Рішення № 16531640, 06.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 8/25/5022-472/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області

про: стягнення заборгованості в загальній сумі 227 529 грн. 16 коп.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта, довіреність № 01/44 від 11.01.2011 р.

Відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 227 529 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договорами на постачання і транспортування природного газу № 06/с 01 від 01.12.2010 р. та № 06/С-01 від 28.01.2011 р., зокрема в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого природного газу та його транспортування у звязку із чим станом на 24.03.2011 р. утворилась заборгованість в сумі 206 011, 56 грн., на яку у відповідності до чинного законодавства та умов договорів нараховано 5 357, 98 грн. пені, 1037,03 грн. 3% річних за період з 11.01.2011 р. по 25.03.2011 р., 2 422, 21 грн. інфляційних нарахувань та 12 700, 38 грн. штрафу. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 227 529, 16 грн.

В підтвердження викладеного надано: договори на постачання і транспортування природного газу № 06/с 01 від 01.12.2010 р. та № 06/С-01 від 28.01.2011 р.; акти приймання передачі природного газу від 31.12.2010 р., від 31.01.2011 р. та від 28.02.2011 р.; виписку з особового рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" станом на 21.01.2011 р., як доказ часткової оплати відповідачем вартості отриманого природного газу та транспортування, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 14:50 год. 18.04.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:30 год. 04.05.2011 р., до 15:30 год. 23.05.2011 р. та, відповідно, до 14:40 год. 06.06.2011 року, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання 06.06.2011 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення йому поштових відправлень ухвали суду про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, в черговий раз звернувся до суду з письмовим клопотанням вих. №65 від 06.06.2011 року про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване неможливістю виконання вимог ухвали суду щодо проведення взаємозвірки розрахунків та співставлення даних позивача з даними підприємства у звязку із перебуванням працівників підприємства у відпустках.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено з огляду на те, що:

В силу ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Провадження у справі порушено судом 04.04.2011 року; розгляд справи неодноразово, зокрема за клопотанням відповідача (в тому числі з підстави наведеної у клопотанні від 06.06.2011 року неможливість провести взаємозвірку) відкладався; дії щодо проведення взаємозвірки розрахунків суд зобов'язував сторони вчинити не лише в ухвалі про відкладення розгляду справи від 23.05.2001 року, а і в ухвалах від 04.04.2011 року, від 18.04.2011 року та від 04.05.2011 року; ухвалою суду від 23.05.2011 року строк вирішення спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст. 69 ГПК України, тобто, відповідач мав достатньо часу та процесуальних можливостей для реалізації свого права на захист та подання необхідних документів, які на його думку, могли б спростувати/підтвердити доводи позивача, однак, жодним чином не скористався даними правами.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, що розумний термін вирішення господарського спору спливає, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та обґрунтування представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

01.12.2010 р. та 28.01.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", надалі Постачальник, з однієї сторони, та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод", надалі - Покупець, з другої сторони, укладено договори № 06/С 01 та № 06/С-01 на постачання і транспортування природного газу, надалі - Договори.

Відповідно до п. 1.1 Договорів, Постачальник передає природний газ, а Покупець приймає та оплачує вартість газу та його транспортування у відповідності до умов даного Договору.

Умовами укладених Договорів сторони обумовили кількість та якість газу, а також порядок проведення розрахунків.

Фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які підписуються між Покупцем і Постачальником (п.3.2 Договорів).

П. 4.5 Договорів сторони визначили, що газ вважається проданим «Постачальником»та прийнятий «Покупцем»після підписання повноваженими представниками акту, згідно п.3.2. Акти прийому-передачі газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для складання Постачальником щомісячного реєстру і підставою для остаточних розрахунків між Покупцем і Постачальником за спожитий природний газ та надані транспортні послуги.

Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 р.2 обох Договорів, Покупець зобовязався своєчасно оплатити „Постачальнику” вартість природного газу та його транспортування на умовах обумовлених у даному Договорі.

Відповідно до п.3.1 Договору №06/с-01 від 01.12.2010 року, обсяги поставок природного газу по даному договору складають 100,0 тис. метрів кубічних у грудні місяці.

Загальна вартість 1000 куб.м. отриманого природного газу становить 3 022, 85 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п.5.1 Договору).

П.3.1 Договору №06/С-01 від 28.01.2011 року сторони погодили обсяги поставок природного газу по Даному договору: 50,0 тис. м. куб - у січні місяці та 10,0 тис. м. куб. у лютому місяці.

Загальна вартість 1000 куб.м. отриманого природного газу становить 3 138, 89 коп., в т.ч. ПДВ 20% (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору №06/с-01 від 01.12.2010 року, останній вступає в силу з часу підписання і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

П.11.1 Договору №06/С-01 від 28.01.2011 року, сторони погодили, що останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газ до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

В силу приписів ч.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, із наступними змінами та доповненнями, затвердженими наказом Деркомнафтогазу № 355 від 01.11.1994р. (далі Правила).

