Рішення № 16530100, 25.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.11р.Справа № 21/5005/6690/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора", м. Київ

до Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб", м. Дніпропетровськ

про стягнення 82 371,12 грн. заборгованості

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 05.03.11р.;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 0621 від 21.06.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" і просить стягнути 3% річних - 9 040,73 грн., інфляційних витрат - 73 330,39 грн. та судові витрати.

Також Позивач просить накласти арешт на розрахункові рахунки Відповідача в сумі 82 371,12 грн.

22.06.2011 року Позивач направив до суду уточнення відповідно до яких, просить суд стягнути з Відповідача збитки від інфляції за період з 01.08.2009р. по 22.06.2010р. в розмірі 68 997,22 грн., з 24.12.2010р. по 23.06.2011р. - 19 332,55 грн., 3% річних за період з 01.08.2009р. по 22.06.2010р. - 8 903,75 грн., з 24.12.2010р. по 23.06.2011р.

Крім того, Позивач просить накласти арешт на розрахункові рахунки Відповідача в сумі 102 192,22 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову Позивачу відмовити мотивуючи тим, що з 2008 року і до теперішнього часу підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі. З 12.01.2009р. підприємство не мало право погашати свої зобов'язання у зв'язку з введенням господарським судом Дніпропетровської області мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ДП "ДЗПТ" № Б26/03-09, яке було припинено ухвалою від 01.07.2010р.

Наприкінці червня 2010 року відповідач почав здійснювати поступове погашення боргу перед позивачем на підставі укладеного між ТОА "Агора" та ДП "ДЗПТ" 22.06.2010р. договору № 22-06-10 про реструктуризацію боргу. Крім того, відповідач зазначив, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суми боргу, за період примусового виконання судового рішення. Також у відповідності до ст. 266 ЦКУ, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до даної вимоги.

Заперечення Відповідача судом не приймаються у зв'язку з чим, що відповідно до приписів статей 519, 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Також суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство ДП "ДЗПТ" № Б26/03-09 було припинено ухвалою від 01.07.2010р. на підставі чого підприємство є платоспроможним боржником.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 23.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агора" (Стягував) та Відповідачем - Державним підприємством "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (Боржник) укладено договір № 22-06/10 про реструктуризацію заборгованості (а.с. 35).

Відповідно до умов договору, а саме п. 1.1., Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на дату укладання договору становить 1127216,86 грн., і відповідає виконавчим документам, які викладені в матеріалах зведеного виконавчого провадження, що знаходяться на виконанні Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі ДВС), в частині виконання наказів та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області:

·Наказ № 20/206 (6/493) від 19.02.2008 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 121 037,21 грн.;

·Наказ № 34/22 (41/47) від 05.07.2007 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 357 311,15 грн.;

·Наказ № 14/214 (6/134) від 07.08.2007 року про стягнення з ДДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 349 952,69 грн.;

·Наказ № 41/175-09 від 03.12.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 174 700,18 грн.;

·Наказ № 41/175-09 від 03.12.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 197,00 грн.;

·Наказ № 11/231 від 31.07.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 32 390,26 гри.;

·Наказ № 34/217 від 07.05.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 8 120,00 грн.;

·Наказ № 34/54 від 06.05.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 3 744,50 грн.;

·Наказ № 14/202-09 від 28.07.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 122 334,47 грн.;

·Наказ № 34/212 від 10.08.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 33 340,31 грн.;

·Ухвала ГСДО від 14.05.2009 року у справі № 18/361 про заміну способу виконання судового рішення та стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора" 62 169,60 грн.

Таким чином, сума яка вказана у п. 1.1 Договору у розмірі 1127216 грн. 86 коп. прийнята Відповідачем як загальна сума основного зобов'язання за вказаним договором № 22-06/10 про реструктуризацію заборгованості.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до положень п. 1.2. Договору Позивач надає Боржнику розстрочку у погашенні його заборгованості перед Позивачем в розмірі 1 127 216,86 грн. з червня 2010р. по травень 2011р.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Відповідач зобов'язується погашати визначену в п. 1.1. Договору заборгованість згідно з помісячним графіком погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Відповідно до п. 2.2. Договору Відповідач зобов'язується погашати заборгованість не пізніше 28 числа календарного місяця у розмірі сум не менших, ніж передбачено графіком погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 3.1).

Таким чином, на час розгляду справи договір № 22-06/10 від 22.06.2010 року припинив свою дію.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (а.с. 36-37) Позивачем та Відповідачем було узгоджено та зафіксовано порядок та строки погашення заборгованості Відповідача в в рамках загальної суми заборгованості по зазначеному наказу, яка на момент укладення Договору склала 333 139,93 грн., щомісячно в строк до травня 2011 року.

Як вказує Позивач, в порушення умов вказаного вище Договору та своїх зобов'язань за ним, Відповідач здійснював на користь Позивача лише часткове погашення заборгованості на загальну суму 65 000,00 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем строків та сум погашення в рамках виконання умов Договору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено листа вих. №24-12/10 від 24.12.2010р., в якому Позивач повідомляє Відповідача про дострокове розірвання Договору з 27.12.2010р.

Доказів виконання зобов'язання по договору щодо погашення заборгованості визначеному в п..1.1. Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України чітко встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої ( п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/685 від 20.11.2008 р. "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України ), зазначено, що приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення ( постанова ВСУ від 30.09.2008 р. № 1/384-07 ).

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційних втрат нарахована невірно, тому розмір інфляційних втрат за період з 01.08.2009р. по 22.06.2010р. становить 23 233,46 грн., з 24.12.2010р. по 23.06.2011р. - 18 377,74 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню становить 41 611,20 грн.

Розрахунок 3% річних також розраховано невірно, і відповідно до нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство" за період з 01.08.2009р. по 22.06.2010р. становить 8 926,32 грн., з 24.12.2010р. по 23.06.2011р. - 4 983,40 грн.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, у звязку з чим, стягненню підлягають суми, заявлені до стягнення Позивачем: за період з 01.08.2009р. по 22.06.2010р. становить 8 903,75 грн., з 24.12.2010р. по 23.06.2011р. - 4 958,70 грн.

Загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню становить 13 862,45 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в частині стягненням з Відповідача інфляційних втрат у сумі 41 611,20 грн. та 3% річних у сумі 13 862,45 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 46 718,57 грн. слід відмовити.

Дані висновки узгоджено з позицією Дніпропетровським апеляційним господарським судом у алогічних справах - постанова № 41/175-09 від 29.10.09р., №6/487-10 від 20.04.11р., постанова Вищого господарського суду України № 14/65-09-1897 від 04.11.10р.

Крім того, суд залишає без задоволення два клопотання Позивача про накладення арешту на розрахункові рахунки Відповідача від 20.05.11р. на суму 82 371,12, та від 22.06.11р. на суму 102 192,22 грн.. з підстав наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать Відповідачеві; забороною Відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у Відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу Відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати у справі слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 47 господарського процесуального кодексу України Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством, Позивачем сплачено зайву суму держмита згідно платіжного доручення № 5 від 06.04.2011р. у сумі 89,36 грн. (а.с. 11) та квитанції № 121260.270.3 від 22.06.2011р. у сумі 0,79 грн. (а.с. 69), а всього підлягає поверненню у сумі 90,15 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 599, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 47, 49, 66, 67, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22, код ЄДРПОУ 34367550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 1, код ЄДРПОУ 25274750) інфляційних втрат у сумі 41 611,20 грн. (сорок тисяч шістсот одинадцять грн. 20 коп.), 3% річних у сумі 13 862,45 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 45 коп.), державного мита у сумі 554,74 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 74 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 128,11 грн. (сто двадцять вісім грн. 11 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення інфляційних у сумі 46718,57 - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агора" (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 1, код ЄДРПОУ 25274750) із державного бюджету 90,15 грн. (дев'яносто грн. 15 коп.) зайво сплаченого держмита по платіжному дорученню № 5 від 06.04.2011р. та квитанції № 121260.270.3 від 22.06.2011р., які знаходиться в матеріалах справи господарського суду Дніпропетровської області № 21/5005/6690/2011, про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 29.06.2011р.