Рішення № 16530960, 23.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2000/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(з 22.04.2010р. правонаступник ВАТ «Укртранслізинг»), м. Київ,

До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів,

Про стягнення 18537965, 46 грн. заборгованості з оплати лізингових платежів, 3066241,25 грн. –пені, 431782,34 грн. –відсотків річних, 1818215,35 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не прибув,

Від відповідача: Ковба В.А. –п/к,

Представнику роз»яснено права та обов»язки передбачені статтею 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник відповідача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(правонаступник ВАТ «Укртранслізинг»), м. Київ, до відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, про стягнення 19784544,47 грн. - заборгованості з оплати лізингових платежів, 3145068,42 грн. –пені, 530777,46 грн. –відсотків річних, 1985057,04 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат (згідно уточнених позовних вимог).

Постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2011р. у справі № 4/61 рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 4/61 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В порядку статті 21 ГПК України справі присвоєно № 5015/2000/11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. судовий розгляд справи призначено на 19.05.2011р. Справа № 5015/2000/11, неодноразово, відкладалася з підстав зазначених в ухвалах суду. Ухвалою суду від 09.06.2011р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України, на 15 днів та розгляд справи відкладено на 23.06.2011р.

Представник позивача в дане судове засідання не прибув, надіслав телеграму № 11/101 156 від 22.06.2011р. 1058У (знаходиться в матеріалах справи), в якій просить розглядати справу без його участі за наявними у справі матеріалами, підтвердив факт оплати відповідачем основного боргу, наполягає на стягненні з відповідача на свою користь пені, 3% річних та інфляційних втрат, в процесі розгляду справи подав письмові пояснення (вх. № 11276/11 від 19.05.2011р., докази зміни найменування підприємства позивача з ВАТ «Укртраслізинг»на ПАТ «Укртранслізинг».

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 11295/11 від 19.05.2011р.), позовних вимог позивача не визнає, просить в позові відмовити, подав пояснення по справі (вх. № 14253/11 від 23.06.11р.), просить врахувати погашення відповідачем основного боргу в повному обсязі та припинити провадження в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмета спору, подав докази погашення основного боргу та пояснив, що сторони ведуть переговори про укладення мирової угоди.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство „Укртранслізинг” з 22.04.2010р. змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг», що підтверджується п. 1.2., п. 1.4. Статуту (нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку 22.04.2010р. за № 10701050012000717, є правонаступником всіх прав та обов»язків ВАТ «Укратранслізинг», є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 32-Г, офіс 8, код ЄДРПОУ 30674235, що підтверджується довідкою з відділу статистики у Печерському районі м. Києва АБ № 150435, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 647664, Статутом (нова редакція).

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця”, з урахуванням поданих суду 27 травня 2010 року уточнень позовних вимог (вх. № 10184), просить суд стягнути з відповідача всього 25 445 447,39 грн., з яких 19 784 544,47 грн. - сума основного боргу, 3 145 068,42 грн. - пені, 530 777,46 грн. - 3% річних, 1 985 057,04 грн. - інфляційних втрат за неналежне виконання договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383/НЮ від 18 червня 2007 року.

Господарським судом Львівської області 30.06.2010р. постановлено рішення у справі № 4/61, яким позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця” (м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 23962049) на користь Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; ідентифікаційний код 30674235) 18 578 014,55 грн. - боргу, 1 985 057,04 грн. -інфляційних втрат, 530 777,46 грн. - 3% річних, 759 219,52 грн. - пені та судові витрати: 23 109,00 грн. - державного мита і 213,87 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову відмовлено.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 19.10.2010р. залишив рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2010р. у справі № 4/61 –без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 28 лютого 2011р. у справі № 4/61 рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 4/61 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Підставою для скасування вищевказаних судових рішень слугувало, як зазначив ВГС України, що господарські суди не звернули уваги на те, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р., а не за договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383 від 18.06.2007р., не дослідили правової природи коефіцієнту коригування лізингових платежів.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство Лізингова компанія „Укртранслізинг” (Сублізингодавець) і Державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська Залізниця” (Сублізингоодержувач) 18 червня 2007 року уклали Договір фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ з додатками до нього.

№ 89-Л/Л071383 присвоєно договору фінансового сублізингу від 18 червня 2007 року, який знаходиться у позивача (Сублізингодавця), що підтверджується поясненнями позивача від 19.05.2011р. (вх. № 11276/11) та не заперечується відповідачем.

Другий примірник того самого Договору фінансового сублізингу від 18 червня 2007 року, який знаходиться у відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»має № 89-Л/Л-071383НЮ (де, дві останні літери –НЮ - скорочення від - начальник юридичної служби та вказує,зокрема, на місце зберігання цього примірника договору у відповідача, тобто в юридичній службі ДТГО «Львівська залізниця»).

В судовому засіданні встановлено, що по суті, за змістом та за умовами двох оригінальних примірників Договорів фінансового сублізингу за № 89-Л/Л071383 та за № 89-Л/Л-071383НЮ, це два примірники одного і того ж самого Договору фінансового сублізингу, який складено Сублізингодавцем та Сублізингоодержувачем 18 червня 2007 року в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду жодних доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що вищевказаний Договір фінансового сублізингу під № 89-Л/Л071383 та під № 89-Л/Л-071383НЮ є різними договорами, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із наведеного вище –далі за текстом - Договір фінансового сублізингу за № 89-Л/Л-071383НЮ від 18 червня 2007 року.

За умовами зазначеного Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р., Сублізингодавець (Позивач) передає Сублізингоодержувачу (Відповідачу) в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за Договором фінансового лізингу № 94-ФЛ від 14 червня 2007 року, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у Додатку № 2 до Договору № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р. (п. 2.1.).

Сторони 08 серпня 2007 року, 01 листопада 2007 року, 18 грудня 2007 року та 21 квітня 2008 року укладали Додаткові угоди, якими вносили зміни й доповнення до Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р., тобто до того самого договору, який у позивача значиться під № 89-Л/Л-071383).

Як визначено пунктом 1 Договору фінансового сублізингу, серед основних визначень понять, що застосовуються в Договорі фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ є такі:

Предмет лізингу –пасажирські вагони, виготовлені згідно з ТУ 3183-014-05744544-99 (купейного типу з радіо купе), ТУ 3183-018-05744544-2003 (плацкартного типу) та специфікацією, яка є невід”ємною частиною договору (Додаток № 1), відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 2, який є невід”ємною частиною договору, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, та передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця (п. 1.1.).

Лізинговий платіж –сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіка нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо (п. 1.7.).

Лізинговий період –період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Початок перебігу першого лізингового періоду починається з наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (п. 1.9.).

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення: К = “Курс2” / “Курс1”, де “Курс1”курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. “Курс2”- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж (п. 1.8.).

Як зазначено у постанові ВГС України від 28.02.2011р. у справі № 4/61, під час нового розгляду справи, Господарський суд зобов»язаний дослідити правову природу коефіцієнту коригування лізингових платежів.

Правова природа коефіцієнту коригування лізингових платежів:

Як вбачається із змісту п. 6 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме -зміна курсу гривні по відношенню до долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачено встановлення виключно Законами України статусу національної валюти, а також статусу іноземних валют на території України. Оскільки вираження зобов»язань в іноземній валюті є статусною ознакою іноземної валюти на території України, то і заборона на її застосування повинна встановлюватися законами України.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998, який обмежує застосування в договорах валютного еквіваленту виключно наявністю імпортної складової структури ціни, суперечить Конституції України та частині 2 статті 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У частині 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 4 Цивільного кодексу України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Згідно із частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Така позиція не суперечить постановам Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Виходячи із наведеного, застосування валютного коригування розміру лізингових платежів в Договорі фінансового лізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р. відповідає вимогам чинного законодавства, порушення діючого законодавства щодо визначення ціни в договорі сторонами не допущено.

За пунктами 3.1., 3.2. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. вартість предмета лізингу становить 59040000,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів (додаток № 4), які підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р.

Пунктом 3.3. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються Сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) /правова природа якого визначена судом вище/ сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.4. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. зобов”язання сублізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок сублізингодавця.

Згідно з п.п. 3.5., 3.9. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку: в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 9.1. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р.). Якщо сублізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов цього договору, то на суму простроченої заборгованості сублізингодавець має право нараховувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов”язань за цим договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов”язань за кожний день прострочення виконання зобов”язань (п. 9.2. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р.).

На виконання умов Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007 року, Позивач 31 березня 2008 року передав відповідачу за Актом приймання-передачі дванадцять вагонів загальною вартістю 59040000,00 грн. з ПДВ і цей факт сторонами не оспорюється.

Як встановлено пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. відповідач повинен був щомісячно, починаючи з квітня 2008 року сплачувати позивачу 1206529,92 грн. лізингових платежів, скоригованих на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж. Частково відповідач сплачував лізингові платежі. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів за період з 11 листопада 2008 року до 26 травня 2010 року з урахуванням коефіцієнту коригування (1,56940594) станом на 26 травня 2010 року становила 19784544,47 грн. (12606390,71 грн. боргу х 1,56940594 коефіцієнт коригування = 19784544,47 грн.).

Після порушення провадження у справі відповідач 11 червня 2010 року платіжними дорученнями № 751 і № 752 (а.с. 73 та 74) сплатив позивачу, відповідно, 490389,13 грн. та 716140,79 грн. і цей факт підтвердив позивач. Названі суми зараховано в рахунок оплати прострочених лізингових платежів, як це передбачено п. 3.5. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р.

З огляду на вказане, господарський суд, постановляючи 30.06.2010р. рішення у справі № 4/61 зменшив на 1206529,92 грн. розмір заборгованої суми лізингових платежів. Станом на 30.06.2010р. заборгована сума становила 18578 014,55 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем в процесі розгляду даної справи Львівським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, основна заборгованість за Договором фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. оплачена повністю з урахуванням коефіцієнту коригування, що підтверджується платіжними дорученнями: № 854 від 06.07.2010р. на суму 497336,31 грн., № 855 від 06.07.2010р. на суму 709193,61 грн., № 982 від 11.08.2010р. на суму 504381,91 грн., № 983 від 11.08.2010р. на суму 702148,01 грн., № 1067 від 31.08.2010р. на суму 511527,32 грн., № 1068 від 31.08.2010р. на суму 695002,60 грн., № 1069 від 31.08.2010р. на суму 518773,96 грн., № 1070 від 31.08.2010р. на суму 687755,96 грн., № 1071 від 31.08.2010р. на суму 526123,25 грн., № 1072 від 31.08.2010р. на суму 680406,67 грн., № 1073 від 31.08.2010р. на суму 533576,67 грн., № 1074 від 31.08.2010р. на суму 672953,25 грн., № 1075 від 31.08.2010р. на суму 541135,67 грн., № 1076 від 31.08.2010р. на суму 665394,25 грн., № 1077 від 31.08.2010р. на суму 548801,76 грн., № 1078 від 31.08.2010р. на суму 657728,16 грн., № 1104 від 13.09.2010р. на суму 556576,45 грн., № 1105 від 13.09.2010р. на суму 649953,47 грн., № 1212 від 08.10.2010р. на суму 564461,28 грн., № 1213 від 08.10.2010р. на суму 642068,64 грн., № 1322 від 06.11.2010р. на суму 572457,82 грн., № 1323 від 02.11.2010р. на суму 634072,10 грн., № 1473 від 08.12.2010р. на суму 580567,64 грн., № 1474 від 08.12.2010р. на суму 625962,28 грн., № 31 від 11.01.2011р. на суму 588792,35 грн., № 32 від 11.01.2011р. на суму 617737,57 грн., № 891 від 04.04.2011р. на суму 597133,57 грн., № 890 від 04.04.2011р. на суму 609396,35 грн., № 1465 від 16.05.2011р. на суму 1296720,00 грн., № 1464 від 16.05.2011р. на суму 970460, 00 грн. (докази –в матеріалах справи), що визнається позивачем та підтверджується телеграмою «Київ 11/101 156 22/06 1058У»у справі № 5015/2000/11 (оригінал телеграми –в матеріалах справи).

