Рішення № 16531746, 23.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2011 р.Справа № 15/5025/719/11 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" м. Вишгород Київської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 16293,04 грн. заборгованості в т.ч. 15000грн. основного боргу, 1082,22 грн. пені, 210,82 грн. 3% річних

Суддя Муха М.Є.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №01 від 04.02.2011р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду в якому просить суд стягнути з відповідача 15 000грн. основного боргу, 1082,22грн. пені та 210,82 грн. 3% річних за період з 23.10.2010р. по 12.04.2010р. відповідно до договору №15/01-10 від 19.05.2010р.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати відповідачем отриманої продукції, а саме належним чином засвідчених копій банківських виписок. Дане клопотання судом приймається та задовольняється, а вказані документи долучаються до матеріалів справи.

Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд, не повідомив, письмової позиції з приводу заявленого позову суду не надав. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.04.2011р., наданого на запит суду відділом державної реєстрації Хмельницької міської ради фізична особа - підприємець ОСОБА_1, значиться в Єдиному державному реєстрі як підприємець та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому судом враховано положення ст. 64 ГПК України, відповідно до якої вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена стороні належним чином, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

19.05.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №15/01-10 відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує та реалізує продукцію на умовах вказаних в договорі (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 договору якщо інше прямо не вказано в договорі, всі ціни, які застосовуються сторонами, встановлені в гривнях України із врахуванням податку на додану вартість і вказуються в прайс - листі, який доводиться до відома покупця.

Якщо інше не передбачено в додаткових угодах до даного договору, оплата за продукцію проводиться покупцем на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати. Валюта платежу - гривня України. Зобов'язання покупця по оплаті за продукцію вважаються виконаними в момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов'язаний переконатись в надійності та платоспроможності обслуговуючого його банку, а продавець має право вимагати у продавця оплату за продукцію у випадку якщо грошові кошти не надійшли в банк продавця з причин, які залежали від банку покупця, в тому числі: у випадку введення в банку покупця тимчасової адміністрації, або мораторію на задоволення вимог кредиторів, або відкриття процедури банкрутства, або неплатоспроможності банку, або будь-якої іншої з подібних обставин (п.2.3 договору).

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили право продавця у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по оплаті продукції стягнути з покупця, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку (пеню) від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент порушення грошового зобов'язання, за кожен день прострочки. Покупець надає продавцю право утримання нарахованої пені із грошових коштів, отриманих продавцем в рахунок оплати продукції.

Договір вступає в силу з 19.05.2010р. і діє по 31.12.2011р.

Позивачем на виконання вимог договору відповідно до видаткової накладної №411 від 20.05.2010р. та товаро - транспортної накладної МПУ №МП00000411 від 20.05.2010р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 31 512,79 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_1 вартість отриманого товару сплачена частково в сумі 16 512, 79грн.

Позивачем у зв'язку із несплатою відповідачем залишку вартості товару 27.09.2010р. було направлено на адресу останнього претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 15 000грн., 922,32грн. пені та 159,04грн. 3% річних на протязі 10 днів з дати отримання претензії.

Листом від 23.10.2010р. підприємець повідомив позивача, що оскільки на його складі досить великий об'єм поставленого продавцем товару, а термін оплати по накладній за даний товар пройшов, просить забрати залишки товару по накладній повернення, після чого відповідач оплатить залишок боргу за реалізований ним товар. Доказів щодо повернення товару позивачу суду не надано.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплатив залишок заборгованості, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення 15 000грн. боргу, 1082,22грн. пені нарахованої відповідно до п. 5.2. договору та 210,82 грн. 3% річних за період з 23.10.2010р. по 12.04.2010р.

Відповідач своїм правом сторони по справі не скористався, письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, вимоги не опспорив.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобовязання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору №15/01-10 від 19.05.2010р. поставив відповідачу товар, який був частково оплачений, сума боргу склала 15 000 грн. Доказів про сплату даної суми боргу суду не надано.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі цього позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані останньому 210,82 грн. інфляційних втрат за період з 23.10.2010р. по 12.04.2011р., які підтверджені поданим розрахунком, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 1083,22 грн.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту пункту 5.3. договору №15/01-10 від 19.05.2010р. вбачається, що сторони передбачили право продавця у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по оплаті продукції стягнути з покупця, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку (пеню) від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент порушення грошового зобов'язання, за кожен день прострочки.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на викладені норми судом проведено перерахунок заявленої до стягнення пені, відповідно до якого нарахована позивачем пеня в сумі 1082,22 грн. є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню в повному об'ємі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16293,04 грн. заборгованості в т.ч. 15000грн. основного боргу, 1082,22 грн. пені, 210,82 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мерідіан плюс /Україна/" м.Вишгород, Київська область (код 36263797) 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч 00 коп.) боргу, 210,82 грн. (двісті десять гривень 82 коп.) - 3% річних, 1082,22 грн. (одну тисячу вісімдесят дві гривні 22 коп.) - пені, 162,93 грн. (сто шістдесят дві гривні 93 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяМ.Є. Муха

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2011р.

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3,4 - відповідачу.