Рішення № 16529939, 21.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.11р.Справа № 5005/4096/2011 За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот», м. Дніпродзержинськ

третя особа без самостійних вимог - закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО",

м. Київ

про стягнення 12 745 769,20 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність від від 29.12.2010р .31216;

ОСОБА_2-представник, довіреність від 26.01.2011р .№131

від відповідача: ОСОБА_3-представник, довіреність від 23.03.2011р. №10/016-юр;

ОСОБА_4-представник, довіреність від 23.03.2011р .№32/016-юр;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” (далі позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “ДніпроАзот”, м. Дніпродзержинськ (далі відповідач) в якому просить стягнути з відповідача фактичні витрати на виконання договорів про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами в період березень- таравень 2008 року у сумі 12 745 769,20 грн., та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю невиконаних відповідачем зобовязань за договорами про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами. Позивач наполягає на стягненні з відповідача фактичних витрат на виконання договорів про надання послуг з транспортування природного газу у березні, квітні та травні 2008 року в обсязі 175852 224 кубічних метрів. Позивач посилається на підписані між Позивачем та Відповідачем акти від 31.03.2008 р., 30.04.2008 р. та 31.05.2008 р. З огляду на підписані між сторонами акти, посилаючись на ст. ст. 626, 631, 903, 904, 526 та 530 Цивільного кодексу України, позивач наполягає на тому, що у Відповідача виник обовязок оплатити йому витрати понесені позивачем на транспортування природного газу в обсязі 175852 224 кубічних метрів в розмірі 12745 769,20 грн. Вартість транспортування природного газу Позивач обчислює на підставі Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, визначеною Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом - НКРЕ) від 04.09.2002 р. №983 та тарифу встановленого Постановою НКРЕ від 21.06.2007р. №779.

Відповідач забезпечив явку повноважних представників до судових засідань, надав відзив на позов відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 20-23), пояснюючи, що ПАТ «ДніпроАзот»не укладало договорів на транспортування природного газу з ПАТ «Дніпропетровськгаз», між позивачем та ПАТ «ДніпроАзот»були підписані акти для забезпечення організації обліку газу в комерційному вузлі обліку газу споживача - ПАТ «ДніпроАзот»на підставі технічної угоди, ПАТ «ДніпроАзот»не має зобовязань перед ПАТ «Дніпропетровськгаз»щодо оплати послуг із транспортування природного газу до комерційного вузла обліку та щодо компенсації фактично понесених позивачем витрат на надання таких послуг іншим особам.

Так відповідач наполягав на тому, що природний газ у спірний період він отримав від Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" за договором на постачання природного газу №110/77/Х-08-640/8-1 від 28.11.2007 р., відповідно до умов додаткової угоди №3 до вказаного договору оплату за транспортування природного газу відповідач повинен здійснювати на користь ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО».

Ухвалою від 04.05.2011 року господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", м. Київ.

Третя особа ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»забезпечив явку повноважного представника до судових засідань, надав письмові пояснення. ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»заперечувало проти тверджень відповідача щодо постачання на його користь природного газу у період березень-травень 2008 року, вказуючи, що у спірний період відповідач передплату за отриманий газ не здійснював, актів прийому-передачі природного газу від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»відповідач не підписував, отже поставка газу не відбулася.

У судовому засіданні 26.04.2011 р. було оголошено перерву до 04.05.2011 р.

Ухвалою суду від 24.05.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 16.06.2011 р.

Ухвалою суду від 09.06.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 22.06.2011 р.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період березень-травень 2008 року між позивачем (ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства) та відповідачем (ВАТ «ДніпроАзот») було підписані акти прийому про транспортованого природного газу, відповідно яких позивачем, через газорозподільчу мережу було передано відповідачу природний газ в обсязі 175 852 224 кубічних метрів, а саме:

- у березні 2008 року 57 030 715 кубічних метрів, що підтверджується Актом від 31.03.2008р., підписаним Позивачем та Відповідачем;

- у квітні 2008 року 58 023 137 кубічних метрів, що підтверджується Актом від 30.04.2008р., підписаним Позивачем та Відповідачем;

- у травні 2008 року 60 798 372 кубічних метри, що підтверджується Актом від 31.05.2008р., підписаним Позивачем та Відповідачем.

У березні-травні 2008 року природний газ в обсязі 175 852 224 кубічних метрів був отриманий та прийнятий Відповідачем від Позивача, про що свідчить факт підписання уповноваженими особами та скріплення печатками позивача та відповідача Актів від 31.03.2008 р., від 30.04.2008 р. та від 31.05.2008 р. (а.с. 10-12).

30.01.2007 р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (Виконавець та Позивач у справі) і ЗАТ “Укргаз-Енерго” (Замовник та третя особа у справі) був укладений договір №12/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу (а.с. 110-117).

Позивач вказує, що він, здійснюючи передачу газу, виходив саме з того, що постачальником газу у спірний період є ЗАТ “Укргаз-Енерго”.

Відповідач наполягав на тому, що природний газ у спірний період він отримав від Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" за договором на постачання природного газу №110/77/Х-08-640/8-1 від 28.11.2007 р., відповідно до умов додаткової угоди №3 до вказаного договору оплату за транспортування природного газу відповідач повинен здійснювати на користь ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО».

На підтвердження своїх тверджень про отримання ним природного газу у спірний період від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»Відповідач разом із відзивом на позовну заяву (а.с.20-23) надав суду листи від 08.04.2008 р. вих. 05-08/1-01391, від 22.04.2008 р. вих. 05-14/2-01510, від 22.09.2010р. №08-132 отримані ним від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»у 2008 році (а.с.39, 40, 41), які містять відомості з приводу постачання газу.

Надаючи пояснення від 28.04.2011 р. вих. №11/3-0053 (а.с. 49-51), позивач надав суду лист ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»від 14.07.2009 р. вих. №01-14/2-1521 адресований ВАТ «Дніпропетрвоськгаз», відповідно до якого ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»зазначає, що в нього відсутнє зобовязання перед ВАТ «Дніпропетровськгаз»(Позивачем) по оплаті послуг за транспортування природного газу ВАТ «ДніпроАзот»у період з березня по травень 2008 року оскільки ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»(третьою особою) у період з березня по травень 2008 року постачання природного газу ВАТ «ДніпроАзот»за договором від 28.11.2007р. не здійснювалось, акти прийому-передачі природного газу не оформлювались. (а.с.52).

Також, Позивач надав суду лист адресований Обєднаному диспетчерському управлінню ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»від 10.05.2011 р. №11/3-0066 (а.с. 70) та відповідь на цей лист Обєднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»від 16.05.2011р. вих. №64-844/7 адресований ПАТ «Дніпропетрвоськгаз», в якому зазначено, що ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»не надавало до ОДУ ДК «Укртрансгаз»офіційної звітності про надходження та розподіл природного газу за березень-травень 2008 року (а.с. 88).

В свою чергу представник ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»пояснив що, відповідно до п.4.4. Договору №12/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу від 30.01.2007р. (укладений на постачання між відповідачем та третьою особою), приймання-передачі газу, поставленого Третьою особою Відповідачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом здачі-прийомки послуг з транспортування газу та актом здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні протранспортовані обєми природного газу у відповідному місяці.

Отже, факт поставки природного газу у відносинах між Третьою особою та Відповідачем має підтверджуватися саме актом приймання-передачі газу. Однак, такі документи для підтвердження здійснення поставки газу до суду не надано.

Позивач у своїх поясненнях посилався на лист НАК «Нафтогаз України»від 24.05.2011р. №6-3255/1.2-11 з додатками про несанкціонований відбір газу підприємствами споживачами у спірний період, зокрема, Відповідачем. (а.с. 93-96, 122-124).

Надаючи оцінку посиланням Позивача на вказаний лист НАК «Нафтогаз України», з огляду на положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, суд не може вважати належним доказом несанкціонованого споживання газу Відповідачем зазначений лист, оскільки, по-перше даний лист не було адресовано суду, а по-друге, факт такого правопорушення як несанкціоноване споживання газу може бути встановлено лише органом який має повноваження на встановлення такого факту, та оформлення його відповідним документом, що має півні юридичні наслідки.

Твердження Позивача про те, що підписані сторонами Акти за своєю сутністю слід вважати договорами про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, укладеними Позивачем та Відповідачем щодо відносин між ними, які виникли до укладення відповідних договорів, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з Порядком забезпечення споживачів природним газом, який затверджений Постановою КМУ №1729 від 27.12.2001 року Постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу. Постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

У відповідності до п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом затвердженого Постановою КМУ №1729, в редакції яка діяла в березні-травні 2008 року, «Газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу»; «відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції»; «складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.»

Таким чином, було передбачено складання окремих «актів приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції»та «трьохсторонніх актів між споживачем, постачальником та транспортною організацією». Як вбачається з матеріалів справи між Позивачем та Відповідачем було складено саме «акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції».

Тобто, акти від 31.03.2008 р., від 30.04.2008 р. та від 31.05.2008 р. підписані між Позивачем та Відповідачем, підтверджують лише приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції (далі -ГТС), але не підтверджують надання Позивачем Відповідачу транспортних послуг на певних умовах.

Згідно Наказу НАК "Нафтогаз України", від 26.03.2001 р. №79 "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи" (далі за текстомПорядок доступу) визначено, що газотранспортне підприємство це підприємство, що здійснює транспортування та зберігання природного газу з використанням об'єктів газотранспортної системи і у якого ці об'єкти перебувають на правах власності чи на інших законних підставах; замовник це постачальник, споживач або замовник транспортних послуг з транспортування природного газу до споживача, транзиту природного газу через територію України або зберігання його в ПСГ; споживач природного газу (споживач) це юридична особа чи її відокремлений підрозділ або фізична особа, що використовує природний газ для власних потреб на підставі договору.

Відповідно вимог п. 2.1.1. Порядку доступу, кожний замовник повинен укласти з ГТП (газотранспортне підприємство) Стандартну угоду на транспортування природного газу. Стандартна угода на транспортування має відповідати положенням даного Порядку доступу. А відповідно вимог п. 2.1.3.1. Порядку доступу замовники мають щорічно замовляти ГТП пропускні потужності. Стандартна угода на транспортування встановлює річну заявку замовника на пропускну потужність. Протягом року замовник повинен щомісячно подавати свої заявки або перезаявки, однак, не перевищуючи заявленої максимальної кількості. Відповідно до умов п. 2.2.1. газотранспортне підприємство здійснює транспортування газу відповідно до угод із замовниками транспортних послуг та фізичне балансування газу в ГТС.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що для надання послуг з транспортування газу необхідно вчинення дії не лише з боку споживача природного газу та газотранспортного підприємства, а ще вчинення замовлення на постачання газу з боку Замовника, як постачальника природного газу. І таке замовлення повинно здійснюватися щомісячно. Надання відповідних заявок є підставою для транспортування газу споживачу. (додатково див. п. п. 2.2.2 та 2.2.3 та Розділ 3 Порядку доступу).

Відповідно до умов Порядку доступу (п. 2.1.2.1.), Обєднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»веде Єдиний централізований реєстр (далі - Реєстр) всіх об'єктів та суб'єктів, які мають прямий вихід до ГТС. Він є єдиним офіційним реєстром всіх постачальників та споживачів. А неподання інформації ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»до Єдиного централізованого реєстру за спірний період взагалі унеможливлює зясування питання постачання природного газу ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»в період березень-травень 2008 року

Обґрунтовуючи суму заявлену до стягнення Позивач вказав на таке. Тариф визначається у відповідності до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, визначеної Постановою НКРЕ від 04.09.2002р. №983. Відповідно до п. 1.5 названої Методики, тарифи, визначені за цією Методикою, повинні забезпечувати підприємствам і газопостачання та газифікації: покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва; отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

Отже, встановлений НКРЕ тариф на транспортування природного газу розподільними газопроводами фактично дорівнює розміру витрат, які несе підприємство по газопостачанню та газифікації при здійсненні транспортування відповідного обсягу природного газу розподільними газопроводами.

Таким чином, Позивач за власною думкою порівняв тарифи визначені Методикою із розміром своїх витрат.

Але відповідно до умов п. 2.3.6. «Тарифи за послуги з транспортування природного газу»Порядку доступу, для резидентів України тариф за надані послуги з транспортування природного газу розраховується за відповідною методикою, яка розробляється КОМПАНІЄЮ та вводиться в дію після затвердження її НКРЕ. В основі методики - оплата за двохставочним тарифом, який складається із тарифної ставки за замовлену потужність і тарифної ставки за транспортування газу в залежності від фактичних обсягів транспортування. Тарифна ставка за замовлену потужність розраховується, виходячи із суми умовно-постійних витрат, пов'язаних з експлуатацією трубопровідної системи та відповідної суми прибутку. Оплата за замовлену потужність здійснюється пропорційно до обсягу транспортних потужностей, зарезервованих замовником, не залежить від їх фактичного використання і сплачується кожен місяць рівними частинами, починаючи з наступного місяця після підписання договору на транспортування газу. Тарифна ставка за транспортування газу в залежності від фактичних обсягів транспортування розраховується, виходячи з суми умовно-змінних витрат, пов'язаних з експлуатацією трубопровідної системи. Оплата за транспортування газу здійснюється пропорційно обсягу протранспортованого газу і сплачується щомісячно за фактично протранспортовані обсяги газу. Для нерезидентів України тарифна ставка за виконання послуг з транспортування природного газу встановлюється на договірних засадах між суб'єктами господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вказане до визначеного позивачем тарифу входить і передбачений планом прибуток, але, прибуток не може входити до витрат, на стягненні яких наполягає Позивач.

З огляду на вказане суд не знаходить посилання позивача на визначення розміру витрат належним чином обґрунтованими.

Посилання позивача на ст.ст. 903 та 904 Цивільного кодексу України є суперечливим. Оскільки ст. 904 Цивільного кодексу України регулює відносини сторін за договором про безоплатне надання послуг, а ст.903 Цивільного кодексу України регулює відносини сторін за оплатним договором про надання послуг. Таким чином, Позивач стверджує що між сторонами було укладено договір, тобто досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов Договору. Але, в той же час Позивач підтверджує, що питання оплатності договору залишилось невирішеним між сторонами, оскільки навіть в обґрунтуванні позовних вимог Позивач не визначився який саме Договір на його думку було укладено, безоплатний чи оплатний. Зазначена суперечливість також підтверджує відсутність згоди між позивачем та відповідачем стосовно оплатності договору, та відповідно спростовує факт укладання договору на транспортування.

Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши обґрунтування та посилання сторін суд дійшов висновку, що між сторонами по справі не було укладено договір про надання позивачем послуг з транспортування природного газу відповідачу у період з березня по травень 2008 року, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на надані послуг позивачем у період з березня по травень 2008 року з транспортування природного газу за рахунок відповідача. Встановлені судом обставини виключають можливість стягнення з відповідача спірної суми витрат позивача на постачання природного газу.

Відповідно умов встановлених ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходить підстав для покладання судових витрат на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

29.06.2011 р.