Постанова № 16534622, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2011 р. № 2-а- 9934/10/070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

суддів - Бартош Н.С., Панова М.М.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Спецмаш-Україна" звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000352302/0 від 13.02.2009 року, № 0000352302/1 від 24.04.2009 року, № 0000352302/2 від 10.06.2009 року про визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 916620,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 753270,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки в період з 10.12.2008 року по 16.01.2009 року податковим органом та при оформленні її результатів у вигляді акту від 23.01.2009 року за № 205/23-212/33120036, мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті від 23.01.2009 року за № 205/23-212/33120036, були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спецмаш-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої 23.01.2009 року було складено акт перевірки № 205/23-212/33120036, де були зафіксовані наступні порушення:

- вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Спецмаш-Україна" було донараховано податок на прибуток всього у сумі 916620,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 509575,00 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 606785,00 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 916620,00 грн.;

- вимог ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Спецмаш-Україна" у частині отриманих товарів (послуг) від ТОВ "Луганський будівельний альянс", ТОВ "Лугстройіндустрія" та ТОВ "Компані Стріт", у зв'язку з чим зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством було завищено суму податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту за січень-вересень 2008 року на суму 807662,00 грн. та зайво збільшено від'ємне значення рядка 26 по деклараціях з ПДВ за січень-вересень 2008 року у розмірі 640 102 грн.;

- пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб", в результаті чого не утриманий податок з доходу фізичних осіб склав у лютому 2008 року 150 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 13.02.2009 року, про визначення ТОВ "Спецмаш-Україна" податкового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств у сумі 916 620,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 753 270,00 грн.

Після чого, за результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем були прийняті аналогічні податкові повідомлення-рішення № 0000352302/1 від 24.04.2009 року та № 0000352302/2 від 10.06.2009 року.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Згідно вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

1.32. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до бухгалтерських документів матеріали отримані позивачем від ТОВ "Компані Стріт" були використані у господарській діяльності та у вигляді готової продукції відвантажені в вересні-листопаді 2008 року (до валового доходу включено за 3 квартал та за рік 2008 року); матеріали та комплектуючі отримані від ТОВ "Лугстройіндустрія" використані при виготовлені готової продукції, дохід від реалізації якої було відображено позивачем за 1 квартал 2008 року, за 6 місяців 2008 року, за 9 місяців 2008 року та за 2008 рік; матеріали та комплектуючі отримані від ТОВ "Луганський будівельний Альянс" використані ним були при виготовлені готової продукції, дохід від реалізації якої було ним відображено за 1 квартал 2008 року, за 6 місяців 2008 року, за 9 місяців 2008 року та за 2008 рік загалом.

Суд звертає увагу, що згідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг);

Пп. 5.3.9 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач правомірно включив до своїх валових витрат витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Луганський будівельний Альянс", ТОВ "Лугстройіндустрія" та ТОВ "Компані Стріт".

Суд зазначає, що вищевказані обставини також підтверджується висновком судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса № 695 від 27.04.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків відповідного податкового органу про порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Спецмаш-Україна" також стало визнання угод, укладених останнім з ТОВ "Лугстройіндустрія", ТОВ "Луганський будівельний альянс" і ТОВ "Компані Стріт" з придбання товарів та послуг нікчемними, тобто такими, недійсність яких встановлена законом і які не потребують визнання їх недійсними у судовому порядку.

Так, підставами для такого висновку стали наступні обставини.

Щодо угод з ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс":

1. Порушення прокуратурою Донецької області кримінальної справи № 67-2180 за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 209 ч. 3 КК України, у ході розслідування якої було встановлено, що група осіб придбала низку підприємств, у тому числі ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс", які є постачальниками продукції на ТОВ "Спецмаш-Україна".

2. Наявність у зв'язку з вищевикладеним ознак "фіктивності" у вказаних підприємств.

3. Підстави вважати, що фактично були створені умови, за яких платник податків не мав наміру одержати економічний ефект, а мав намір сформувати "штучний" податковий кредит та валові витрати.

4. Вилучення співробітниками УПМ ДПА у Донецькій області згідно з протоколом виїмки від 03.09.08 р. документів по взаємовідносинам ТОВ "Сецмаш - Україна" з ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" і ненадання у зв'язку з цим вказаних документів перевіряючим під час проведення перевірки.

5. Відповідь ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" у зв'язку з тим, що підприємства за юридичною адресою не знаходяться.

6. Не виявлення в ході перевірки документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також: документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю.

Отже, на думку податкового органу, згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Проаналізувавши вищевказані підстави для визнання правочину нікчемним, суд приходить висновку про відсутність будь-якої з цих підстав у випадку укладення та виконання ТОВ "Спецмаш-Україна" угод з ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс".

Щодо порушення прокуратурою Донецької області кримінальної справи № 67-2180 за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 209 ч. З КК України, у ході розслідування якої було встановлено, що група осіб придбала низку підприємств, у тому числі ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс", які є постачальниками продукції на ТОВ "Спецмаш-Україна" суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У зв'язку з цим, слід звернути увагу, по-перше, на відсутність обвинувального вироку відносно вказаних осіб, згідно з яким їх було б визнано винними у вчиненні вказаних злочинів; по-друге, на відсутність в акті перевірки будь-яких даних про те, яким чином факти, встановлені під час розслідування зазначеної кримінальної справи, доводять нібито нікчемність угод, укладених ТОВ "Спецмаш-Україна" з ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс".

Окрім того, наявність у зв'язку з порушенням вищевказаної кримінальної справи ознак "фіктивності" у ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс", наявність підстав вважати, що фактично були створені умови, за яких платник податків не мав наміру одержати економічний ефект, а мав намір сформувати "штучний" податковий кредит та валові витрати, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить поняття "безтоварні" угоди, і отже, висновок податкового органу свідчить про фіктивний правочин, тобто правочин, який вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином (стаття 234 ЦК України).

З цього приводу слід зауважити, що згідно з положеннями вказаної статті, визнання фіктивного правочину недійсним можливо лише на підставі рішення суду. До прийняття такого рішення відносно вказаних угод діє передбачена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки недійсність фіктивного правочину прямо законом не передбачена, а судове рішення про визнання угод між ТОВ "Спецмаш-Україна", ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" фіктивними відсутнє, у перевіряючих не має будь-яких законних підстав вести мову про нібито "безтоварність" (фіктивність) вказаних угод.

Щодо наявності ознак "фіктивності" у ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" слід зауважити, що чинне законодавство не містить визначення вказаного терміну і не пов'язує нікчемність правочину з наявністю ознак "фіктивності" у однієї із його сторін.

У разі наявності підстав для висновку про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності в одного з учасників правочину (п. 2 ст. 203 ЦК України) або відсутності вільної волі учасника правочину (п. 4 ст. 203 ЦК України), такий правочин може бути визнано недійсним, але виключно за рішенням суду.

В даному ж випадку, стосовно угод позивача з вищевказаними контрагентами подібне рішення суду відсутнє.

Щодо вилучення співробітниками УПМ ДПА у Донецькій області згідно з протоколом виїмки від 03.09.08 р. документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" і ненадання у зв'язку з цим вказаних документів перевіряючим під час проведення перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Враховуючи вказані обставини, перевіряючі, посилаючись на пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", роблять висновок про відсутність у ТОВ "Спецмаш Україна" підстав брати до уваги при визначенні суми валових витрат витрати з придбання товарів у ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс".

При цьому перевіряючі посилаються на абз. 5 вказаного підпункту, згідно з яким "у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податків має право письмово заявити про це податкову органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів", що підприємством зроблено не було.

З цього приводу слід зауважити, що у вищевказаній нормі йде мова про три випадки вибуття документів з володіння платника - втрата, знищення або зіпсуття.

Щодо стосується вилучення документів компетентним органом згідно з наданими йому законом повноваженням у зв'язку розслідуванням кримінальної справи, то вказаний випадок не підпадає під перелік вказаних обставин, оскільки в такому разі документи долучаються до матеріалів кримінальної справи, можуть бути повернуті платнику за рішенням органу слідства у разі, коли не мають ознак речових доказів.

В такому разі податковий орган при здійсненні перевірки позивача мав можливість на письмовий запит одержати копії вилучених слідчим документів. Але податковий орган цього не здійснив, безпідставно поклавши відповідальність за власну бездіяльність на платника податків.

Окрім того, у вказаному випадку у підприємства не виникає обов'язку повідомляти податковий орган разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань про вибуття документів з володіння платника, тому посилання в акті на вказані обставини є безпідставним.

З приводу відсутності ТОВ "Лугстройіндустрія" і ТОВ "Луганський будівельний альянс" за юридичною адресою, слід зауважити, що чинне законодавство України жодним чином не пов'язує відсутність контрагента за юридичною адресою на момент проведення зустрічної перевірки з наявністю підстав для висновку про нібито "безтоварність" укладених з іншими контрагентами угод.

Також, на думку податкового органу, не виявлення в ході перевірки документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також: документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, свідчать про "фіктивний" характер угод позивача з ТОВ "Лугстройіндустрія" та ТОВ "Луганський будівельний альянс".

Як вже зазначалось, в такому разі податковий орган має право звернутися до суду з позовом про визнання вказаних угод недійсними, і лише у разі винесення судом такого рішення має право провести донарахування податкових зобов'язань.

З матеріалів справи також вбачається, що для визнання угод, укладених позивачем з ТОВ "Компані стріт" нікчемними податковий орган визначив такі підстави:

1.Лист ДПІ у Малинівському районі м. Одеси про те, що вказане підприємство є "податковою ямою".

2.Відсутність підприємства за юридичною адресою.

3. Факт смерті директора підприємства ОСОБА_4 до укладення договору з ТОВ "Спецмаш-Україна".

4. Відсутність актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу на обробку та отримання ТМЦ ТОВ "Компані Стріт" у ТОВ "Спецмаш - Україна".

З приводу вищевикладеного суд звертає увагу на наступне.

1. Жодним законодавчим актом не визначено поняття "податкова яма" і стаття 228 ЦК України, якою встановлені підстави для нікчемності угод, жодним чином не пов'язує нікчемність угод з тим, що вони укладені з підприємством, яке є "податковою ямою".

2. Відсутність контрагента за юридичною адресою на момент проведення зустрічної перевірки та неможливість у зв'язку з цим перевірити повноту та правильність відображення поставок товарів на адресу ТОВ "Спецмаш-Україна" жодним чином не може бути підставою для висновку про нібито "безтоварність" укладених угод.

3. Щодо факту смерті директора ТОВ "Компані стріт" до укладення договору з позивачем, то податковому органу, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки були надані детальні пояснення з цього приводу з доданням необхідних документів, а саме, що у зв'язку зі смертю директора ОСОБА_4 виконання його обов'язків було покладено на заступника директора ТОВ "Компані Стріт" ОСОБА_5, який і підписав договір з ТОВ "Спецмаш-Україна". Зазначені обставини підтверджено листом ТОВ "Компані Стріт", який було надано перевіряючим у ході перевірки.

4. Що стосується відсутності актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу на обробку та отримання ТМЦ ТОВ "Компані Стріт" у ТОВ "Спецмаш Україна", слід зауважити, що, як вже було зазначено вище, у разі наявності в податкового органу сумнівів щодо дійсного характеру укладених платником податків угод, він має право звернутися до суду з позовом про визнання вказаних угод недійсними на підставі ст. 234 ЦК України.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000352302/0 від 13.02.2009 року, № 0000352302/1 від 24.04.2009 року, № 0000352302/2 від 10.06.2009 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 916620,00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 753270,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30.06.2011 року.

Головуючий-суддя Самойлова В.В.

СуддіБартош Н.С.Панов М.М.