Рішення № 16530778, 17.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р. Справа № 17/062-11

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Заслуч”

до Приватного сільськогосподарського товариства „Поліс”

про стягнення 142007,07грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. від 05.06.2011р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Заслуч” (далі позивач) звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського товариства „Поліс” (далі відповідач) про стягнення 142007,07грн. заборгованості, з яких: 101 250грн. боргу за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., 7706,34грн. пені, 9416,25грн. інфляційних втрат та 23634,48грн. 30 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8000грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2011р. порушено провадження у справі № 17/062-11, розгляд справи призначено на 06.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2011р. розгляд справи відкладено на 17.06.2011р.

09.06.2011р. та 15.06.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області повернулися копії ухвал господарського суду Київської області від 30.05.2011р. та 06.06.2011р., які були направлені судом на юридичну адресу відповідача Приватного сільськогосподарського товариства „Поліс” (09515, Київська обл., Таращанський р-н., с. Потоки). Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 17.06.2011р. представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судові засідання 06.06.2011р. та 17.06.2011р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2010р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Заслуч” (Продавець) та Сільськогосподарським підприємством „Поліс” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5, згідно якого продавець зобовязався передати товар (партію товару) сільськогосподарську продукцію у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у даному договорі та видаткових накладних на товар, які є невідємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору партію товару.

Під сільськогосподарською продукцією (товаром) в договорі розуміється: квасоля, 22,5 тони, за ціною 4500грн. за тону, загальною вартістю 101250грн. Право власності на товар (партію товару), що продається за договором, переходить від продавця до покупця у момент передання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній. Приймання товару покупцем за кількістю здійснюється згідно товарної накладної. Приймання товару покупцем за якістю здійснюється відповідно встановленим вимогам на даний вид товару, або обумовленим між сторонами вимогам щодо якості товару під час передання/одержання товару у порядку, відповідно до чинного в Україні законодавства. Оплата товару здійснюється покупцем у строк до 20.07.2010р. Розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.п. 1.2., 1.4., 1.5., 1.6. договору).

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. договору та закінчується повним виконанням сторонами своїх обовязків по договору.

На виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. позивач 22.06.2010р. передав відповідачу товар на загальну суму 101 250грн., а саме: згідно накладної № 7 від 22.06.2010р. (а.с. 10), який отриманий представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22.06.2010р. (а.с. 11).

Відповідач свій обовязок, передбачений п. 1.5. договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, борг перед позивачем не погасив, що підтверджується довідкою ПАТ КБ „Надра” № 54/146-80 від 14.06.2011р. (а.с. 72) та довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк” № 23 від 15.06.2011р. (а.с. 73), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 101 250грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ „Надра” № 54/146-80 від 14.06.2011р. (а.с. 72) та довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк” № 23 від 15.06.2011р. (а.с. 73), а також довідкою СТОВ „Заслуч” від 05.06.2011р. (а.с. 53), підписаною директором та головним бухгалтером товариства і скріпленою печаткою товариства.

Предметом позову є вимога про стягнення 142007,07грн. заборгованості, з яких: 101 250грн. боргу за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., 7706,34грн. пені, 9416,25грн. інфляційних втрат та 23634,48грн. 30 % річних.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. передав відповідачу товар на загальну суму 101 250грн., а саме: згідно накладної № 7 від 22.06.2010р. (а.с. 10), який отриманий представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22.06.2010р. (а.с. 11); відповідач, в порушення п. 1.5. договору, за отриманий від позивача згідно видаткової накладної товар (у строк до 20.07.2010р.) не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ КБ „Надра” № 54/146-80 від 14.06.2011р. (а.с. 72) та довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк” № 23 від 15.06.2011р. (а.с. 73), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. на момент судового розгляду справи склав 101 250грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ „Надра” № 54/146-80 від 14.06.2011р. (а.с. 72) та довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк” № 23 від 15.06.2011р. (а.с. 73), а також довідкою СТОВ „Заслуч” від 05.06.2011р. (а.с. 53).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 101 250грн. боргу за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., позивачем за період з 21.07.2010р. по 21.01.2011р. нарахована пеня в сумі 7706,34грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2. договору сторін погоджено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на несплачену суму за весь період прострочення. А також інфляційні нарахування і 30 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 17), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 21.07.2010р. по 21.01.2011р. складає 8037,59грн. Відтак, вимога про стягнення 7706,34грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки суд приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., позивачем за період з 21.07.2010р. по 01.05.2011р. нараховано 23634,48грн. 30 % річних та 9416,25грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2010р. по 01.04.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторонами п. 3.2. договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. встановлено обовязок відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобовязання сплатити позивачу 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене та суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. у розмірі 101 250грн., арифметично вірний розмір 30 % річних, нарахованих за період з 21.07.2010р. по 01.05.2011р. складає 23717,47грн. 30 % річних. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 23634,48грн. 30 % річних підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р. складає 9416,25грн. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 9416,25грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 8 000грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, копію договору про надання правової допомоги від 14.03.2011р. (а.с. 12-13), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 226 від 18.08.1998р. (а.с. 14), копію видаткового касового ордеру від 04.05.2011р. на загальну суму 8 000грн. (а.с. 15).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 розяснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, повязаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 000грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 000грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 101 250грн. боргу за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., 7706,34грн. пені, 9416,25грн. інфляційних втрат, 23634,48грн. 30 % річних та 4000грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Суд встановив, що позивачем за позовні вимоги про стягнення 142007,07грн. сплачено державне мито в розмірі 1 421грн., хоча, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” (із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів стягується державне мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), останній повинен був сплатити 1420,07грн. (1 % від суми позову 142007,07грн.), переплативши до Державного бюджету України 0,93грн. (1 421грн. 1420,07грн.). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 0,93грн. (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1420,07грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства „Поліс” (09510, Київська область, Таращанський район, с. Потоки; код ЄДРПОУ 34233158) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Заслуч” (31134, Хмельницька обл., Староконстянтинівський район, с. Сахнівці; код ЄДРПОУ 31819534) 101 250 (сто одну тисячу двісті пятдесят гривень) 00 коп. боргу за поставлений товар на підставі накладної № 7 від 22.06.2010р. згідно договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р., 7 706 (сім тисяч сімсот шість гривень) 34 коп. пені, 9416 (девять тисяч чотириста шістнадцять гривень) 25 коп. інфляційних втрат, 23634 (двадцять три тисячі шістсот тридцять чотири гривні) 48 коп. 30 % річних, 4000 (чотири тисячі гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1420 (одну тисячу чотириста двадцять гривень) 07 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 22.06.2011р.