Рішення № 16531033, 22.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.11 Справа№ 5015/1912/11

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом : Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

До відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Третя особа на стороні позивача: Департамент економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

Про примусовий демонтаж самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1

В судове засідання зявились:

від позивача : Волошина Т.А. представник

від відповідача : ОСОБА_1 - підприємець

від третьої особи: не зявився

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про примусовий демонтаж самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами по вул.8-ий Скнилівський провулок, 6.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.04.2011 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 27.04.2011 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 15.06.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, доданих до нього матеріалах та наданих в судових засіданнях поясненнях, проте дозволу на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах суду не надав.

Третя особа без самостійних вимог в судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечила, однак в попередніх судових засіданнях представник Департаменту економічної політики Львівської міської ради позовні вимоги позивача підтримала з тих підстав, що відповідач спорудив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами без відповідного дозволу, що заборонено законом, проте письмових пояснень суду не надала.

В судовому засіданні 22.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1, без отриманого у встановленому порядку дозволу.

05.03.2009 р. Департаментом економічної політики Львівської міської ради у звязку з самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами вимогою № 23/Р-7Р-372, було надано відповідачу термін до 20.03.2009 р. для добровільного усунення даного правопорушення та запропоновано відповідачу добровільно демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на газоні, по АДРЕСА_2. Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.

07.05.2009 р. наказом № 4Д Департаменту економічної політики Львівської міської ради було зобовязано КП „Адміністративно-технічне управління” демонтувати самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами до 10.08.2009 р.

10.09.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (Уповноважений орган), Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління”, м. Львів (Оператор), та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1, м. Львів (Користувач) було укладено Договір № 104 тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Додаткові умови договору були встановлені сторонами при укладенні Додаткової угоди № 1 від 10.09.2009 р. до Договору № 104 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, яка є невідємною частиною до договору № 104 ( п. 4 Додаткової угоди № 1 до договору № 104 від 10.09.09р.).

Згідно умов Додаткової угоди № 1 до договору № 104 від 10.09.09р., на термін оформлення дозволу Відповідачу було встановлено пріоритет на місце для встановлення зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 зі встановленою оплатою відповідно до умов договору.

Зазначений Договір № 104 від 10.09.2009р. та Додаткова угода № 1 до цього Договору від 10.09.2009р. були укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками трьох сторін, їх підписи засвідчені печатками сторін за договором, що відповідає статті 207 ЦК України.

Оскільки відповідач так і не отримав дозволу на встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з чим Департаментом економічної політики Львівської міської ради було видано Наказ № 9Д, яким зобов'язано позивача: КП “Адміністративно-технічне управління” демонтувати вказану вище самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами в термін з 15.09.2009 р. по 15.10.2009 р.

КП “Адміністративно-технічне управління” намагалось провести примусовий демонтаж самовільно встановленої по АДРЕСА_1 конструкції зовнішньої реклами, про що було складено відповідний Акт про проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 12.10.2009 р. (а.с.18), в якому вказано, що демонтаж проведено не було, в зв'язку зі здійсненням перешкод особою, яка назвала себе власником земельної ділянки, на якій розміщена рекламна конструкція.

Зазначене стало підставою звернення Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про примусовий демонтаж самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. за № 2067 (надалі Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

У Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України від 29.12.2003 року, визначено, що “місце розташування рекламного засобу площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою)”. Спеціальні конструкції тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та не світлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та обємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зі змісту п. 32 Правил, у якому зазначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, яке перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим органом (особою), випливає, що власником місця розташування рекламного засобу може бути не тільки орган місцевого самоврядування, а й інші субєкти права, зокрема, субєкти господарювання, яким це місце належить на праві приватної (колективної) власності, або ж держава в особі уповноважених органів, якщо таке місце перебуває у державній власності.

Таким чином, орган місцевого самоврядування в особі свого робочого органу видає дозвіл господарюючому субєкту на розміщення зовнішньої реклами та виступає стороною договору на тимчасове користування місцем розташування засобу (конструкції) відповідно до п. 30 Правил.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1. Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів отримання, у встановленому законом порядку, дозволу на встановлення такої конструкції.

Твердження відповідача про те, що ним неодноразово подавався до Львівської міської ради пакет документів про надання дозволу на встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 у м. Львові не є належним і допустимим доказом наявності у нього відповідного дозволу на розміщення конструкції зовнішньої реклами, що вимагається чинним законодавством.

Не є таким доказом і пояснення відповідача, що у відповідь на подання комплекту документів по виготовленню дозволу на встановлення конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 у м. Львові ним було отримано лист № 3-3-25528/23-3р-3481 від 29.12.2009 р., в якому зазначено, що на засіданні виконавчого комітету 18.12.2009 р. проект рішення „Про видачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 дозволу на розміщення зовнішньої реклами у АДРЕСА_1 не був прийнятий, оскільки при голосуванні не набрав необхідної кількості голосів.

Дії та/або бездіяльність виконавчих органів місцевого самоврядування не є ні предметом дослідження, ні предметом спору у даній справі, відповідно, відповідач не позбавлений права на звернення за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у спосіб та у порядку визначеному статтею 16 ЦК України.

Відповідачем не подано, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався в судовому порядку з вимогою до компетентного органу самоврядування щодо прийняття ними відповідного рішення, видачу дозволу тощо.

Що стосується заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування пріоритету на місце, що перебуває у комунальній власності для розміщення спец конструкцій зовнішньої реклами просто неба та оплати виставлених рахунків, вони є необґрунтованими з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (Уповноважений орган), Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління”, м. Львів (Оператор), та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1, м. Львів (Користувач) було укладено Договір № 104 тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Додаткові умови договору були встановлені сторонами при укладенні Додаткової угоди № 1 від 10.09.2010р. до Договору № 104 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, яка є невідємною частиною до договору № 104 ( п. 4 Додаткової угоди № 1 до договору № 104 від 10.09.09р.).

Згідно умов Додаткової угоди № 1 до договору № 104 від 10.09.09р., на термін оформлення дозволу Відповідачу було встановлено пріоритет на місце для встановлення зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 зі встановленою оплатою відповідно до умов договору. Отже, пріоритет на місце для встановлення зовнішньої реалами був встановлений, за що договором була передбачена відповідна плата.

Крім того, слід звернути увагу на те, що оплата пріоритету на місце, що перебуває у комунальній власності для розміщення спец конструкцій зовнішньої реклами просто неба, не надає права встановлювати таку конструкцію зовнішньої реклами і не є дозволом на встановлення, що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Необґрунтованими також є посилання відповідача на те, що земельна ділянка, на якій вказано місце розташування спец конструкції для розміщення зовнішньої реклами, згідно технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 та Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.107) належить на праві власності гр. ОСОБА_4. оскільки зазначені документи не містять інформації щодо розташування рекламного засобу та не врегульовують питання про розміщення зовнішньої реклами, а відтак не є дозволом на її розміщення, згідно вимог чинного законодавства.

Згідно п. п. 3.4.1., 3.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, які затверджено рішенням Львівської міської ради за № 569 від 21.05.2010р. “Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами” (є чинними на час виникнення спірних правовідносин), як і відповідно до Рішення виконавчого комітету від 19.11.2004р. № 1173 “Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові”(були чинними на час укладення Договору № 104 від 10.09.2009р. - з 21.05.2010р. втратили чинність (п. 2.1. Рішення Львівської міської ради № 569 від 21.05.10р.), позивач - КП “Адміністративно-технічне управління” у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України “Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів та за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням орган місцевого самоврядування про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів.

Як вже зазначалося раніше, Департаментом економічної політики Львівської міської ради 27.07.2009 р. було видано Наказ № 9Д, яким зобов'язано позивача: КП “Адміністративно-технічне управління” демонтувати вказану вище самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами в термін з 15.09.2009 р. по 15.10.2009 р.

На виконання вказаного наказу, КП “Адміністративно-технічне управління” намагалось провести примусовий демонтаж самовільно встановленої по АДРЕСА_1 конструкції зовнішньої реклами, про що було складено відповідний Акт про проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 12.10.2009 р. (а.с.18), в якому вказано, що демонтаж проведено не було, в зв'язку зі здійсненням перешкод особою, яка назвала себе власником земельної ділянки, на якій розміщена рекламна конструкція.

Все вищевикладене свідчить, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, порушив чинне законодавство України, умови договору та перешкоджав діям представників позивача.

Виходячи із наведеного, вимога Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»про примусовий демонтаж Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно встановленої ним без відповідного дозволу спеціальної конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1, є законодавчо обґрунтованою, а відтак підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) здійснити демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами по вулиці 8-ий Скнилівський провулок, 6 в місті Львові.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”( 79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, код ЄДРПОУ 13804591) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.06.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.