Платіжні доручення № 752, № 751 від 11.06.2010р., які подано представником відповідача при постановленні даного рішення до уваги не приймаються, оскільки сплачені за ними платежі були зараховані судом при постановленні рішення у справі № 4/61 від 30.06.2010р. (а.с. 73 та 74).

Із телеграми надісланої позивачем на адресу Господарського суду Львівської області: «Київ 11/101 156 22/06 1058У»у справі № 5015/2000/11) випливає, що позивач наполягає на стягненні з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно пояснення позивача (вхідний № 11276/11 від 19.05.2011р.) у справі № 5015/2000/11, він просить стягнути з відповідача на свою користь –19 784 544,47 грн. - основного боргу, 3145068,42 грн. –пені, 530777,46 грн. –3% річних та 1985057,04 грн. –інфляційних втрат.

Як зазначено вище у цьому рішенні, станом на 30.06.2010р. основна сума основного боргу складала 18 578 014,55 грн., а не 19784544,47 грн., як зазначив позивач у поясненні (вх. № 11276/11 від 19.05.2011р.), виходячи з розрахунку: станом на 26.05.2010р. основний борг складав 19784544, 47 грн., відповідачем 11.06.2010р. платіжним дорученням № 752 сплачено позивачу 716140, 79 грн. (а.с. 73), платіжним дорученням № 751 від 11.06.2010р. сплачено 490389,13грн. (а.с. 74), що було враховано господарським судом у справі № 4/61, відтак станом на 30.06.2010р. основний борг склав 18578014,55 грн.

Станом на 23.06.2011р. основний борг в сумі 18578014,55 грн. сплачено відповідачем позивачу повністю з урахуванням коефіцієнту корегування, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями, не заперечується позивачем, відтак станом на 23.06.2011р. в частині стягнення основного боргу відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18578014,55 грн. основного боргу –провадження у справі належить припинити за відсутністю предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на прострочені суми грошового зобов”язання позивач нарахував інфляційні втрати, три відсотки річних та пеню. Для розрахунку пені, інфляційних втрат і 3% річних прострочені суми грошового зобов”язання визначались відповідно до вимог пунктів 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. та з урахуванням проведених позивачем часткових оплат станом на час подання заяви про уточнення позовних вимог.

За приписами ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено статтями 524, 533 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В силу ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного Кодексу України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За приписами ст.ст. 546, 549 виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За період прострочення виконання грошового зобов”язання з 11 листопада 2008 року до 26 травня 2010 року начислено 530777,46 грн. - три відсотки річних та 1985057,04 грн. інфляційних втрат, що відповідає приписам ст. 625 Цивільного кодексу України.

За прострочення оплати лізингових платежів на підставі п. 9.2. Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л-071393НЮ від 18.06.2007р. позивач нарахував 3145068,42 грн. пені.

Пеня обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов’язань, за кожний день прострочення виконання зобов’язань. При цьому в суму простроченого грошового зобов”язання станом на 22 травня 2009 року включено заборгованість з урахуванням коефіцієнту коригування, що виникла починаючи з листопада 2008 року до 22 травня 2009 року, що суперечить закону щодо строку позовної давності для такого характеру вимог.

За приписами ст.ст. 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з названих приписів закону та фактичних обставин справи, строк та суми виконання відповідачем зобов”язань за Договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р. визначені пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. цього Договору, а саме: відповідач повинен був щомісячно, починаючи з квітня 2008 року сплачувати позивачу 1206529,92 грн. лізингових платежів, скоригованих на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж.

Оскільки відповідач неналежно виконував договірні зобов”язання, позивач вправі вимагати сплати пені, як це встановлено п. 9.2. Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р. В той же час до вимог про сплату пені суд застосовує встановлену законом спеціальну позовну давність в один рік, передбачений п.1 частини другої статті 258 ЦК України. Про застосування позовної давності до винесення рішення заявив відповідач.

Зважаючи на визначений позивачем період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року, сума простроченої заборгованості скоригована на коефіцієнт коригування станом 22 травня 2009 року становила 1816914,36 грн. (розмір лізингового платежу, що підлягав сплаті до 10 травня 2009 року 1206529,92 грн. помножити на коефіцієнт коригування станом на 22 травня 2009 року - 1,58550495). Сплачені відповідачем 22 травня 2009 року 1206529,92 грн. зараховано в рахунок оплати прострочених лізингових платежів, як це передбачено пунктом 3.5. Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р.

Відтак розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за період з 22 травня 2009 року до 26 травня 2010 року, становить 759219,52 грн. В стягненні решти суми нарахованої позивачем пені належить відмовити.

Виходячи з викладених приписів закону, фактичних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1985057,04 грн. інфляційних втрат, 530777,46 грн. - 3% річних і 759219,52 грн. пені відповідають вимогам закону та умовам Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р.

За приписами ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов”язані належними і допустимими доказами доводити обставини, що є підставою їх вимог чи заперечень.

Суд забезпечив відповідачу можливість скористатися наданими законом процесуальними правами –надати мотивований і документально підтверджений відзив, заперечення, спростування позовних вимог. Проте відповідач не назвав і не надав суду жодних заперечень чи спростувань розрахунку позивачем сум заборгованих сум лізингових платежів, інфляційних нарахувань та 3% річних за Договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ від 18.06.2007р.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача (відзив на позовну заяву за вхідним № 11295/11 від 19.05.11р.), що звернення з позовом до суду є передчасним, бо сторони не врегульовували спір шляхом переговорів, як це передбачено пунктом 11.1. договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ. Ці твердження спростовуються названими вище пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ, якими визначено строки виконання грошового зобов”язання, розмір лізингових платежів, порядок визначення і застосування коефіцієнту коригування та приписами статей 525, 526, 530, 533 Цивільного Кодексу України щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов”язання чи зміни його умов; виконання зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; строку виконання зобов’язання; порядку визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Суд звернув увагу на приписи ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. У зв”язку з цим суд констатує, що власне пунктом 9.2. Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ встановлено інше, а саме: передбачено нарахування пені, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов”язань за кожний день прострочення виконання зобов”язань, а пунктами 3.2. і 3.3. цього Договору - визначена величина лізингових платежів та строк їх оплати.

Позивач невірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних, оскільки при визначенні суми, що підлягала сплаті в гривнях, не врахував порядку її визначення, встановленого пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. Договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ та графіку № 1, який є невід”ємною частиною і додатком № 4 до цього договору.

Відповідач не назвав і не надав суду доказів недійсності тих пунктів договору фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383НЮ, якими визначається порядок визначення сум лізингових платежів.

Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційних послуг суд покладає на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32 - 34, 35, 43, 44 - 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов (уточнений) задовольнити частково.

2. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 18578014,55 грн. основного боргу –провадженням у справі припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, так як відповідачем основний борг оплачено.

3. Стягнути з боржника: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська Залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 23962049) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; ідентифікаційний код 30674235) 1 985 057,04 грн. - інфляційних втрат, 530 777,46 грн. - 3% річних, 759 219,52 грн. - пені та судові витрати: 23 109,00 грн. - державного мита і 213,87 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя