Рішення № 16531429, 24.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р.Справа № 25/17-1618-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Алюр”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”

про стягнення 13 898,35 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 14.04.2011 р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 24.06.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 14.04.2011 р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Комбікормовий завод” на користь ТОВ НВП „Алюр” 13898,35 грн., з яких 6106 грн. сума основного боргу, 2039,40 грн. інфляційне збільшення суми основного боргу, 466,73 грн. три проценти річних, 3053 грн. штраф, 733,22 грн. пеня, 1500 грн. реальні збитки.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, надав уточнення позовних вимог від 27.05.2011 р. вх.№16589/2011, в яких уточнив суму, заявлену до стягнення за рахунок перерахування суми пені відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення 16280,35 грн., з яких: 6106 грн. сума основного боргу, 2039,40 грн. інфляційне збільшення суми основного боргу, 466,73 грн. три проценти річних; 3053 грн. штраф, 3115,22 грн. пеня, 1500 грн. реальні збитки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 15.09.2008 р. між ТОВ „Алюр” (виконавець) та ТОВ НВП „Комбікормовий завод” (замовник) було укладено договір №244 на виконання робіт по дезинсекції, відповідно до п.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання по проведенню дезинфекції на обєктах замовника. На виконання умов договору позивачем були проведені роботи з дезинсекції, проте, відповідачем було виконано зобовязання по договору частково, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 6106 грн. Крім того, позивачем на існуючу заборгованість нараховано до стягнення з відповідача три процента річних, втрати від інфляції, штраф, пеню.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення поштової кореспонденції представнику ТОВ „Комбікормовий завод”, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, відповідно до чого, згідно ст. 75 ГПК України, дана справа розглядається за наявними в ній документами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

15.09.2008 р. між ТОВ НВП „Алюр” (виконавець) та ТОВ „Комбікормовий завод” (замовник) було укладено договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по проведенню дезинсекції на обєкті замовника, до обєму робіт входить спільне визначення обємів робіт, спільне складання графіка здійснення робіт, виїзд групи виконавця для здійснення робіт по дезинсекції зерна (ячменя) в складі напільного зберігання загальною вагою 2500 т, дезинсекції складських приміщень загальним обємом 6300 м. куб.; вартість робіт 15912 грн. (п.п.1., 2).

Відповідно до п.2.2. договору від 15.09.2008 р. замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передоплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт, кінцеву оплату здійснює до 30.09.2008 р.

Роботи по дезинсекції проводяться за попереднім погодженням із замовником та оформлюються актом здачі-приймання робіт, які є невідємною частиною договору (п.4 договору від 15.09.2008 р.).

Положеннями п.5.2. договору від 15.09.2008 р. передбачено, що замовник за несвоєчасну оплату робіт за виставленими рахунками сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. А також додатково після сплину 30 днів з моменту невиконання грошового зобовязання по цьому договору (в обємі виконаних робіт, вартість яких визначається виставленими рахунками), встановлюється штраф 50% від несплаченої суми.

Згідно з п.8.1. договору від 15.09.2008 р. строк дії договору встановлюється з 15.09.2008 р. до 31.12.2008 р.

На виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи по дезинсекції на суму 16212 грн., про що складено акти №8870/30.09.2008, №8907/30.09.2008.

Відповідач, в свою чергу, частково оплатив вартість отриманих послуг на загальну суму 10106 грн., а саме, 21.08.2009 р. на суму 2000 грн., 12.09.2008 р. на суму 8106 грн., що підтверджується звітами ПАТ КБ „Приватбанк” про дебетові та кредитові операції по рахунку ТОВ НВП „Алюр”.

Таким чином, невиконаними з боку позивача залишились зобовязання по сплаті заборгованості перед позивачем в сумі 6106 грн.

Звідси, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ НВП „Алюр” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з врахуванням наступних положень законодавства.

Згідно п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги згідно договору №244 від 15.09.2008 р. в сумі 6106 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ „Комбікормовий завод” три процента річних в сумі 466,73 грн., розрахованих за період з 01.10.2008 р. по 18.04.2011 р., та індекс інфляції в сумі 2039,40 грн., розрахованих за період з 01.10.2008 р. по 18.04.2011р.

