Рішення № 16531172, 15.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.Справа № 15-20/17-678-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Арма” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 4739,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія „Арма” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 4739,05 грн.

25.01.2009р. ОСОБА_1 уклав з ЗАТ СК „Арма” договір добровільного страхування наземного транспорту № 022-73600057/1. Відповідно до умов вказаного договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом Daewoo Lanos, 2008 р. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

Як вказує позивач, 24.01.2010р. у Київській області, Броварському районі, с. Красилівка, по вул. Басова сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1, та транспортного засобу Mitsubishi Outlander, реєстраційний № НОМЕР_3, за кермом якого перебував ОСОБА_2, що підтверджується розширеною довідкою ВДАІ по обслуговуванню Броварського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області та постановою Броварського міськрайонного суду Київської області.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договору та законодавства України позивач провів комплекс заходів щодо встановлення причин та обставин настання страхового випадку, визначення розміру страхового відшкодування.

Зокрема, за ствердженнями позивача, 29.01.2010 р. ТОВ „АЛФА ПЛЮС” був складений висновок автотоварознавчого дослідження № 178, відповідно до якого матеріальний збиток склав 5757,41 грн. При цьому позивач вказує, що вартість акту ЗАТ СК „АРМА” було оплачено в сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 722 від 01.02.2010 р.

Так, позивач вказує, після отримання від ОСОБА_1 всіх необхідних документів, позивач склав страховий акт № 3436-А-К, на підставі якого та відповідно умов договору страхувальнику - ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 4439,05 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на п/р вигодонабувача як страхове відшкодування згідно розпорядження № 3436-А-К від 25.06.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1848 від 25.06.2010 р.

Між тим позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, на момент ДТП була застрахована в ЗАТ „Міська страхова компанія” відповідно до полісу № ВС/3184079 від 28.04.2009 року.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 4439,05 грн. та витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 300,00 грн., що разом становить 4739,05 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2011 року (суддя Щавинська Ю.М.) було порушено провадження по справі № 20/17-678-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 13.04.2011 р. представник відповідача надав суду правовстановлюючі документи відповідача, а саме: довідку з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, з яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Міська страхова компанія” було перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”. З урахуванням викладеного, було змінено назву відповідача у справі № 20/17-678-2011 на Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.

У звязку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. на лікарняному згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 20/17-678-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. справу № 20/17-678-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-20/17-678-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 61-62), згідно якого позивач визнав частково позовні вимоги. Зокрема, відповідач не заперечує проти позову в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 4 439,05 грн., проте заперечує проти позовних вимог в частині стягнення витрат на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 300,00 грн., про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 61-62).

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25.01.2009 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ СК „Арма” був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 022-73600057/1. Відповідно до умов вказаного договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом Daewoo Lanos, 2008 р. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

24.01.2010 р. у Київській області, Броварському районі, с. Красилівка, по вул. Басова сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1, та транспортного засобу Mitsubishi Outlander, реєстраційний № НОМЕР_3, за кермом якого перебував ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ВДАІ по обслуговуванню Броварського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області від 26.01.2010 р. № 98 та постановою Броварського міськрайонного суду Київської області.

Так, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2010 у справі № 3-588/2010 рік визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 подав до ЗАТ СК „Арма” повідомлення про настання події, що може бути визнано страховим випадком (вх. № 121/10 від 25.01.2010 р.), в якому позивача було повідомлено про вищезазначену ДТП.

Відповідно до п. 19.1 вищезазначеного договору добровільного страхування № 022-73600057/1 після отримання повідомлення і відповідних документів про подію страховик зясовує причини та обставини події, визначає розмір збитку.

Так, з метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вищевказаного застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу.

29.01.2010 р. ТОВ „АЛФА ПЛЮС” був складений висновок автотоварознавчого дослідження № 178, відповідно до якого матеріальний збиток склав 5757,41 грн. При цьому позивач вказує, що вартість акту ЗАТ СК „АРМА” було оплачено в сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 722 від 01.02.2010 р.

Також ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ СК „Арма” із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до умов договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, склав страховий акт № 3436-А-К, на підставі якого здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 4439,05 грн., що підтверджується розпорядженням на виплату № 3436-А-К від 25.06.2010 року та платіжним дорученням № 1848 від 25.06.2010 року.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля засобу Mitsubishi Outlander, реєстраційний № НОМЕР_3, була застрахована у ЗАТ «Міська страхова компанія” відповідно до Полісу №ВС/3184079 від 28.04.2009 р. та на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану з вини водія забезпеченого транспортного засобу в розмірі 4439,05 грн., а також витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 300 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов вказує, що виплаті підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 4264,01 грн., посилаючись на наступне. Відповідно до документів, наданих з претензією ПрАТ СК „АРМА” до ЗАТ „Міська страхова компанія” та вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 27.09.2010 р. ЗАТ „Міська страхова компанія” був складений Розрахунок страхового відшкодування автомобіля „Daewoo Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику постраждалого транспортного засобу, склав 4264,01 грн. У звязку з цим відповідно до вимог чинного законодавства України ЗАТ „Міська страхова компанія” 27 вересня 2010 р. був складений страховий акт № 91/10-ГО-КД, яким дорожньо-транспортна пригода, що сталася 24.01.2010 р. з вини страхувальника ОСОБА_2, визнана страховим випадком та розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті складає суму в розмірі 4264,01 грн. При цьому відповідач пояснив, що оскільки страхова сума, яка підлягає сплаті за вказаним страховим випадком, спрямовується не на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, а як відшкодування сплаченого страхового відшкодування, то при проведенні розрахунку ЗАТ „Міська страхова компанія” сума податку на додану вартість не враховувалася.

Разом з тим статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 є винною особою у скоєнні ДТП, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої позивачем особи, і відповідно є особою, винною у завданні збитків. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, позивач після виплати застрахованій ним особі, може звернутися з відповідною вимогою до винного в завданні застрахованій позивачем особі збитків.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Так, відповідач, який є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи ОСОБА_2, відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Як вже було зазначено, позивач сплатив потерпілому у ДТП - громадянину ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором добровільного страхування, який було укладено між ним та ОСОБА_1, та вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пп. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За умовами п. 33.1.2 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

За таких обставин, відповідно до приписів п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач набув право регресного позову саме до відповідача.

Як встановлено господарським судом, позивач звертався до відповідача з претензією щодо виплати страхового відшкодування, що не визнається відповідачем. Так, в свою чергу відповідачем був складений страховий акт № 91/10-ГО-КД від 27 вересня 2010 р., яким був визнаний страховий випадок (дорожньо-транспортна пригода, що сталася 24.01.2010 р. з вини страхувальника ОСОБА_2) та встановлений розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, в сумі 4264,01 грн. При цьому відповідач наданий до суду розрахунок страхового відшкодування від 27.09.2010 р. (а.с. 64).

Дослідивши вказаний розрахунок, суд вважає цілком обґрунтований здійснений відповідачем розрахунок суми страхового відшкодування, що складає 4264,01 грн. з урахуванням суми витрат на проведення експертизи в розмірі 300 грн. Також суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для нарахування суми податку на додану вартість, оскільки страхова сума, яка підлягає сплаті за вказаним страховим випадком, спрямовується не на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, а як відшкодування сплаченого страхового відшкодування.

За таких обставин, відповідно до приписів п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач не набув право регресного позову саме до відповідача.

До того ж відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Враховуючи вищевикладене та частково визнання відповідачем позову, суд вважає, що виплаті підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 4264,01 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Арма” є частково обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Арма” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 4739,05 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Арма” (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 52; код ЄДРПОУ 21265671) суму страхового відшкодування в розмірі 4264/чотири тисячі двісті шістдесят чотири/грн. 01 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212/двісті дванадцять/грн. 34 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011 р.