Рішення № 16531643, 15.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2011 р.Справа № 14/15/5022-411/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, 46001

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", вул. Раївська, 60, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

відповідача 2: Відділу з питань державної реєстрації Бережанської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №690 від 04.05.2011р.

відповідача 2: Драган І. С. - державний реєстратор.

Суть справи:

ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача 1- товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" та відповідача 2 - відділу з питань державної реєстрації Бережанської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження змін і доповнень до установчих документів, які пройшли державну реєстрацію 31.01.2011р. та скасування їх державної реєстрації, а також скасування рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації нової редакції статуту товариства, затвердженої рішенням загальних зборів учасників товариства від 07.02.2011р. та зобовязати провести їх державну реєстрацію.

04 травня 2011р., на підставі ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивачем подано заяву про уточнення вимог, за змістом якої останній просить: визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Надія-2", оформлені протоколом №9-ф від 24.01.2011р. та Рішенням №1 від 30.01.2011р.; визнати недійсною нову редакцію Статуту товариства, затверджену Рішенням №1 загальних зборів учасників від 30.01.2011р.; визнати недійсним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №16471050014000571 від 31.01.2011р.; скасувати рішення про відмову у внесенні запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо переведення на ОСОБА_1 прав власника на частку учасника ТОВ "Надія-2" та зобовязати відповідача 2 провести державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ "Надія-2", що затверджена рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 07.02.2011р. Зважаючи на дотримання заявником встановлених процесуальним законодавством вимог, заява позивача прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010р. у справі №12/91-1625, що набрало законної сили, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Надія-2" між ОСОБА_4 та спільним ТОВ "Ф-Матіс" в частині відчуження частки на користь ТОВ "Ф-Матіс", а також переведено на ОСОБА_1 права та обовязки ТОВ "Ф-Матіс" за даним договором. Додатково зазначає, що позивач станом на час укладення договору купівлі продажу від 16.07.2008р. являвся вже власником 50% статутного капіталу ТОВ "Надія-2" згідно договору дарування від 10.07.2008р., що зазначено зокрема у згадуваному рішенні суду. Враховуючи вищезазначене звертає увагу суду на те , що на час прийняття спірних рішень 24.01.2011р. та 30.01.2011р. позивач був єдиним законним учасником ТОВ "Надія-2", якому належала частка, що складає 100% статутного капіталу Товариства.

Відповідач 1 - 20.04.2011р. та 30.05.2011р. подав відзив на позов та на уточнення позовних вимог. За змістом вказаних документів та відповідно до пояснень в судовому засіданні повноважних представників, господарюючий суб"єкт позовні вимоги заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. При цьому товариство зазначає, що ТОВ "Ф - Матіс" в період з 16.07.2008р. по 31.01.2011р. належало 100% статутного капіталу ТОВ "Надія-2", а тому воно було одноосібним учасником Товариства; судове рішення, на яке посилається позивач у справі №12/91-1625 набрало законної сили 31.01.2011р., тобто після продажу 30.01.2011р. ТОВ "Ф-Матіс" частки ОСОБА_5

Щодо вимоги позивача до відділу з питань державної реєстрації Бережанської РДА зазначає, що останній правомірно відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації змін до установчих документів Товариства, оскільки згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про учасників ТОВ "Надія-2" зазначено не позивача а ТОВ "Ф-Матіс".

Відповідач 2 - 18.05.2011р. подав відзив на позов, що підтриманий в судовому засіданні повноважним представником, із якого слідує, що державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації Бережанської РДА залишив без розгляду документи, які подавались позивачем для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, відповідно до ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" за наявності підстав визначених ч. 1 ст. 27 цього Закону, а саме: невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

В процесі вирішення спору розгляд справи відкладався та неодноразово оголошувалась перерва із підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судового засідання.

Зважаючи на приписи ст.27 ГПК України, правові позиції, що викладені у п.15 та 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13, пояснення надані в судовому засіданні представниками відповідача-1, судом до участі в справі учасники господарського товариства не залучались.

За відсутності належних та допустимих доказів, які б засвідчували перелічені у ст.66-67 ГПК України обставини, судом відхилено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

15.06.2011р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із неможливістю виїхати із м. Києва.

Розглянувши клопотання, суд прийшов до висновку, що таке не підлягає до задоволення за необґрунтованістю його належними доказами, а також зважаючи на закінчення встановленого ст.69 ГПК України строку вирішення спору.

В судових засіданнях представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Згідно з п. 1.2 Статуту ТОВ "Надія-2", що затверджений зборами засновників, рішення яких оформлені протоколом №1 від 15.01.2001р., учасниками даного товариства були ОСОБА_6 та ОСОБА_4, кожен з яких володів 50 % статутного капіталу товариства.

10 липня 2008р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_7, а останній прийняв частку в статутному фонді ТОВ "Надія-2", яка складає 50%.

Незважаючи на дану обставину, 16 липня 2008р. між ОСОБА_6 ( Продавець-1), ОСОБА_4 ( Продавець -2, в інтересах якого на підставі довіреності від 26.06.2008р. діяла ОСОБА_6.) та спільним ТОВ "Ф - Матіс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до якого Продавці продають на умовах, визначених цим Договором, а Покупець купує частку в статутному фонді ТОВ "Надія-2", яка складає 100 % статутного капіталу ТОВ "Надія-2".

Відповідність вказаного правочину вимогам закону досліджувався судами різних інстанцій у справі №12/91-1625.

Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р., а відтак набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Надія-2" від 16.07.2008р., який був укладений між ОСОБА_4 та спільним ТОВ "Ф-Матіс", в частині відчуження частки ОСОБА_4 в розмірі 50% в статутному фонді ТОВ "Надія-2" на користь спільного ТОВ "Ф-Матіс".

Крім того, даним судовим рішенням переведено на ОСОБА_1 права та обов'язки ТОВ "Ф-Матіс" за наведеним вище договором купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Надія-2" та договором про внесення змін до нього від 03.11.2008р. в частині відчуження частки колишнього учасника ТОВ "Надія-2" ОСОБА_6

В той же час, в період розгляду даного спору судом апеляційної інстанції, рішенням загальних зборів учасників відповідача-1, яке оформлене протоколом №9-Ф від 24.01.2011р., вирішено погодити відступлення спільним ТОВ "Ф-Матіс"100% частки статутного капіталу ТОВ "Надія-2" громадянину України ОСОБА_5.

30 січня 2011р. між спільним ТОВ "Ф-Матіс" (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Надія-2", що складає 100%, номінальною вартістю 11800.00 грн., за загальною договірною вартістю 11800.00 грн., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №139.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Надія-2" (єдиний учасник зборів - громадянин ОСОБА_5 І.) за №1 від 30.01.2011р. вирішено: з першого питання: затвердити Статут ТОВ "Надія-2" (нова редакція); з другого питання: визнати такими, що втратили чинність Статут ТОВ "Надія-2" (нова редакція), зареєстрований Тернопільською РДА Тернопільської області 11.11.2008р. за №16511050010002418, зміни до Статуту (Додаток №1), що зареєстровані 23.12.2008р. Бережанською РДА Тернопільської області за №16511050010002418; з третього питання: підтвердити повноваження директора ТОВ "Надія-2" в особі ОСОБА_9

Вважаючи перелічені вище рішення такими, що не відповідають вимогам закону, а дії державного реєстратора, яким відмовлено у виконанні рішення господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010р. у справі №12/91-1625 протиправними, позивач звернувся із відповідними позовними вимогами до суду.

Заслухавши доводи представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно до ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтею 16 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом перелічених правових норм слідує, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Поняття корпоративних прав визначено ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Крім цього, у пункті 8 постанови від 24 жовтня 2008 року N 13, Пленум Верховного Суду України висловив правові позиці про те, що у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною, такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

Таким чином, зазначений у позовній заяві предмет позову та фактичні обставини, які викладені вище, дають підстави суду для висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду, а відтак і про наявність у позивача права на звернення до суду за правилами, передбаченими господарським процесуальним законодавством.

За таких обставин, судом критично оцінюються доводи відповідача-1 щодо необхідності припинення провадження у справі за вимогами до суб"єкта владних повноважень з підстав, що наведені у п.1 ст.80 ГПК України.

В свою чергу, розглянувши позов по суті суд констатує наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ( далі Закон) учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України встановлено, що право розпорядження власністю належить виключно власнику та має здійснюватися у передбачений законом спосіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В п.4 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити, зокрема, відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства.

Згідно п.9.1. 9.2., 9.4. статуту відповідача-1 учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третій особі. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства. Уступка частки (її частини) у статутному фонді за згодою більшості учасників, виражене в письмовій формі, оформляється протоколом.

Із матеріалів справи слідує, що 10 липня 2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 уклали договір дарування, на підставі якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_1, а останній прийняв частку в статутному фонді ТОВ "Надія-2", яка складає 50%.

Таким чином, виходячи із приписів ст.ст. 202, 207, 717, 718, 719 ЦК, України суд констатує, що між сторонами в передбаченій законом формі укладено правочин про безоплатну передачу учасником частки у статутному капіталі товариства третій особі, оскільки в ньому міститься воля останнього, виражена в передачі майнових прав та обовязків, який є договором дарування. В свою чергу, можливість укладання договору дарування часток товариства передбачена ст.147 ЦК України та ст.53 Закону, а норми чинного на момент їх укладення законодавства України не вимагали посвідчувати такі договори нотаріально.

У абзаці 3 п.31 постанови №13 від 24.10.2008 року (далі - Постанова) , Пленум ВСУ зазначив, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, здійснює права і виконує обовязки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Зважаючи, що право власності на частку в статутному капіталі у обдарованого ОСОБА_7 виникло з моменту вчинення сторонами договору дарування 10.07.2008р. то по відношенню до товариства останній став його новим учасником. При цьому слід зазначити , що до аналогічних за змістом висновків щодо вказаних правовідносин прийшли суд першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі № 12/91-1625

При цьому суд зважає на те, що договір дарування на момент розгляду даного спору є чинним.

