Ухвала суду № 16529135, 20.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-545/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року

у справі № 2-а-1271/07

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне управління охорони навколишнього середовища в Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі –відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2007 року №0000051312/0/664/10/15-16-23/3 про визначення податкового зобов’язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1619865,55 грн., у тому числі основного платежу у сумі 1145754,27 грн. та штрафних санкцій у сумі 474111,28 грн. у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000051312/0/664/10/15-16-23/3 від 12 січня 2007 року та №0000051312/0/664/10/15-16-23/3 від 21 березня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу Державне ВАТ «Шахтоуправління Донбас», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку провела виїзну планову перевірку Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 342/15-16-23/3-00174668 від 27 грудня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статей 44, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 1999 року, пункту 5.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379, яке полягало у заниженні суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за розміщення відходів, у розмірі 1145754,27 грн., у тому числі: 3 квартал 2005 року –189536,92 грн., 4 квартал 2005 року –186061,60 грн., 1 квартал 2006 року –363115,99 грн., 2 квартал 2006 року – 407039,76 грн.

12 січня 2007 року на підставі вказаного акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку прийняла податкове повідомлення-рішення №0000051312/0/664/10/15-16-23/3, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила Державному ВАТ «Шахтоуправління Донбас»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1619865,55 грн., у тому числі: 1145754,27 грн. –за основним платежем, 474111,28 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000051312/0/664/10/15-16-23/3 від 21 березня 2007 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним з огляду на наявність у Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас»дозволів на розміщення відходів на 2, 3 квартали 2005 року та 1, 2 квартали 2006 року, у додатках до яких з переліком і кількістю дозволених для розміщення відходів на відповідні роки вказана шахта «Щегловська-Глибока», ліміти скидів розміщення відходів по якій позивачем були включені до податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища, з урахуванням того, що постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2007 року, у справі № 2а-115/2007 за позовом Державному ВАТ «Шахтоуправління Донбас»до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області було визнано незаконними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області про скасування раніш виданого дозволу на розміщення відходів у 2006 році від 12 грудня 2005 року № 1363.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Згідно пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Пунктами 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Якщо до складу підприємств (установ, організацій) - платників збору входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи (далі - філії), які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збір за здійснені цими філіями викиди, скиди і розміщені відходи сплачується цими підприємствами (установами, організаціями).

Відповідно до положень пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та положень п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів), виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2, і визначаються за формулою, наведеною в п. 6.4 вищезгаданої Інструкції.

Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, передбачено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до положень вищезазначеного Порядку ліміти на утворення та розміщення відходів погоджуються органами Мінекоресурсів на місцях та затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією.

Пунктами 13-16 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів. 14. На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження органам Мінекоресурсів на місцях (додаток 2 цього Порядку). Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів. Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів. У разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне ВАТ «Шахтоуправління Донбас»отримало дозвіл № 1609 від 02 грудня 2004 року на розміщення відходів у 2005 році (термін дії з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року) для шахт «Глибока»та «Щегловська-Глибока»з відповідним переліком і кількістю дозволених для розміщення відходів на 2005 рік та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2005 рік (арк. справи 102-105), а також дозвіл № 1363 від 12 грудня 2005 року на розміщення відходів у 2006 році (термін дії з 01 січня 2006 року по 01 січня 2007 року) для шахт «Глибока», «Щегловська-Глибока»та «№22 Комунарська»з відповідним переліком і кількістю дозволених для розміщення відходів на 2006 рік та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2006 рік (арк. справи 74, 75, 118-123), які затверджені у встановленому порядку Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області.

Як встановлено в акті перевірки, за перевіряємий період до складу Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас» входили: шахта «Глибока», шахта «Щегловська-Глибока»(з 01 квітня 2001 року) та шахта «№22 Комунарська»(з 01 червня 2004 року), які є без балансовими підрозділами та не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з пунктом 7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позивачем до податкового органу за місцем реєстрації подавалися податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища за 3, 4 квартали 2005 року та за 1, 2 квартали 2006 року (арк. справи 107-110, 126-137), до яких були включені ліміти розміщення відходів для структурного підрозділу позивача –шахти «Щегловська-Глибока».

Посилання податкового органу обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що ліміти № 1363 на утворення та розміщення відходів на 2006 рік по Державному ВАТ «Шахтоуправління Донбас»не затверджені з огляду на відмову у видачі дозволу та анулювання дозволу згідно листів Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області від 06 березня 2006 року № 15-1261 та від 10 квітня 2006 року № 15-2059 спростовуються постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 07 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2007 року, у справі № 2а-115/2007 за позовом Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас»до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, якою було визнано незаконними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області про скасування раніше виданого дозволу на розміщення відходів у 2006 році від 12 грудня 2005 року № 1363 по шахті «Щегловська-Глибока»по емульсії у розмірі 2000 тон, по породі у розмірі 850000 тон, по золошлакам у розмірі 600 тон; по шахті «Комунарська»по емульсії у розмірі 1500 тон, по породі у розмірі 280000 тон, по золошлакам у розмірі 3000 тон та постановою Центрально-міського районного суду міста Макіївки від 13 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2007 року, у справі за позовом Державного ВАТ «Шахтоуправління Донбас»до Виконавчого комітету Макіївської міської ради, якою було визнано незаконними дії до Виконавчого комітету Макіївської міської ради в частині відмови у землевідводі під породний відвал Державному ВАТ «Шахтоуправління Донбас»та неприйнятті рішення про передачу безхазяйних породних відходів.

Матеріали справи містять також лист Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області від 12 грудня 2005 року № 15-8772 «По питанню видачі дозвільних документів на розміщення відходів на 2006 рік»(арк. справи 125), в якому вказано, що дозвіл на розміщення породи та золошлаків шахти «Щегловська-Глибока»виданий на породний відвал шахти «Щегловська-Глибока»у відповідності з наданими документами та узгодженням органами СЕС та регіональної держекоінспекції.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не надано доказів вжиття до позивача заходів, передбачених пунктом 21 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218, та пункту 15 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ С.Е. Острович

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров