Ухвала суду № 16532339, 10.06.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 4с-2/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жданова Максима Германовича, заінтересовані особи - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Миронюк Ігор Віталійович, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевич Валерій Анатолійович, про скасування постанови та визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, стягнення судових витрат, тощо -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця про скасування постанови та визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, стягнення судових витрат, тощо. Свої вимоги у первинній скарзі, її уточненні та додатку (а.с. 1-6; 166-170) мотивувала тим, що 16.03.2006 року в Київському районному суді м. Сімферополя отримала виконавчий лист по цивільній справі №2-90/2005 про відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 5000 грн., спричинену бездіяльністю Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України Державним казначейством України шляхом списання в безперечному порядку на користь ОСОБА_1 встановленої до відшкодування суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. 18.03.2006 року вона направила рекомендованим листом з повідомленням оригінал виконавчого листа та заяву про прийняття його до виконання в Департамент державної виконавчої служби, де ці документи отримано 23.03.2006 року. 04.04.2006 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Ждановим М.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 24.11.2006 року Ждановим М.Г. було винесено постанову № 43/15 про повернення виконавчого листа № 2-90/2005, виданого Київським районним судом м.Сімферополя 16.03.2006 року, з тих підстав, що «Державне казначейство України відповідями від 18.05.2006 та 06.07.2006 року повідомило, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» асигнувань на відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України не передбачені, а відповідно рахунки, з яких би здійснювалося відшкодування такої шкоди в Державному казначействі України відсутні»; послався на ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що вищевказана аргументація не є підставою для повернення виконавчого листа. Крім того, вказує на те, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець виявив бездіяльність, яка має бути визнана неправомірною. Просить скасувати постанову № 43/15 від 24.11.2006 року заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жданова М.Г. про повернення виконавчого листа № 2-90 від 16.03.2006 року; - зобовязати державного виконавця прийняти до примусового виконання виконавчий лист № 2-90, від 16.03.2006 року; - визнати бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жданова М.Г. неправомірною; - зобовязати державного виконавця у випадку відсутності на єдиному казначейському рахунку Державного бюджету України коштів для виконання рішення провести примусове виконання відповідно до вимог ч. 5-8 ст. 50, ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», звернути стягнення на тимчасово вільні бюджетні кошти, звернутися до суду для того, щоб зобовязати боржника Кабінет Міністрів України прийняти рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету України для виконання виконавчого листа № 2-90 від 16.03.2006 року, звернути стягнення на предмети дизайну офісів, легковий автотранспорт Кабінету Міністрів України або інше майно Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження». Стягнути з державного виконавця на її користь сплачений нею судовий збір, а також всі документально підтверджені витрати, повязані з проведенням дій, необхідних для розгляду справи, а також витрати, повязані з явкою у судові засідання для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 23.12.2008 року за заявою ОСОБА_1 вимоги про стягнення з державного виконавця на її користь сплачений нею судовий збір, а також всі документально підтверджені витрати, повязані з проведенням дій, необхідних для розгляду справи, а також витрати, повязані з явкою у судові засідання для розгляду цієї справи п. 5 уточненої скарги залишені без розгляду (а.с.225 Том 1).

Ухвалою суду від 23.12.2008 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частині вимог про зобовязання державного виконавця прийняти до примусового виконання виконавчий лист № 2-90, від 16.03.2006 року - п.2 уточненої скарги; зобовязання державного виконавця у випадку відсутності на єдиному казначейському рахунку Державного бюджету України коштів для виконання рішення провести примусове виконання відповідно до вимог ч. 5-8 ст. 50, ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», звернути стягнення на тимчасово вільні бюджетні кошти, звернутися до суду для того, щоб зобовязати боржника Кабінет Міністрів України прийняти рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету України для виконання виконавчого листа № 2-90 від 16.03.2006 року, звернути стягнення на предмети дизайну офісів, легковий автотранспорт Кабінету Міністрів України або інше майно Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» - п. 4 уточненої скарги. Провадження в цій частині закрито (а.с. 226 Том 1).

Ухвалою суду від 12.08.2009 року у звязку зі звільненням Жданова М.Г. до участі у справі в якості зацікавленої особи залучено Миронюк І.В. (а.с. 10 Том 2).

Ухвалою суду від 26.07.2010 року до участі у справі в якості належного субєкту оскарження залучено - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевича В.А. та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 140 Том 2).

Заявниця у судовому засіданні свої вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки при виконання судового рішення державний виконавець дів відповідно до законодавства та виконав всі необхідні дії, повязані з його виконанням.

Інші заінтересовані особи у судове засідання не зявилися, про слухання справи сповіщені належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Дослідивши матеріали справи, доводи скарги та додані до неї в якості додатків документи, суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01.03.2006 по цивільній справі № 2-90/2005 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, ВАТ «Державний ощадний банк України», Державного казначейства України, Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України», відділення № 39 Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України неправомірною, визнання дій Кримського республіканського управління ВАТ «Державний ощадний банк України» і відділення № 39 в м. Сімферополі неправомірними, стягнення сум вкладів, поновлення шляхом компенсації з урахуванням індексу інфляції, стягнення моральної шкоди вирішено відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн., спричинену бездіяльністю Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України Державним казначейством України шляхом списання в безперечному порядку на користь ОСОБА_1 встановленої до відшкодування суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

16.03.2006 року ОСОБА_1 отримала в Київському районному суді м. Сімферополя за цим рішенням Апеляційного суду АР Крим виконавчий лист №2-90.

18.03.2006 року рекомендованим листом з повідомленням оригінал виконавчого листа та заява ОСОБА_1 про прийняття його до виконання були направлені нею до Департаменту державної виконавчої служби, де ці документи отримано 23.03.2006 року.

04.04.2006 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Ждановим М.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено строк для добровільного виконання до 11.04.2006 року.

24.11.2006 року Ждановим М.Г. було винесено постанову № 43/15 про повернення виконавчого листа № 2-90/2005, виданого Київським районним судом м.Сімферополя 16.03.2006 року, з тих підстав, що «Державне казначейство України відповідями від 18.05.2006 року та 06.07.2006 року повідомило, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» асигнувань на відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України не передбачені, а відповідно рахунки, з яких би здійснювалося відшкодування такої шкоди в Державному казначействі України відсутні».

Суд погоджується з заявницею і також вважає, що вищезазначена підстава не є достатньою та взагалі правовою підставою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», як підстава повернення виконавчого документа стягувачу. А тому дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого документа в даному випадку є передчасними діями, не заснованими на приписах Закону України «Про виконавче провадження», такими що свідчать про недбале ставлення державного виконавця до покладених на нього Законом обовязків, та порушують права стягувача у виконавчому проваджені.

У відповідністю із Законом України «Про державну виконавчу службу» та Законом України «Про виконавче провадження» державна виконавча служба України та її органи є єдиним органом в Україні, на який держава законом поклала функцію сприяння виконанню рішень судів, що набули законної сили, шляхом здійснення дій щодо їх примусового виконання і саме для здійснення такої мети надала державній виконавчій службі ряд виключних повноважень.

Так, в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» вказується на те, що: «Завданням державної виконавчої служби є своєчасне , повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом».

Відповідно до ст. 7 цього ж Закону: «Працівник органу державної виконавчої служби зобовязаний сумлінно виконувати службові обовязки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України».

Права і обовязки державних виконавців щодо здійснення ними виконавчих дій, передбачені в ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

З копії матеріалів виконавчого провадження № 43 індекс 15 по справі № 2-90 від 01.03.2006 року вбачається, що після відкриття виконавчого провадження, у травні 2006 року Ждановим М.Г. на адресу Державного казначейства України направлено виконавчий лист, постанову про відкриття виконавчого провадження, рішення суду та платіжна вимога. Проте Державне казначейство України своїм листом від 18.05.2006 року повернуло виконавчий лист та платіжну вимогу на адресу Департаменту державної виконавчої служби без виконання вказавши, що у платіжній вимозі йде мова про стягнення з єдиного казначейського рахунку № 35257018003271, ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, ЄДРПОУ 20055032 суми 5000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 Також в листі зазначено, що на вказаному рахунку обліковуються кошти для виконання рішень, які передбачають відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів. Кошти на виконання рішення про стягнення шкоди, заподіяної бездіяльністю Кабінету Міністрів України, на даному рахунку не обліковуються, тому виконання платіжної вимоги щодо списання коштів згідно виконавчого лита № 2-90 від 16.03.2006 року з цього рахунку є неможливим.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жданова М.Г. від 20 червня 2006 року, у звязку з невиконанням боржником виконавчого листа, з Державного казначейства України стягнуто виконавчий збір у розмірі 500 грн.

20.06.2006 року Ждановим М.Г. на адресу Державного казначейства України знову направлено виконавчий лист, постанову про відкриття виконавчого провадження, рішення суду та платіжна вимога на 5500 грн. 00 коп. Однак Державне казначейство України своїм листом від 06.07.2006 року знову повернуло виконавчий лист та платіжні вимоги на адресу Департаменту державної виконавчої служби без виконання вказавши ті самі доводи, що у листі від 18.05.2006 року. Також додатково зазначили, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» асигнування на відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України не передбачені, а відповідно рахунки, з яких би здійснювалося відшкодування такої шкоди в Державному казначействі України відсутні.

З рішення суду та з матеріалів виконавчого провадження не вбачається звідки взагалі заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жданова М.Г. отримав відомості про казначейський рахунок № 35257018003271, ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, ЄДРПОУ 20055032 і чому направляючи платіжні вимоги вказував саме цей рахунок. З матеріалів виконавчого провадження не вбачається щоб державний виконавець у звязку зі складністю виконання звернувся до суду за його розясненням, про зміну або способу його виконання, як то передбачено діючим виконавчим законодавством.

Більше ніяких виконавчих дій з приводу виконання виконавчого листа № 2-90 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Жданова М.Г. не виконувалося і 24.11.2006 року ним винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 та визнати бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жданова Максима Германовича при примусовому виконанні рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 01 березня 2006 року на підставі виконавчого листа № 2-90/06, виданого Київським районним судом м. Сімферополя 16.03.2006 року неправомірною, а постанову № 45/25 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 24 листопада 2006 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ждановим Максимом Германовичем, як прийняту передчасно, скасувати.

Вимоги щодо забезпечення доказів, відповідно до ст.ст. 131, 133, 134, 135, 137 ЦПК України, а саме: витребування у Державного казначейства України банківських реквізитів рахунків Державного казначейства України п.6 уточненої скарги (а.с. 169 Том 1) задоволенню не підлягає, оскільки це мав зробити державний виконавець під час проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 2-90 від 16.03.2006 року. До того ж докази забезпечуються судом при розгляді позовів (заяв) по суті вимог, забезпечення доказів у такий спосіб під час розгляду скарги на дії державного виконавця діючим законодавством не передбачено.

Суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги заявниці щодо визнання бездіяльності заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жданова Максима Германовича при примусовому виконанні рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 01 березня 2006 року на підставі виконавчого листа № 2-90/06, виданого Київським районним судом м. Сімферополя 16.03.2006 року такою, що порушує процесуальні гарантії заявниці, передбачені ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки в діях Жданов М.Г. суд не вгледів навмисності та незаконності.

Стосовно судових витрат, то суд в цій частині також вимоги задовольняє частково й вважає за можливе стягнути з роботодавця Жданова М.Г. - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на користь ОСОБА_1 лише витрати, повязані з подачею зазначеної скарги в розмірі - 08 грн. 50 коп., оскільки інші вимоги не ґрунтуються на законі.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 14, 88, 153, 221, 383 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жданова Максима Германовича, заінтересовані особи Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Миронюк Ігор Віталійович, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Калевич Валерій Анатолійович, про скасування постанови та визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, стягнення судових витрат, тощо - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жданова Максима Германовича при примусовому виконанні рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 01 березня 2006 року на підставі виконавчого листа № 2-90/06, виданого Київським районним судом м. Сімферополя 16.03.2006 року - неправомірною.

Скасувати постанову № 45/25 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 24 листопада 2006 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ждановим Максимом Германовичем, як прийняту передчасно.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 08 (вісім) грн. 50 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд Київського району м. Сімферополя шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: