Постанова № 16533035, 20.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1084/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представників позивача Тарана О.П., Матчука Ю.С.,

прокурора Рибака А.І.,

представників відповідача Гаврилюка В.С., Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганімед-М" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганімед-М" звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 07.02.2011 року по 25.02.2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ “Ганімед-М” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.12.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.12.2007 року по 30.06.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт №1071/23-2/35594217 від 04.03.2011 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 9476456,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 11191375,00 грн., а також до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларацій з податку на додану вартість) на загальну суму 4258412,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем 19.11.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000982301 від 31.03.2011року, яким визначено суму податкового зобовязання по ПДВ 11191375 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2797843,75 грн., та №0000982301 від 31.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток на 9476456 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2369114 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає безпідставними та необґрунтованими.

Так, позивач не погоджується з твердженням Луцької ОДПІ про факт відсутності господарських стосунків ТзОВ “Ганімед-М” з нерезидентом компанією L.V.S. Enterprise Group LTD”, оскільки вказані відносини підтверджуються необхідними первинними документами, зокрема контрактом купівлі-продажу №612-04-08 від 11.04.2008 року, вантажно-митними деклараціями, що зберігаються на митниці, тощо. Твердження відповідача та прокурора про нелігітимність даної компанії є необґрунтованими і не підтверджуються будь-якими офіційними документами, а тому висновки Луцької ОДПІ про нікчемність вищевказаного правочину є безпідставними.

В звязку з цим, просять позов задовольнити та визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснили, що ТзОВ «Ганімед-М» повністю було сплачено до бюджету платежі при імпорті кузовів, зокрема мито, податок на додану вартість, єдиний та акцизний збір, що підтверджується листом Волинської митниці № 5/18-93 від 14.01.2010 року. В підтвердження взаємовідносин з «L.V.S. Enterprise Group LTD» вказують на лист, отриманий 10.03.2011 року від даного контрагента, який засвідчує факт поставок кузовів для легкових автомобілів та інших транспортних засобів. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача Луцької ОДПІ в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали. Вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до норм діючого на момент спірних правовідносин законодавства і підстав для визнання їх нечинними немає. Просять в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення Луцької ОДПІ та вважає, що відповідачем не були порушені вимоги чинного законодавства при проведенні перевірки та вірно встановлено, що правочин, укладений між позивачем та «L.V.S. Enterprise Group LTD» є нікчемним. А тому, податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем за наслідками перевірки є законними і підстав для визнання їх нечинними немає. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що з 07.02.2011 року по 25.02.2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ “Ганімед-М” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.12.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.12.2007 року по 30.06.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1071/23-2/35594217 від 04.03.2011 року яким встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 9476456 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 11191375,00 грн., а також до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларацій з податку на додану вартість) на загальну суму 4258412,00 грн.

На підставі даного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000982301 від 31.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ 11191375,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2797843,75 грн., та №0000982301 від 31.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток 9476456,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2369114,00 грн.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що між компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» (Великобританія) та ТзОВ “Ганімед-М” від 11.04.2008 року укладено контракт, предметом якого є купівля-продаж товару, а саме: двигуни бувші у вжитку до моторно-транспортних засобів та агрегатів, запчастини, кузови, колеса ходові автомобільні, частини та пристрої до них; автомобілі легкові і вантажні нові та бувші у вжитку, причепи та напівпричепи, мотоцикли, мопеди, автомобілі спеціального призначення.

З метою підтвердження легітимності вищевказаної компанії нерезидента УПМ ДПА у Волинській області направлявся запит через ГУПМ ДПА України до компетентних органів Великобританії.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме: відповіді компетентного органу Великобританії, яка надійшла в ДПА у Волинській області 18.05.2009 року вбачається, що йому відома компанія «L.V.S. Enterprise Group LTD», яка заснована в Обєднаному Королівстві 09.12.2004 року за адресою 6 th Floor, 52/54 Gracechurch Street, London, EC3V 0EH.

Разом з тим, в наданій інформації також зазначається, що вказана компанія не подавала фінансової звітності та декларацій з моменту свого заснування. Одноосібним директором компанії є Валеріус Медусевкіс. Акціонерний капітал складає 1 акція ціною 1 британський фунт, власником якого є ОСОБА_7 (а.с.73, 74).

З додаткової інформації компетентного органу Великобританії встановлено, що дана компанія не проявляла ознак активності з часу її заснування, а також немає ніяких ознак того, що вона здійснювала реальну торговельну діяльність у Великобританії.

З пояснень представників позивача в судовому засіданні вбачається, що компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» на виконання умов вищевказаного контракту було здійснено поставку кузовів та легкових автомобілів на умовах DAF Ягодин Правил Інкотермсу. Згідно умов цього ж контракту працівники ТзОВ “Ганімед-М” безпосередньо перевезення товару не здійснювали, функції по доставці покладались на відправника, угоди з перевізниками позивачем не укладались. Митне оформлення товару, який надійшов від компанії «L.V.S. Enterprise Group LTD» здійснювало ТзОВ “Ганімед-М”. Оплата за митне оформлення товару проводилось в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Волинської митниці.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та «L.V.S. Enterprise Group LTD» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» виконується обома сторонами.

Суд не бере до уваги відповідь компетентного органу Великобританії яка надійшла в ДПА у Волинській області 18.05.2009 року, оскільки представниками позивача в судовому засіданні представлено лист №217/31 від 01.03.2011 року, адресований позивачем компанії «L.V.S. Enterprise Group LTD» з проханням підтвердити їх співробітництво.

Із відповіді на вищевказаний лист, отриманої позивачем 10.03.2011 року слідує, що дія укладеного контракту між вищевказаними сторонами продовжується.

Судом також встановлено, що відповідачем не вживались будь-які заходи щодо отримання додаткової інформації про наявність взаємовідносин між вищевказаними контрагентами. Наявність інформації у Луцької ОДПІ, отриманої в 2009 році, не може слугувати підставою для визнання даного правочину нікчемним з огляду на те, що така перевірка охоплювала період з 29.12.2007 року по 30.06.2010 року.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи документами: копіями контракту купівлі-продажу № 612-04-08 від 11.04.2008 року, додатковими угодами (1 том, а.с. 90-98), реєстром вантажно-митних декларацій за 2008, 2009, 2010, 2011 роки (1 том, а.с. 99-148, а.с. 157-189).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з компанією «L.V.S. Enterprise Group LTD» (контракт, додатки до нього, вантажно-митні декларації) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки витрати ТзОВ «Ганімед-М» підтверджені відповідними первинними документами, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 37185474,00 грн., сплачених при придбанні товару у компанії «L.V.S. Enterprise Group LTD».

Визначаючи позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість, відповідач вказував на порушення з боку останнього підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем належним чином були оформлені вантажно-митні декларації, що підтверджується реєстром ВМД та вантажно-митними деклараціями, наданими представниками позивача в судовому засіданні для прикладу з відміткою про сплату податків і зборів. Дана обставина представниками відповідача не спростована.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000982301 та №0000992301 від 31 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський