Рішення № 1653139, 24.04.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2008

Справа №2-7/1167-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрусталева, 44, ідентифікаційний код 05471081)

До відповідача Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 30909683)

Про стягнення 306 028,09 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Соловйова В. Р., нач. юр. відд., дов. №6/0/2-8 від 02.01.2008 р.

Від відповідача - Чоботарь Ю. В., предст., дов. №5 від 08.01.2008 р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія Севастопольенерго» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» про стягнення 306 028,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої обов’язки за договором №4976 від 01.12.2005 р., у зв’язку з чим заборгованість Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» перед Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія Севастопольенерго» по активному енергоспоживанню за період з 13.02.2007 р. по 02.01.2008 р. складає 194 209,11 грн., по реактивному споживанню за цей же період – 108 462,69 грн. Крім того, позивач просить стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» пеню у сумі 66,75 грн., 3% річних в розмірі 12,00 грн. та плату за перевищення граничних величин електроспоживання у сумі 3277,53 грн.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 68-69).

У судовому засіданні, що відбулося 13.03.2008 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій ВАТ «Енергетична компанія Севастопольенерго» зазначило, що після звернення до суду заборгованість відповідача по оплаті активної електричної енергії збільшилася на 13 506,45 грн., реактивної електроенергії – на суму 1089,95 грн. За таких обставин, позивач просить стягнути з ДП «Кримські генеруючі системи» заборгованість по активній електроенергії у сумі 205 825,06 грн., заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 109 552,64 грн., плату за перевищення граничних величин електроспоживання у розмірі 5 168,04 грн., 66,75 грн. пені та 3% річних у сумі 12,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що борг з реактивної енергії має бути зменшений на 69 672,00 грн. у зв’язку з направленням на адресу позивача заяви про залік зустрічних вимог від 06.03.2008 р.

У судовому засіданні, що відбулося 07.04.2008 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить стягнути з ДП «Кримські генеруючі системи» заборгованість по активній електроенергії у сумі 205 825,06 грн., заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 39 880,64 грн., плату за перевищення граничних величин електроспоживання у розмірі 5 168,04 грн., 66,75 грн. пені та 3% річних у сумі 12,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до провадження.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.12.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія Севастопольенерго» (Постачальник) та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» (Споживач) був укладений договір №4976 на поставку електричної енергії, розділом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно умов цього договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 23 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів до каси постачальника. Усі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Споживачем протягом п’яти банківських днів з дня виписки рахунку.

П. 8.4 Договору був встановлений строк остаточного розрахунку – 28 число календарного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем здійснювалася поставка електричної енергії, на оплату яких виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, тарифу та загальної суми до сплати. Направлення рахунків підтверджується наявним в матеріалах справи журналом вихідної кореспонденції.

Так, всього за період з лютого 2007 року по січень 2008 року позивачем була поставлена електрична енергія на суму 575 072,70 грн., у той час як відповідачем була оплачена електроенергія на суму 369 247,64 грн. Отже, на день розгляду справи заборгованість Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» перед Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія Севастопольенерго» по активному енергоспоживанню складає 205 825,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем по сплаті вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 205 825,06 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №4976 від 01.12.2005 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії, через що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» відносно стягнення з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» заборгованості у сумі 205 825,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.2.5 договору №4976 від 01.12.2005 р. Споживач прийняв на себе обов’язок здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електроенергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача відповідно до Додатку №8 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії» відповідно до виставлених рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що за спірний період позивачем була нарахована вартість за перетоки реактивної електроенергії у сумі 196 333,69 грн., на оплату якої виставлялися відповідні рахунки. Проте, вартість перетоків була сплачена відповідачем лише на суму 86 781,05 грн., через що заборгованість складає 109 552,64 грн.

У той же час, заявою №198 від 06.03.2008 р. ДП «Кримські генеруючі системи» звернулося до Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» з проханням провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 69 672,00 грн. з метою погашення заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії.

Так, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд зазначає, що зарахування – це односторонній правочин. Він вчинюється шляхом заяви однієї сторони зобов’язання. Заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення або в момент отримання від підприємства зв’язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Обидва зобов’язання слід вважати припиненими в момент здійснення заяви про зарахування. Зарахування допускається щодо зустрічних вимог двох суб’єктів. Причому зустрічні зобов’язання, що припиняються зарахуванням, можуть ґрунтуватися на різних договорах, але вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту.

Судом встановлено, що на момент здійснення заяви про зарахування ВАТ «Енергетична компанія Севастопольенерго» мало кредиторську заборгованість перед ДП «Кримські генеруючі системи» у сумі 69 672,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 134).

Суд зазначає, що зарахування за правовими наслідками не відрізняється від виконання зобов’язання, здійсненого належним чином.

За таких обставин, приймаючи до уваги згоду позивача на зарахування зустрічних вимог, провадження у справі в частині стягнення з ДП «Кримські генеруючі системи» заборгованості за перетоки реактивної електроенергії у сумі 69 672,00 грн. підлягає припиненню за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору. Вимоги ж ВАТ «Енергетична компанія Севастопольенерго» в частині стягнення з відповідача заборгованості по реактивній електроенергії у сумі 39 880,64 грн. (109 552,64 грн. - 69 672,00 грн.) підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо погашення боргу в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з ДП «Кримські генеруючі системи» плати за перевищення граничних величин електроспоживання у розмірі 5 168,04 грн.

Так, відповідно до п. 5.1 Договору №4976 від 01.12.2005 р., з урахуванням протоколу розбіжностей, для погодження договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин електричної потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного обсягу споживання електричної енергії окремо для кожного територіально відокремленого підрозділу (Додаток №1).

Причому в п. 4.2.2 Договору передбачена відповідальність Споживача за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначених згідно розділу 5 цього договору.

Згідно з п. 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24.03.1999 р. місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини

З матеріалів справи вбачається, що граничні (договірні) величини поставки відповідачу електричної енергії та потужності на 2007 рік були визначені сторонами в додатку №1 до договору №4976 від 01.12.2005 р.

Згідно з п. 14 Порядку постачання електричної енергії споживачам усі споживачі повинні дотримуватися встановлених граничних величин споживання електричної потужності, а також оперативно-диспетчерської дисципліни згідно з нормативними документами, брати участь у протиаварійних заходах та виконувати вимоги, передбачені Правилами користування електричною енергією.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Кримські генеруючі системи» було перевищено граничні величини об’єму споживання електричної енергії за лютий 2007 року на 297 кВт/год, за травень 2007 року на 459 кВт/год, за липень 2007 року на 486 кВт/год, за серпень 2007 року на 455 кВт/год, за листопад 2007 року на 2170 кВт/год, за грудень 2007 року на 5629 кВт/год. за січень 2008 року на 5112 кВт/год. Позивачем була розрахована вартість перевищення граничних величин споживання електроенергії на загальну суму 5168,04 грн., на оплату якої відповідачу були виставлені відповідні рахунки (а. с. 50-56, 110). Вказана сума була обчислена як вартість різниці між обсягом спожитої у відповідні періоди електроенергії і обсягом договірної величини електроспоживання за розрахункові періоди.

Згідно зі ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів оплати ним заборгованості за виставленими рахунками у загальному розмірі 5168,04 грн., через що вимоги позивача в частині стягнення цієї суми заборгованості з ДП «Кримські генеруючі системи» також підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за недотримання строків платежів, передбачених п. 2.2.4, п. 2.2.5 цього договору, вказаних у додатках «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що сума пені у розмірі 66,75 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми річних у розмірі 12,00 грн. також розраховані ВАТ «Енергетична компанія Севастопольенерго» правомірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначає, що заявою №3165/0/2-08 від 06.03.2008 р. ВАТ «Енергетична компанія Севастопольенерго» фактично збільшило позовні вимоги на 14596,40 грн., у той час як державне мито у сумі 145,96 грн. доплачено не було, що є порушенням ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Отже, вказаний розмір державного мита підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України. Вказаний висновок суду відповідає п. 4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 30909683) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрусталева, 44, ідентифікаційний код 05471081) суму заборгованості по сплаті вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 205 825,06 грн., заборгованість за перетоки реактивної електроенергії у сумі 39 880,64 грн., двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у сумі 5168,04 грн., пеню у розмірі 66,75 грн., 12,00 грн. річних, 3206,24 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 30909683) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрусталева, 44, ідентифікаційний код 05471081) заборгованості за перетоки реактивної електроенергії у сумі 69 672,00 грн.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія Севастопольенерго» (99040, м. Севастополь, вул. Хрусталева, 44, ідентифікаційний код 05471081) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в сумі 145,96 грн.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.