Натомість договір купівлі - продажу частки у статутному фонді ТОВ "Надія-2" від 16.07.2008р. в частині відчуження частки ОСОБА_4 в розмірі 50% в статутному фонді ТОВ "Надія-2" на користь спільного ТОВ "Ф-Матіс" рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010р. у справі № 12/91-1625 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р визнано недійсним.

В силу приписів ст.124 Конституції України , ст.115 ГПК України рішення , постанови господарського суду, що набрали законної сили , є обов"язковими на всій території України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Із мотивувальної частини зазначених вище судових актів слідує, що договір купівлі-продажу в частині відчуження частки ОСОБА_4 товариству з обмеженою відповідальністю "Ф-Матіс" визнаний недійсним згідно до ч.2 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин. визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тобто, у спірних правовідносинах 16 липня 2008р..

За таких обставин, судом критично оцінюються доводи господарського товариства про те , що моментом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є дата набрання рішенням господарського суду законної сили.

В силу ст. 10 Закону учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 58 Закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ст. 60 Закону, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як вбачається із матеріалів справи, загальними зборами учасників ТОВ "Надія-2" 24.01.2011р. та 30.01.2011р. прийнято рішення, що оформлені протоколом №9-Ф та рішенням №1, із тексту яких вбачається, що ОСОБА_1, як учасник Товариства , який на підставі договору дарування від 10 липня 2008р. являвся власником 50 відсотків частки у статутному фонді ТОВ "Надія-2", участі на зборах не приймав. Не містять матеріали справи і доказів того, що вказана особа у встановленому Законом та установчими документами відповідача-1 порядку була повідомлена про дату, час та місце їх проведення

З наведених підстав слідує, що оспорювані рішення в порушення ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" прийняті неповноважними зборами, в т.ч. особами, які учасниками товариства не являлись, а відтак і не мали права брати участь в управлінні його справами, в т. ч. і затверджувати (рішення №1 від 30.01.2011р.) нову редакцію статуту ТОВ "Надія-2".

У частині 2 п. 18 та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. 41, 42, 59, 60 Закону).

Зважаючи на наведене в сукупності, при вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів учасників товариства та затвердженої рішенням №1 від 30.01.2011 року нової редакції статуту ТОВ "Надія-2" підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами і не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем -1.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №16471050014000571 від 31.01.2011р. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 145 ЦК України, ст. ст. 58, 59 Закону України "Про господарські товариства", ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" скасування державної реєстрації змін до статуту є наслідком визнаної судом недійсності рішення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до Статуту і виконання такого рішення має здійснюватись у порядку, визначеному ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". З наведеного слід зробити висновок що звернення із позовом про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи чинним законодавством не передбачено оскільки існує встановлений законом порядок скасування такої реєстрації. Слід зазначити, що аналогічна правова позиція міститься і у постанові ВГСУ від 14.01.2009р. у справі №14/621-07. За таких обставин у позові в цій частині слід відмовити.

З приводу вимоги позивача про скасування рішення (лист №5 від01.03.2011р.) про відмову у внесенні запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо переведення на ОСОБА_1 прав власника на частку учасника ТОВ "Надія-2" та зобовязання відповідача -2 провести державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ "Надія-2", що затверджена рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 07.02.2011р., суд зазначає наступне.

Із долучених учасниками спору до матеріалів справи доказів слідує, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. у справі №2а-1970/909/11 вже розглянуто позовну вимогу ОСОБА_1 до державного реєстратора Бережанської РДА Драгана І. С. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Бережанської РДА Тернопільської області Драгана І. С. за №5 від 01.03.2011р. та зобовязання його виконати рішення господарського суду Тернопільської області від 09.11.2010р. в частині переводу на ОСОБА_1 прав та обовязків спільним ТОВ "Ф-Матіс".

З наведених підстав, провадження у цій частині позовних вимог слід припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Державне мито згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного , керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (вул. Раївська, 60, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільської області, ідентифікаційний код 31130702), оформлені протоколом №9-ф від 24.01.2011р.;

3. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (вул. Раївська, 60, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільської області, ідентифікаційний код 31130702), оформлене Рішенням №1 від 30.01.2011р.

4. Визнати недійсною нову редакцію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (вул. Раївська, 60, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільської області, ідентифікаційний код 31130702), затверджену Рішенням №1 загальних зборів учасників від 30.01.2011р.

5. В частині позовних вимог про скасування рішення про відмову у внесенні запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо переведення на ОСОБА_1 прав власника на частку учасника ТОВ "Надія-2" та зобовязати відповідача 2 провести державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ "Надія-2", що затверджена рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 07.02.2011р., провадження припинити.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (вул. Раївська, 60, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31130702) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Тернопіль) 255 (двісті пятдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 25.06.2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко