Рішення № 16531653, 16.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 5023/2483/11

вх. № 2483/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 12.10.2010 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 11.01.2011 р.

розглянувши справу за позовом ПП "Альфа-Фенікс", м. Київ

до ТОВ "Будмен", м. Харків

про визнання договору розірваним та стягнення 62987,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альфа-Фенікс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" (відповідач) згідно якого просить суд визнати договір поставки № 5Х/07, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмен» та Приватним підприємством «Альфа-Фенікс» 21 лютого 2007 року - розірваним, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмен» на користь Приватного підприємства «Альфа-Фенікс» суму заборгованості за договором № 5Х/07 від 21 лютого 2007 р. у розмірі 62987,75 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., пені у розмірі 2916,10 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 1749,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на протязі дії договору позивач у повному об'ємі виконував його умови, здійснюючи поставку товару відповідачу, що підтверджуються відповідними видатковими накладними. Натомість, відповідач несвоєчасно та не у повному об'ємі виконував свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 58321,99 грн.

Відповідач надав заперечення проти позову в яких вказував, що позов є безпідставним та він не підлягає задоволенню. При цьому відповідач вказував, що вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню, оскільки відсутній предмет спору з цього приводу, а з вимогами щодо стягнення грошових коштів не можна погодитися у зв'язку з тим, що строки оплати поставленого товару з боку ТОВ «Будмен» не порушувались, розрахунки з постачальником проводилися у відповідності до п.9.1. договору поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 02.06.2011 р. розгляд справи № 5023/2483/11 було відкладено на "14" червня 2011 р. о 12:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 14.06.2011 р., через канцелярію господарського суду 14.06.2011 р. за вх. № Д 1128, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 09.06.2011 р. за вх. № 14578, надав додаткові письмові пояснення по справі, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 14.06.2011 року було оголошено перерву до 16.06.2011 року о 15:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 16.06.2011 р., надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 16.06.2011 р. за вх. № 2483, надав письмові пояснення по справі з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

21 лютого 2007 року між ТОВ «Будмен» (покупець) та ПП «Альфа-Фенікс» (постачальник) було укладено договір поставки № 5Х/07 (надалі - договір), згідно умов п.1.1. якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товари, асортимент, кількість, ціна яких зазначається в замовленні, а покупець зобов'язався на умовах даного договору приймати та оплачувати товари.

Відповідно п. 3.1. постачальник зобов'язаний був поставляти товар на склад покупця протягом 7 днів (але не більше 14 календарних днів) з моменту направлення покупцем рахунку постачальнику.

При цьому, згідно п. 3.7. договору право власності на поставлений товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходять від постачальника до покупця з моменту розвантаження товару з транспортного засобу постачальника (перевізника) на склад покупця, та підписання сторонами документів, що підтверджують отримання товару покупцем.

Згідно п. 9.1. договору покупець оплачує поставлений товар не раніше як після реалізації покупцем кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 4 (четвертого), 14 (чотирнадцятого), 24 (двадцять четвертого) числа кожного місяця.

Пунктом 10.2.1. договору було встановлено, що за порушення строків оплат даного договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% від суми простроченого платежу.

Пунктом 13.1.1. договору було встановлено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку з обов'язковим повідомленням іншої сторони за 10 календарних днів до припустимої дати розірвання.

Відповідно до п. 13.2. договору розірвання або закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання усіх зобов'язань, передбачених даним договором, які не були виконані до дати розірвання, а також не звільняє сторони від відповідальності, яка виникла внаслідок невиконання своїх зобов'язань.

Згідно п. 14.3. договору документи, які відправлені по факсу або електронній пошті однією із сторін іншій стороні, мають певну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін та не можуть заперечуватися стороною, від особи якої вони відправлені.

Позивачем в процесі розгляду справи зазначалося (письмові пояснення від 16.06.2011 р. вх. № 2483) про те, що 28 жовтня 2010 року ПП «Альфа-Фенікс» направило по електронній пошті на адресу ТОВ «Будмен» лист про розірвання договору поставки з 08 листопада 2010 р. у зв'язку з чим він вважає, що договір поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р. є розірваним починаючи з 08 листопада 2010 р.

При цьому суд зазначає, що про не заперечення відповідача стосовно одностороннього розірвання договору свідчить лист відповідача № 111 від 10.03.2011 року відповідно до якого відповідач вимагав від позивача вивезти нереалізований товар.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та приймаючи до уваги положення п. 13.1.1. договору, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем відповідного позову до суду договір поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 року був розірваний позивачем у односторонньому порядку.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору поставки № 5Х/07 від 21.02.2007 р. розірваним не підлягають задоволенню.

Позивачем вказувалося, що отримавши лист відповідача № 111 від 10.03.2011 року, він у встановлений договором строк, направив до відповідача свого представника з метою прийняття та підготовки для повернення нереалізованого відповідачем товару. Однак, з'ясувалось, що товар, який відповідач мав повернути позивачеві втратив товарний вигляд та якість, деякий товар не має упаковки або має пошкоджену упаковку, а також деякі одинці товару не мають відповідних документів: технічних паспортів, інструкцій з експлуатації, гарантійних талонів.

Пунктом 5.2. договору було встановлено, що товар повертається у належній якості, у товарному вигляді і з усіма необхідними документами, які вимагаються у відповідності з діючим законодавством України.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду доказів повернення позивачу нереалізованого товару у належній якості, у товарному вигляді та з усіма необхідними документами, а позивачем навпаки до суду було надано акт про стан нереалізованого товару від 15.06.2011 року, який не було підписано з боку відповідача, у якому вказувалося про те що товар, який було не реалізовано відповідачем за договором, та який знаходиться у нього, не має належного товарного вигляду та знаходиться у не належній якості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданих до суду накладних на поставку товару та довіреностей на отримання товару (т.1 а.с. 39-122) позивачем було поставлено відповідачу товар за договором на суму 377070,43 грн., а відповідачем згідно платіжних доручень (т.2 а.с. 11-76) було оплачено позивачу вартість товару за договором на суму 190073,75 грн.

Отже, за таких обставин суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів оплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., а навпаки вбачається наявність у відповідача перед позивачем даної суми основного боргу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п.10.2.1. договору, господарським судом було перевірено розрахунок позивача пені та встановлено, що пеня у розмірі 2916,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарським судом було перевірено розрахунок позивача інфляційних та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 1749,66 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 58321,99 грн., пені у розмірі 2916,10 грн. та інфляційних у розмірі 1749,66 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 629,87 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 651, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" (61045, м. Харків, вул. Аграрна, 25, код ЄДРПОУ 32031768, п/р 260016964 в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 350589) на користь Приватного підприємства "Альфа-Фенікс" (04123, м. Київ, вул. Вітряні гори, 3, кв. 80, код ЄДРПОУ 31408667, п/р 26007191357200 в ПАТ "Укрсиббанк" МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 58321,99 грн.; пеню у розмірі 2916,10 грн.; інфляційні у розмірі 1749,66 грн.; 629,87 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 17.06.2011 р.