Постанова № 16533077, 21.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3804/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніна О.С. при секретаріЛєскіні М.С. за участю: від позивача Потапов О.М. від відповідача Бойко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/3804/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2011р. ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»звернулось до адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська та просить:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 26.01.2011р. №0000312301/0 з податку на додану вартість на загальну суму 382708,34 грн.;

-витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки від 06.01.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011р. №0000312301/0 з податку на додану вартість на загальну суму 382708,34 грн. Позивач вважає це рішення прийнятим з порушенням діючого законодавства України, а тому воно є недійсним, нечинним та підлягає скасуванню, оскільки укладений договір між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»від 02.11.2009р. не може вважатися фіктивним, як це стверджує податковий орган, бо він був спрямований на виконання будівельних робіт, що підтверджується необхідними документами. Основними видами діяльності позивача, згідно із всіма технологічними особливостями є виробництво та реалізація залізобетонних виробів (конструкцій), товарного бетону та їх подальша реалізація.

Отже, дата отримання (складення) відповідних податкових накладних позивачем від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» є датою виникнення права позивача на податковий кредит, оскільки надані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»послуги були отримані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї безпосередньої господарської діяльності. Тобто, позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за листопад та грудень 2009 року.

Представник відповідача заперечував проти заявленого позову вказуючи на те, що співробітниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська на підставі направлень та постанови слідчого СОГ - старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 19.10.2010 року про призначання позапланової перевірки ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»проведена документальна виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.07.2008 по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №26/23/01374010 від 06.01.2011 року та встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 306 166, 67 грн., у тому числі в листопаді 2009 року - 77 000 грн., грудні 2009 року - 229 166, 67 грн.

Зазначені порушення стали підставою для винесення Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкового повідомлення - рішення №0000312301/0 від 26.01.2011 року.

Крім того, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська від ДПІ у Печерському районі м. Києва було отримано акт перевірки від 14 жовтня 2010 року №823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року. У вказаному акті, крім іншого, зазначено, що за місцем реєстрації ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, фактичне місцезнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не встановлено.

Згідно декларацій з податку на прибуток, які надавались ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, основні засоби у товариства відсутні. Згідно з даними форми 1-ДФ чисельність працюючих складає 1 особа. В ході аналізу податкової звітності, що надавалась ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до податкового органу, відсутня будь - яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Знову ж таки, згідно поданої підприємством звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»будь-які амортизаційні відрахування не нараховувались. За висновком ДПІ у Печерському районі м. Києва, у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності тощо.

Крім того, в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Під час проведеного СВ ПМ ДПА у Житомирський області допиту ОСОБА_5 - засновника та директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(протокол від 18 серпня 2010 року), з'ясовано, що: «приблизно в квітні місяці 2008 року ОСОБА_6 познайомився з громадянином ОСОБА_7, який в подальшому запропонував перереєструвати на його ім'я підприємство, .... Також зазначена особа повідомила, що згідно з документів ОСОБА_6, буде рахуватися на вказаному підприємстві директором, хоча фактично жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буде. Пояснив, що дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, а саме, буде займатися «обналічкою»грошових коштів, до чого Якимець А,В жодного відношення мати не буде, ніяких документів підписувати не буде, а лише щомісяця буде отримувати грошову винагороду в розмірі, еквівалентному 500 доларів США, при цьому грошова винагорода виплачуватиметься в гривнях».

Також, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська отримано лист старшого слідчого СВ ПМ СДШ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську №44094/7/08-09-06 від 22.12.10р. яким повідомлено, що згідно висновку почеркознавчої експертизи №351/4 від 17.11.2010 року по кримінальній справі №69-107 встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на оригіналах документів виконані не ОСОБА_5, а не встановленою особою.

Таким чином, відповідач вважає, що ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»в порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»на загальну суму 306 166,67 грн., у тому числі:

листопад 2009 року: 77 000 грн.

грудень 2009 року: 229 166,67 грн.

в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 306 166,67 грн.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТО «С.Дж.Р.Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» і контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 23 Цивільного Кодексу України).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(виконавець) 02 листопад 2009 року укладено договір №11/2009-4 на виконання ремонтних робіт. Предметом означеного договору є ремонт опалубки, що повинен бути виконаний власним силами виконавця, з власних матеріалів та устаткування. Безпосередньо перелік виконаних робіт та послуг зазначений в додатку до договору, проте, додатком і безпосередньо укладеним договором не визначені строки здійснення робіт.

ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»означених правовідносинах є кінцевим споживачем робіт (послуг), придбаних у ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

З огляду на характер укладеної угоди можна дійти висновку, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», який виконувався протягом листопада-грудня 2009 року не спричиняє реального настання правових наслідків, тому є нікчемним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2009р. між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір №11/2009-4 предметом якого було виконання по завданню Замовника робіт по ремонту опалубки. Додатком №1 до цього договору був перелік робіт та послуг, які складають предмет даного договору.

Відповідачем було здійснено перевірку ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за результатами якої було складено акт №26/23/01374010 від 06.01.2011р.

Так, відповідач при перевірці позивача дійшов до висновку, що правочин, який виконувався протягом листопада-грудня 2009 року ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, бо не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Отже, перевіркою встановлені порушення ст.. 203,215, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Таким чином, позивач, в порушення п.п. 7.2.3 п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР зі змінами завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 306166,67 грн., у тому числі листопад 2009 року 77000 грн, грудень 2009 року 229166,67 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 306166,67 грн.

При цьому, як вбачається із змісту акту, при прийняті вищевказаних висновків, податковим органом було враховано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»код ЄДРПОУ 34981754 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010р. Так, даним актом було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»і фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

26 січня 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0 з податку на додану вартість на загальну суму 382708,34 грн.

Проте, суд вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято необґрунтовано з огляду на наступне.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, а тому виходячи з наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами в вересні 2010р., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем складено акт перевірки ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» у січні 2011р. до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Податковим органом в акті перевірки від 06.01.2011р. зроблено висновок про те, що правочин, який виконувався протягом листопада-грудня 2009 року ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, бо не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори на виконання ремонтних послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 06.01.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 06.01.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «С.Дж.Р.Груп», так і посадових осіб позивача.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, позивачем при перевірці було надано усі первинні документи в підтвердження укладення та виконання договору №11/2009-4 від 02.11.2009р., а саме: акт №1 від 30.11.2009 року приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг; акт №2 від 30.11.2009 року приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг на суму; картка рахунку 6852: Контрагенти: ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за 01.11.2009р. 30.04.2010р. ВАТ «ДЗ МЗБК»; податкова накладна №228067 від 30.11.2009р.; податкова накладна №11472 від 31.12.2009 року.

Крім того, позивачем в судовому засіданні було надано рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2011р. у справі №14/46, яке набрало законної сили і відповідно до якого в позові ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій»до ТОВ «С.Дж.Р.Груп»про визнання недійсним договору на виконання ремонтних робіт від 02.11.2009р. №11/2009-4 відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується експертного висновку №351/4 від 17.11.2010р., зробленого старшим експертом Науково-дослідної експертно-криміналістичного центру при МВД України на Придніпровській ж.д. ОСОБА_8 щодо виконання підпису на договорі №11/2009-4 від 02.11.2009р. та укладених до нього документів не ОСОБА_6, а іншою особою, то суд не може прийняти його до уваги, оскільки не було доведено що ОСОБА_8 має ліцензію на здійснення таких дій та не можливо вважати цю експертизу незалежною, оскільки вона була замовлена заінтересованою особою, а саме податковим органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не було доведено суду правомірності прийняття свого рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська №0000312301/0 від 26.01.2011р. з податку на додану вартість на загальну суму 3827208,34 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Дніпропетровський завод залізобетонних мостових конструкцій» витрати по оплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 08 червня 2011р.

Суддя О.С. Луніна