увагу на наступне.

Позивач зазначив про звільнення від оподаткуванням податком на додану вартість у вантажних митних деклараціях, поданих відповідачу.

Приймаючи ці документи від позивача та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погоджувався з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Ураховуючи наведене, відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення, посилаючись на порушення підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», застосування якого визнано правомірним її посадовими особами під час митного оформлення.

Оспорюване податкове повідомлення, прийняте Митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання. Оспорюване податкове повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки, відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікар" до Київської обласної митниці про визнання недійним та скасування акту перевірки № К/0010/10/122000000/21646961 від 21.04.2010 та скасування податкового повідомлення форми "Р" № 10 від 01.06.2010 - задовольнити повністю

2. Скасувати податкове повідомлення Бориспільської митниці форми "Р" № 10 від 01.06.2010.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікар" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 24.05.2011