Відповідно до п. 10 вказаних Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за період з грудня місяця 2010 року по лютий місяць 2011 року (включно) відповідачем отримано 132 760 мі природного газу на загальну суму 406 011 грн. 56 коп., зокрема:

-92 274 мі - у грудні місяці 2010 року за ціною відповідно до договору № 06/С 01 від 01.12.2010 р. на суму 278 930, 46 грн.;

-32 656 мі - у січні місяці 2011 року за ціною відповідно до договору № 06/С 01 від 28.01.2011 р. на суму 102 503, 59 грн.;

-7 830 мі - у лютому місяці 2011 року за ціною відповідно до договору № 06/С 01 від 28.01.2011 р. на суму 24 577, 51 грн.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем 132 760 мі природного газу на загальну суму 406 011 грн. 56 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2010р., від 31.01.2011р. та від 28.02.2011 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1 Договорів розрахунки за газ здійснюються „Покупцем” попередньою оплатою не пізніше ніж за (5) пять банківських днів до початку місяця поставки газу в розмірі 100% вартості заявленого газу та послуг по його транспортуванню. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок „Постачальника” в національній валюті України чи за домовленістю сторін, іншим не забороненим чинним законодавством України способом.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з грудня місяця 2010 року по лютий місяць 2011 року виконав лише частково на суму 200 000 грн., про що свідчить долучена позивачем до матеріалів справи копія банківської виписки від 21.01.2011 р., і його заборгованість перед позивачем, станом на час звернення до суду, становить 206 011 грн. 56 коп., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009р. порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про визнання банкрутом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства (крім випадків, передбачених п. 6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”); нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( надалі - Закон № 2343-ХІІ) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІ під терміном “грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону № 2343-ХІ грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами

Поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст.. 12 Закону № 2343-ХІ.

З огляду на зазначене, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи те, що Законом не передбачено розгляд судом у справі про банкрутство вказаних заяв до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобовязань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство.

Суд відзначає, що станом на день розгляду даного спору в суді провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство ДП "Зарубинський спиртовий завод" триває (ухвалою суду від 07 грудня 2010 року по справі № 11/Б-1203 продовжено термін розпорядженням майном боржника до 03.06.2011 року, судове засідання призначено на 10:00 год. 07.06.2011 року).

Відтак, борг в частині несплати коштів за отриманий природний газ за період з грудня місяця 2010 року по лютий місяць 2011 року (включно) за Договорами на постачання і транспортування природного газу №06-с-01 від 01.12.2010 року та №06/С-01 від 28.01.2011 року є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, яке виникло після порушення справи про банкрутство та до винесення постанови, а отже позовні вимоги щодо стягнення даного боргу є поточними вимогами і правомірність її виникнення підтверджується матеріалами справи.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів повної оплати вартості отриманого за період з грудня місяця 2010 року по лютий місяць 2011 року (включно) природного газу.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 206 011 грн. 56 коп. основного боргу за поставлений природний газ згідно договорів № 06/С 01 від 01.12.2010 р. та № 06/С-01 від 28.01.2011 р. на постачання і транспортування природного газу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 422, 21 грн. інфляційних нарахувань за період з січня місяця по лютий місяць 2011 року та 1 037, 03 грн. - 3% річних в сумі за період з 11.01.2011 р. по 25.03.2011 р., з врахуванням здійснених поставок, термінів оплати та здійсненої відповідачем часткової оплати вартості отриманого природного газу.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення інфляції та трьох відсотків річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених сумах (здійснений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, суд вважає за доцільне відзначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р. та №4/720 від 15.11.2010р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П 7.2 Договорів сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 12 700,38грн. та пеню в розмірі 5 357,98 грн., нараховану за період з 11.01.2011 року по 25.03.2011р., з врахуванням сум поставок, термінів здійснення оплати, а також проведеною відповідачем частковою оплатою боргу.

Разом з тим, як уже зазначалось вище, судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 09.11.2009р. порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про визнання банкрутом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З огляду на те, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 р. відносно відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" 5 357, 98 грн. пені та 12 700, 38 грн. 7% штрафу.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 2 075, 98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217, 27 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (здійснений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,77,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області (ідентифікаційний код 00375065), на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №03353503):

- 206 011 грн. 56 коп. основного боргу;

- 1 037 грн. 04 коп. - 3% річних;

- 2 422 грн. 21 коп. інфляційних витрат;

- 2 311 грн. 98 коп. судових витрат.

3. В задоволенні решта позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "14" червня 2011 року), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила