Рішення № 16531119, 20.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 5015/3011/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв до Комунального підприємства “Наше місто”, м. Трускавець про стягнення 12734 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Миколаїв звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Наше місто”, м. Трускавець про стягнення 12734 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.06.2011 р. призначив розгляд справи на 20.06.2011 р.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 12734 грн. 00 коп. З метою забезпечення позову, просив накласти арешт на грошові кошти відповідача.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 03.06.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений (повідомлення про вручення в матеріалах справи), тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Позивачу розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 20.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

1 грудня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №1/12.

За цим договором продавець (позивач) зобовязувався передати у власність покупця (відповідача) та доставити своїм транспортом пісок по ціні 102 грн. за 1 м3 з ПДВ та технічну сіль по ціні 900 грн. за 1 т з ПДВ, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 09.12.2010 р. поставив відповідачу згідно накладної №62 від 09.12.2010 р. (оригінал накладної оглянутий в судовому засіданні, завірена копія долучена до матеріалів справи) товар на загальну суму 26364 грн. 00 коп.

Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу №1/12 від 01.12.2010 р. передбачено, що покупець зобовязаний оплатити кожну партію товару протягом 10 календарних днів.

У звязку з тим, що вартість товару відповідач оплатив частково, позивач 10 травня 2011 р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 12734 грн. 00 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 12734 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 12734 грн. 00 коп. основного боргу.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент предявлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Наше місто”, м. Трускавець, вул. Стебницька, 100, Львівська область (ідентифікаційний код 32213522) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12734 грн. 00 коп. основного боргу, 127 грн. 34 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя