Постанова № 16533034, 22.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1299/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіг ДТ"до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1 та від 25 січня 2011 року №0000341701/1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обіг ДТ" звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1 та від 25 січня 2011 року №0000341701/1.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 21.06.2010 року по 09.08.2010 року відповідачем на підприємстві було проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої 10.12.2010 року складено акт №9282/23-00/36394937 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волиньпродукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.03.2009 року по 31.03.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0002262301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 751416,70 грн., в тому числі за основним платежем - 502500,00 грн. та 248916,70 грн. штрафних санкцій, №0002272301/0 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 603000 грн., в тому числі за основним платежем - 402000 грн. та 201000 грн. штрафних санкцій, №0000162301/0, в звязку з чим застосовано штрафну санкцію по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2333,30 грн. та №0004861701/0 від 23.12.2010 року яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1218,79 грн., в тому числі за основним платежем 349,79 грн. та 869 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Луцької ОДПІ оскаржував їх в адміністративному порядку.

Луцька ОДПІ рішенням від 21.01.11 року №1147/10/25-006, прийнятим за розглядом первинної скарги, залишила без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.12.2010 року №0002262301/0, 002272301/0 і №0000162301/0; скасувала податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.12.2010 року №0004861701/0 в частині 169,42 грн. застосованої штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб. Натомість Луцькою ОДПІ були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарг до ДПА у Волинській області та ДПА України вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Луцької ОДПІ, зробленими в акті перевірки щодо завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) (ряд.04.1 декларацій) на суму 2 010 000,00 грн., оскільки укладені договори з ТзОВ «Курсор Ком» та ПП «Сфайрат» про надання інформаційно-консультативних послуг повязані з господарською діяльністю підприємства, а надання таких послуг підтверджується документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Також, на думку позивача, безпідставним є встановлення Луцькою ОДПІ порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме, позивачем включено до складу податкового кредиту згідно з податковими накладними у червні 2009 року - 158333,33 грн. ПДВ з вартості послуг, наданих ПП „Сфайрат", у вересні 2009 року - 225000,00 грн. ПДВ та у грудні 2009 року -18666,66 грн. ПДВ з вартості послуг, наданих ТОВ «Курсор Ком», які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, внаслідок чого завищило податковий кредит за вказані звітні періоди на суму 402000,00 грн. ПДВ.

Крім того, вважає, що висновок Луцької ОДПІ про те, що працівниками підприємства було надміру витрачено кошти наступного авансованого звіту (використання понад добових) не відповідає нормам законодавства, оскільки вказані виплати є доходами, отриманими платниками податку від його працедавця як додаткове благо і включаються до складу місячного оподаткованого доходу.

Вважають податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24 січня 2011 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1 та від 25 січня 2011 року №0000341701/1 року неправомірними та необґрунтованими, а тому просять визнати їх протиправними та скасувати..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Луцької ОДПІ позов не визнав та пояснив, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання їх протиправними та скасування немає. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волиньпродукт» згідно з рішенням загальних зборів учасників товариства №9 від 01.12.2010 року перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіг ДТ», яке є субєктом господарювання, знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ.

На підставі направлень від 21.06.2010 року №00365, №01743, №01788 з 21.06.2010 року по 09.08.2010 року Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волиньпродукт», за результатами якої 10.12.2010 року складено акт №9282/23-00/36394937 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Волиньпродукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.03.2009 року по 31.03.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0002262301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 751416,70 грн., в тому числі за основним платежем - 502500,00 грн. та 248916,70 грн. штрафних санкцій; №0002272301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 603000 грн., в тому числі за основним платежем - 402000 грн. та 201000 грн. штрафних санкцій; №0000162301/0, яким застосовано штрафну санкцію по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2333,30 грн. та № 0004861701/0 від 23.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1218,79 грн., в тому числі за основним платежем 349,79 грн. та 869,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Луцької ОДПІ оскаржував їх в адміністративному порядку.

Луцька ОДПІ рішенням від 21.01.11 року №1147/10/25-006, прийнятим за розглядом первинної скарги, залишила без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.12.2010 року №0002262301/0, 002272301/0 і №0000162301/0; скасувала податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.12.2010 року №0004861701/0 в частині 169,42 грн. застосованої штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 №253 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.03 №247) " та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.01 за № 567/5758, із змінами і доповненнями, Луцька ОДПІ надіслала платнику податкові повідомлення - рішення від 24.01.11 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1, та №0000341701/1 від 25.01.11 року.

За результатами розгляду скарг до ДПА у Волинській області та ДПА України вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті перевірки Луцькою ОДПІ були встановлені порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 502500 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2009 рік в сумі 402000 грн., та порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб.

З пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні слідує, що з метою професійного та більш якісного здійснення господарської діяльності ТзОВ «Обіг ДТ» замовляв та отримував інформаційно-консультаційні послуги від ТзОВ «Курсор Ком» та ПП «Сфайрат». Витрати за вказані послуги були віднесені до валових витрат, оскільки отримані послуги використовувались виключно у господарській діяльності позивача та підтверджені необхідними первинними документами, зокрема актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними. Інформаційно-консультаційні послуги, отримані підприємством використовувались виключно у власній господарській діяльності.

З таким твердженням позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Вищезазначені послуги за III - IV квартали 2009 року надавались ТОВ «Курсор Ком» (м. Дніпропетровськ), зв'язок їх з господарською діяльністю ТОВ „ТД „Волиньпродукт" документально не підтверджено.

З досліджених в судовому засіданні актів прийому - передачі виконаних робіт вбачається, що такі містять лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ТОВ „ТД „Волиньпродукт" витрати по послугах пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Представлені представником позивача в судовому засіданні звіти про надання інформаційно-консультативних послуг також на думку суду не містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який в перевіряємому періоді являвся директором ТзОВ «ТД «Волиньпродукт» також не підтверджується той факт, що вищевказані послуги були використані в господарській діяльності і яким чином вплинули на якість роботи підприємства.

Позивачем не доведено, що аналогічні послуги щоденно не надаються працівниками підприємства в результаті їх роботи на підприємстві, оскільки загальна чисельність працюючих осіб на підприємстві станом на 01.04.2009 року становила 59 осіб, а станом на 31.03.2010 року - 152 особи і що такі послуги не оплачуються у вигляді заробітної плати.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що послуги отримані від вищевказаних контрагентів повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції, оскільки ні з документів наданих позивачем в судовому засіданні ні з пояснень даних представником не вбачається, що вищевказані послуги були використані в господарській діяльності

Оскільки судом встановлено, що завищення валових витрат на вартість інформаційно-консультаційних послуг від ТзОВ «Курсор Ком» та ПП «Сфайрат» мало місце, тому суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинах ТОВ „ТД „Волиньпродукт" з вказаними контрагентами.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 пункту і, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2 підпунктів 2.4,2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади,, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Відповідно до положень пункту 2 підпункту 2.16. вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи те, що вартість робіт по придбанню від ПП «Сфайрат» і ТОВ «Курсор Ком» інформаційно-консультативних послуг представлена актами прийому-передачі виконаних робіт, в яких відсутнє свідчення, що отримані послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції, тому перевіркою правомірно зменшено валові витрати ТОВ „ТД „Волиньпродукт" за II - IV квартали 2009 року на суму 2 010 000,00 грн. та зменшено податковий кредит за червень, вересень, грудень 2009 року на суму 402000,00 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 10.12.2010 року №9282/23-00/36394937 вбачається, що ТОВ ТД „Волиньпродукт" при нарахуванні заробітної плати за березень 2010 року надало податкову соціальну пільгу 4 працівникам підприємства, які не подали працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами. Перевіркою донараховано 205,79 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 6.1,1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

Відповідно до підпункту 6 3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035.

Згідно із пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.03 №2035, із змінами і доповненнями, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податків подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З огляду на те, що позивачем не було представлено доказів подання працівниками підприємства заяв про застосування податкової соціальної пільги з відповідними документами, як передбачено законодавством, суд приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб.

Судом також встановлено, що TOB „ТД „Волиньпродукт" за період з квітня 2009 року по березень 2010 року по 6 авансових звітах проведено оплату витрат на відрядження 5 працівникам у сумі 960,00 грн., в той час як у посвідченнях не зазначені дати перебування працівників у відрядженні.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Під час перевірки так і в судовому засіданні позивачем не надано документів, що засвідчували повернення надміру витрачених коштів працівниками в касу або зарахування на рахунок ТОВ „ТД „Волиньпродукт". Виплачені працівникам кошти у сумі 960,00 грн. по авансових звітах, які не підтверджують фактичного перебування працівників у відрядженні є доходами, отриманими від працедавця.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно донараховано 144,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1 та від 25 січня 2011 року №0000341701/1, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіг ДТ" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року №0000162301/1, №0002272301/1, №0002262301/1 та від 25 січня 2011 року №0000341701/1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський