Постанова № 16534435, 06.06.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 р. Справа № 2а-8914/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г., суддів - Гелети С.М., Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представників позивача - Седих А.О., П'яткової О.С.,

представників відповідача - Курило Р.В., Манченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Нафтопроммаш" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Нафтопроммаш» (далі ВАТ «Нафтопроммаш») з адміністративним позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі Охтирська МДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 року №0000432332/0, яким позивачу з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 637 748грн. та за №0000442332/0, яким позивачу з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в загальному розмірі 89191,00грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ґрунтуються на висновках акту перевірки, які зроблені відповідачем в порушення вимог приписів податкового законодавства, зокрема вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами ВАТ «Нафтопроммаш». Вважають висновок податкового органу про безоплатну передачу товарів робіт та послуг ВАТ «Нафтопроммаш», зробленого на підставі порівняння витрат підприємства з доходами, відображеними по К-т рахунку 79 «Фінансові результати» таким, що не відповідає дійсності та грубо порушує вимоги чинного законодавства. Стверджують, що результат порівняння доходів, отриманих ВАТ «Нафтопроммаш» в перевіреному періоді з витратами, є обліковим (тобто бухгалтерським) збитком, визначеним згідно вимог ПБО 17, і не може бути податковим збитком, та вважатись неотриманим доходом, і являтись обєктом оподаткування як податку на додану вартість так і податку на прибуток. У звязку з тим, що при проведенні перевірки відповідач не керувався нормами податкового законодавства, а просто порівняв доходи та витрати підприємства за перевіряємий період, позивач вважає, що Охтирською МДПІ були зроблені недостовірні та безпідставні висновки про заниження доходу ВАТ «Нафтопроммаш» і відповідно про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Що стосується висновків Охтирської МДПІ про завищення податкового кредиту на суму 2176 грн. позивач зазначив, що їх дії по включенню вказаної суми до складу податкового кредиту у серпні, вересні та жовтні 2009р. по податковим накладним, які були виписані в червні 2009р., але на підприємство позивача надійшли лише в серпні, вересні та жовтні 2009р., відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

Що стосується висновків податкового органу про порушення ВАТ «Нафтопроммаш» вимог п.6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зазначив, що їх підприємством порушень вказаних норм не допускало та правомірно включило відємне значення обєкту оподаткування за 2009р. у валові витрати першого календарного кварталу 2010року.

Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач з позовом не погодився, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції з посиланням на пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порівнюючи доходи отримані позивачем за перевіряємий період з понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку, зазначив, що враховуючи, що при здійсненні ВАТ «Нафтопроммаш» операцій з реалізації готової продукції за цінами, нижчими за їх фактичну собівартість, позивач в результаті здійснення господарської діяльності отримав збитки, зазначені операції з продажу продукції за цінами нижче собівартості в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, на думку Охтирської МДПІ, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у значенні наведеному в п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Стверджують, що операції з продажу продукції за цінами нижче фактичної собівартості є збитковими і суперечать суті підприємницької діяльності. Таким чином внаслідок того, що компенсація за витрати понесені у зв'язку із господарською діяльністю підприємства не була отримана від покупців то відповідно товари, роботи, послуги, вартість яких не увійшла до ціни продажу, стверджує відповідач, є безоплатно наданими. При цьому, враховуючи, що сума понесених підприємством витрат, не компенсовані покупцями, ВАТ «Нафтопроммаш» занижено валові доходи на загальну суму 2114937,00грн. Крім того, відповідач вважає, що підприємство позивача, на порушення п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зависило валові витрати на суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2009р., яке товариством включено до складу валових витрат в 1-му кварталі 2010року у розмірі 938184грн.

Що стосується включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2176грн. у періоді, який не співпадає з періодом виписки, а саме по податковим накладним у червні 2009 року та фактично відображених у податковому обліку у серпні, вересні та жовтні 2009 року відповідач, посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», зазначив, що на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів вправі вимагати її надання, а у випадку відмови звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби. Податкові ж накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатись поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, Охтирська МДПІ вважає, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Однак в ході проведення перевірки, на думку Охтирської МДПІ, ВАТ «Нафтопроммаш» не було доведено правомірність включення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми 2176,00грн.

У звязку з цим просить в задоволенні позову відмовити (т.2, а.с.2-7,26-27).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у письмових запереченнях (т.2, а.с.2-7,26-27). Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - ВАТ «Нафтопроммаш» зареєстрований юридичною особою та взятий на податковий облік 04.031994 року в Охтирській МДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 03.07.1997р. №25593320, про що зазначено в акті про результати виїзної документальної перевірки від 11.10.2010р. №145/2332/00378454(т.1,а.с.14-15) .

У період з 16.08.2010р. по 02.09.2010року та з 01.10.2010 р. по 04.10.2010 року Охтирською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ВАТ Нафтопроммаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 11.10.2010р. №145/2332/00378454 (т.1,а.с.14-37), було встановлено серед іншого порушення позивачем вимог :

-п.4.2 ст.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі по тексту постанови чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 425165,00грн., в тому числі по періодах: липень 2009 р. - 33422грн., серпень 2009 р. - 48879грн., вересень 2009р.- 54253грн., жовтень 2009р.- 53260грн., січень 2010р. - 39342грн., лютий 2010р. -44018грн., травень 2010р. - 41493грн., червень 2010р.- 110498грн.

- п.4.1., пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1. ст.6, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 1872362грн., в тому числі за період з 01.07.2009року по 31.12.2009року в сумі 938184грн. та за півріччя 2010року в сумі 1872362грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 60644грн., в тому числі за І квартал 2010 року в сумі 95158грн. та за півріччя 2010 р в сумі 60644грн.

За результатами перевірки 22.10.2010 року Охтирською МДПІ відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення:

-за №0000432332/0 (т.1, а.с.13), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 637748,00грн., в т.ч. за основним платежем 425165,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 212583,00грн.

-за №0000442332/0 (т.1, а.с.162), яким позивачу з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток» в загальному розмірі 89191,00грн., в тому числі за основним платежем 60644,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 28547,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, що стосується скасування податкового повідомлення-рішення 22.10.2010 року №0000442332/0, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.14-23) підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали, зокрема, наступні обставини.

Так, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. встановлено, що при порівнянні доходу, отриманого ВАТ «Нафтопроммаш» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року з понесеними витратами за відповідний період згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства сформовані по рахунках: 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 9032 «Собівартість послуг організаціям», 9034 «Собівартість авто послуг», 9035 «Собівартість послуг готелю», 911 «Витрати на утримання обладнання», 912 «Загальноцехові витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 942 «Собівартість реалізованої валюти», 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», 945 «Втрати від курсової різниці», 9491 «Витрати на утримання ЖКГ», 9492 «Витрати об'єктів соціальної сфери», 9493 «Непрямі інші витрати», 9495 «Собівартість послуг по оренді», 9496 «Собівартість реалізації груп вибуття», 951 «Витрати по нарахованим відсоткам», 976 «Списання НМА», 944 «Сумнівні борги» перевищують дохід (К-т 79 pax. «Фінансові результати») на суму 2 114 937 грн.

При цьому, варто зазначити, що згідно п.4.1, пп.4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на час виникнення спірних правовідносин, на які посилається і податковий орган (т.1, а.с.16), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий дохід серед іншого включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

В свою чергу безоплатно надані товари (роботи, послуги) це, зокрема, роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості (пп.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Варто зазначити, що податковим органом, з посиланням на вказане та норми пп.1.20.1 п.1.20 та пп.1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зроблено висновок про те, що ВАТ «Нафтопроммаш» в перевіряємий період здійснювало реалізацію нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції за цінами нижчими за собівартість. Собівартість нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції, які виготовляються на ВАТ «Нафтопроммаш» не включає всіх понесених витрат підприємством. А тому вважають, що справедливою ринковою і звичайною ціною для продукції позивача є фактична вартість, витрат, понесених на виготовлення продукції. Відхилення на суму 2114937,00грн. це сума понесених підприємством витрат, некомпенсованих покупцями, в результаті чого позивачем занижено валові доходи на вказану суму.

Однак, на переконання суду, відповідачем, в результаті хибного тлумачення вказаних норм, зроблено невірний висновок, оскільки в даному випадку можу йти мова лише про надання позивачем своїм покупцям товару на безоплатній основі, при цьому лише в частині вартості, що перевищує його собівартість.

Разом з тим, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на досліджені укладені договори з реалізації виготовленого позивачем нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції та реалізації вказаного товару за ціною нижче ціни собівартості.

Натомість в матеріалах справи міститься реєстр договорів укладених ВАТ «Нафтопроммаш» у перевірямому періоді (т.2, а.с.36-45), та інші докази, надані позивачем на обґрунтування своєї позиції, зокрема, договір укладений з ТОВ СП «Лебкон» (т.1, а.с.55-78), видаткові накладні (т.1,а.с.79,82,84), з яких вбачається, що лише частина таких операцій за переліченими в реєстрі контрагентами були здійснені за ціною нижче собівартості. При цьому підприємством позивача самостійно було донараховано податкове зобовязання до звичайної ціни, яка б відповідала собівартості виготовленої продукції, шляхом виписки податкових накладних на вказані суми та включення їх до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується копіями відповідних податкових накладних та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.2,а.с.46-115) .

Доводи відповідача про те, що збиткова діяльність позивача не відповідає ознакам господарської діяльності, також не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому в наведеному йдеться про діяльність субєкт господарювання, направлену на отримання дозволу а не прибутку, який складає різницю між валовими доходами та валовими витратами. Таким чином посадові особи податкового органу вдаються до розширеного тлумачення наведеної норми.

В свою чергу згідно пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000р. за №353, існує два поняття прибутку (збитку) це: «Обліковий прибуток» (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період» та

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період».

Таким чином, на переконання суду, результат порівняння доходів, отриманих ВАТ «Нафтопроммаш» в перевіреному періоді із витратами згідно бухгалтерського обліку, є обліковим (тобто бухгалтерським) збитком, визначеним згідно вимог вищевказаного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17, і не може бути податковим збитком, та вважатися неотриманим доходом, і являтися об'єктом оподаткування податку на прибуток та податком на додану вартість.

Також слід зупинитись на тому, що податковий орган, роблячи висновок про те, що справедливою і звичайною ціною продукції є фактична вартість витрат понесена ВАТ «Нафтопроммаш» на виготовлення продукції, посилається на положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначаються поняття та порядок визначення звичайної ціни, а саме, на пп. 1.20.1 та пп.1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 вказаного закону.

Так, згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Разом з тим, як вбачається з вказаної норми, податковий орган мав право її застосувати лише у випадку неможливості визначення звичайної ціни з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту і лише у випадку такої неможливості мав право застосувати правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акта перевірки (т.1, а.с.15-19), Охтирська МДПІ, справедливу і звичайну ціну продукції з використанням п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №23 «Розкриття інформації щодо повязаних сторін» зокрема, за методом «витрати плюс», було визначено без послідовного використання методів визначених у пп.1.20.1.- 1.20.5 п.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та без аналізу договорів для зясування чи є сторони договорів повязаними особами.

Лише в ході судового розгляду справи Охтирською МДПІ зроблено запит до органу статистики на обґрунтування своєї позиції (т.2, а.с.23), однак, він, на переконання суду, не може спростувати той факт, що службовими особами податкового органу під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та про завищення валових витрат на суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2009рік, яке позивачем включено до складу валових витрат в 1-му кварталі 2010року у розмірі 938184грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Саме у відповідності до вказаних норм, на переконання суду, позивач, відобразив відємне значення обєкту оподаткування (збиток) за 2009рік в декларації за 2009рік в сумі 1806567,00грн. та в декларації за перше півріччя 2010р. в сумі 1806567,00грн. (в тому числі за 2009рік 1806567,00грн. та за перший квартал 2010р. 65795грн.), тобто правомірно включив відємне значення обєкту оподаткування за 2009р. у валові витрати першого календарного кварталу 2010р. (т.1, а.с.240-245).

Таким чином, визначення основної суми платежу з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010р. за №0000442332/0 не може бути обґрунтованим та відповідати нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується донарахування зобовязань з податку на додану вартість, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010року за №0000432332/0, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.21-23), перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року встановлено, що при порівнянні доходу отриманого ВАТ «Нафтопроммаш» та понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства, перевищують дохід на суму 2114937 грн., податок на додану вартість становить 422989,00грн.

При цьому посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що компенсація за витрати, понесені у звязку з господарською діяльністю підприємством (виробництво нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції) не була отримана від покупців, а тому товари, роботи, послуги, вартість яких увійшла до ціни продажу вважаються безоплатно наданими та відповідно до п. 4.2 п.п.7.3.1. п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» повинні включатися до обєкту оподаткування з податку на додану вартість у відповідних періодах на загальну суму 422989,00грн.

При цьому відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

В даному випадку при визначенні податкового зобовязання з податку на додану вартість податковий орган виходить з тих же підстав, як і при визначенні зобовязання з податку на прибуток. Так, роблячи висновок про те, що справедливою і звичайною ціною продукції є фактична вартість витрат понесена ВАТ «Нафтопроммаш» на виготовлення продукції, Охтирська МДПІ посилається на положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначаються поняття та порядок визначення звичайної ціни, а саме, на пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 вказаного закону. Однак, в даному випадку, на переконання суду, мова може йти про застосування вказаних норм до спірних правовідносин, лише за умови застосування службовими особами податкового органу процедури визначення звичайної ціни, що передбачена положеннями ст.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, як встановлено в судовому засіданні, та зазначено вище, податковим органом не було зроблено.

При цьому, в акті перевірки з посиланням на положення пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було зазначено, що справедливою ринковою і звичайною ціною для нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції є їх фактична вартість на виготовлення продукції.

Дане порушення, на думку посадових осіб податкового органу, вплинуло на різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. на суму 422989,00грн.

Однак в судовому засіданні, як вже було встановлено, вартість реалізації нафтового та вагонного обладнання, лінійно-кабельної продукції, що вироблялись ВАТ «Нафтопроммаш», не за всіма операціями з контрагентами, з якими укладено договори у перевіряємому періоді, була нижчою за їх собівартості.

Зокрема, в матеріалах справи міститься реєстр договорів укладених ВАТ «Нафтопроммаш» у перевірямому періоді (т.2, а.с.36-45), та інші докази, надані позивачем на обґрунтування своєї позиції, зокрема, договір укладений з ТОВ СП «Лебкон» (т.1, а.с.55-78), видаткові накладні (т.1,а.с.79,82,84), з яких вбачається, що лише частина таких операцій за переліченими в реєстрі договорами були здійснені за ціною нижче собівартості. При цьому підприємством позивача самостійно було донараховано податкове зобовязання до звичайної ціни, яка б відповідала собівартості виготовленої продукції, шляхом виписки податкових накладних на вказані суми та включення їх реєстру отриманих та виданих податкових накладних, зо підтверджується копіями відповідних податкових накладних та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.2,а.с.46-115) .

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на 422989,00грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується податкового зобовязання в розмірі 2176грн., визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010р. за №0000432332/0 суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту серпня, вересня та жовтня 2009 року включено суму податку на додану вартість 2176,00 грн. по наступних контрагентах (т.1, а.с.23-25):

1) ТОВ «Полтаватехсервіс», податкові накладні №112 від 17.06.2009р. на загальну суму 3769,60грн. в т.ч. ПДВ 628,27грн.

№113 від 18.06.2009р. на загальну суму 1300,00грн. в т.ч. ПДВ 216,67грн.

№120 від 30.06.2009р. на загальну суму 5500,00грн. в т.ч. ПДВ 916,66грн. (т.1, а.с.86-88)

Дані податкові накладні надійшли на підприємство позивача в серпні 2009р. та включені до складу податкового кредиту в серпні 2009р. (т.1,а.с.102-106, т.2, а.с.118)

2) TOB «Український сертифікаційний центр» податкова накладна №30956 від 09.06.2009року на загальну суму 150,00грн., в т.ч. ПДВ 25,00грн. (т.1, а.с.89), яка надійшла на ВАТ «Нафтопроммаш» в серпні 2009 року і була включена до складу податкового кредиту в серпні 2009року (т.1, а.с.102-106, т.2, а.с.118);

3) Південна залізниця, податкова накладна №203/1-2 від 30.06.2009 року на загальну суму 2000,00грн., в т.ч. ПДВ 333,33грн. (т.1, а.с.90), яка на ВАТ «Нафтопроммаш» надійшла у вересні 2009 року і була включена в податковий кредит у вересні 2009 року (т.1, а.с.98-101,т.2, а.с.118).

4) TOB «Астеліт», податкова накладна №700414605 від 03.06.2009року на загальну суму 334грн. 30коп. в т.ч. ПДВ 55грн. 72коп. (т.1,а.с.91), яка надійшла на ВАТ «Нафтопроммаш» у жовтні 2009 року і була включена в податковий кредит у жовтні 2009року (т.1, а.с.92-97, т.2, а.с.118).

При цьому, суд відмічає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких формування податкового кредиту залежить від наступних факторів:

- документальне підтвердження нарахування (сплати) податку;

- напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Посилаючись на вказану норму, відповідач вважає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При цьому, посадові особи податкового органу фактично вважають, що в разі подання скарги на платника податків, який не надав податкову накладну, скаржник має право на податковий кредит і саме скарга є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник правом подачі скарги не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Крім того, посадові особи Охтирської МДПІ, посилаючись на п.2 Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97p. №799 (далі Порядок №799), згідно якої звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, відмічають, що оскільки податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, вона відноситься до категорії первинних, .а тому податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, на думку відповідача, документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2. ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

В той же час, відповідно до вимог пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При цьому, в зазначеній нормі закріплено саме право, а не обовязок покупця товарів подати скаргу на контрагента у разі відмови останнім надати податкову накладну.

Таким чином, ВАТ «Нафтопроммаш» не зобовязано було складати заяви та скарги на дії контрагентів на підставі пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки контрагенти не відмовлялися надавати податкові накладні. Подання скарги на дії постачальника є правом ВАТ «Нафтопроммаш», а не його обовязком. Відсутність скарги на дії контрагентів не може розцінюватись в якості відмови позивача від права на податковий кредит.

Окремо варто зауважити, що відповідно до положень пп. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на вказані вище норми, можна дійти висновку, що позивач також мав право включити до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в деклараціях за серпень, вересень та жовтень 2009р. суми податку, сплаченого в попередніх періодах, таким чином усуваючи раніше допущену помилку.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На переконання суду, з огляду на наведені норми, позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за серпень, вересень та жовтень 2009р. з урахуванням податкового кредиту, що виник за рахунок сплати податку на додану вартість в попередніх періодах, але не включеного до складу податкового кредиту в деклараціях у періоди, коли такий податок був фактично сплачений у звязку із отриманням податкових накладних із запізненням.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 22.10.2010 року №0000432332/0 в частині визначення суми основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 2176грн., також винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, воно не відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України та є протиправним.

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, суд, зазначає, що згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, штрафні санкції на платника податків у розмірах, визначених цією статтею накладаються за порушення податкового законодавства. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону). Враховуючи, що судом не було встановлено факт допущення позивачем порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нарахування фінансових санкцій суд також вважає необґрунтованим.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010року №0000432332/0 та від 22.10.2010 року №0000442332/0 суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Нафтопроммаш" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 22 жовтня 2010року за №0000432332/0 та за №0000442332/0.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя(підпис)І.Г. Шевченко

Судді(підпис)С.М.Гелета

(підпис)О.А.Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови суду складено 10.06.2011 року