У відповідності з приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 466,73 грн. та індексу інфляції в сумі 2039,40 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем у відповідності до п.5.2. договору від 15.09.2008 р. нараховано до стягнення з відповідача штраф в сумі 3053 грн. та пеню в сумі 733,22 грн. за період з 01.10.2008 р. по 01.04.2009 р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня в сумі 733,22 грн. та штраф на суму 3053 грн. розраховано відповідно до вимог чинного законодавства, у звязку з чим вимоги про їх задоволення підлягають судом задоволенню у повному обсязі.

Позивач заявив до стягнення з відповідача також суму 1500 грн., яку визначив, як „реальні збитки”, обґрунтовуючи її тим, що неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань змусило першого звернутись до ТОВ „Юридична компанія „Вектор права” за правовою допомогою, в результаті чого було укладено договір від 14.04.2011 р. про надання правової допомоги.

Як вбачається із п.1.1. договору від 14.04.2011 р., укладеного між ТОВ НВП „Алюр” та ТОВ „Юридична компанія „Вектор права”, юридична компанія надає клієнту правову допомогу щодо відновлення прав та законних інтересів останнього, порушених внаслідок невиконання ТОВ „Комбікормовий завод” зобовязань за договором на виконання робіт по дезинсекції від 15.09.2008 р. №244. У звязку з чим юридична компанія приймає від клієнта доручення на здійснення представництва його інтересів в господарському суді Одеської області у справі про стягнення з ТОВ „Комбікормовий завод” заборгованості, пені, 3% річних, інфляційного збільшення, збитків за договором на виконання робіт по дезінсекції від 15.09.2008 р.

Послуги ТОВ „Юридична компанія „Вектор права” були повністю оплачені ТОВ НВП „Алюр” в сумі 1500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №132 від 14.04.2011 р.

Положення ч.2 ст.22 ЦК України визначають, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Так, згідно п.2 ст.224 , абз.3 ч.1 ст.225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, судом зясовано, що позивач порушив господарське зобовязання, передбачене договором від 15.09.2008 р., п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України, в частині проведення оплати наданих послуг, що є підставою для застосування до нього таких правових наслідків, як стягнення збитків витрат, які позивач змушений був зробити для відновлення свого порушеного поведінкою відповідача права.

Таким чином, суд встановив, що позивачем були фактично зроблені витрати на отримання юридичних послуг по захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах у судовому порядку, про що свідчать договір 15.09.2008 р., фактична оплата позивачем послуг ТОВ „Юридична компанія „Вектор права”, акт про надання юридичних послуг від 21.06.2011р. та фактичне представництво інтересів позивача представником у судовому засіданні. Отже, зазначені витрати позивача відповідно до ст.22 ЦК України, п.2 ст.224 ГК України є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, зазначені вимоги про стягнення збитків в сумі 1500грн. визнаються судом правомірними та обґрунтованими, у звязку з чим підлягають судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТОВ НВП „Алюр” позовні вимоги в повному обсязі, у звязку з чим стягненню з ТОВ „Комбікормовий завод” підлягає заборгованість за надані послуги в сумі 6106 грн., 2039,40 грн. інфляційне збільшення суми основного боргу, 466,73 грн. три проценти річних, 3053 грн. штраф, 733,22 грн. пеня, 1500грн. збитки.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 138,98 грн. державного мита та 236 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Металічна, 1, код 00687008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Алюр” (65078, м. Одеса, вул. Терешкової,13, код 30948577) 6106 (шість тисяч сто шість) грн. заборгованості, 2039 (дві тисячі тридцять девять) грн. 40 коп. індекс інфляції, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 73 коп. три проценти річних, 3053 (три тисячі пятдесят три) грн. штраф, 733 (сімсот тридцять три) грн. 22 коп. пеня, 1500 (одна тисяча пятсот) грн. збитків, 138 (сто тридцять вісім) грн. 98 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Алюр” (65078, м. Одеса, вул. Терешкової,13, код 30948577) довідку на повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 23,83 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 25.06.2011р.