Постанова № 16528087, 03.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1175/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Калашнікової О.В.

Харченка В.В.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року у справі за позовом прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до відкритого акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410»про стягнення суми боргу ,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 5136,36 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Краматорське АТП 11410»є юридичною особою, ідентифікаційний код 03113905, основний вид діяльності за КВЕД пасажирський автомобільний транспорт. Згідно повідомлення №2687/5 від 21.08.1995р. ВАТ «Краматорське АТП 11410»обліковується в Управлінні Пенсійного фонду у м. Краматорську.

Відповідно до п. «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайняті у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам ВАТ «Краматорське АТП 11410»було призначено пенсії на пільгових умовах на підставі п. «з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»зі зниженням встановленого пенсійного віку (після досягнення чоловіками 60 років) на 5 років (працівникам - чоловікам було призначено пенсію після досягнення 55 років). З розрахунків Управління загальна сума по сплачених пільгових пенсіях працівникам відповідача за період з січня по березень 2009 року складає 54449,52 грн., у тому числі за січень 2009 р. - 13707 грн. 95 коп., за лютий 2009 р. - 21462 грн. 59 коп., за березень 2009 р.-14142 грн. 62 коп.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено збереження саме існуючого порядку покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, з огляду на відсутність такого порядку, обов'язку щодо відшкодування Управлінням витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у Відкритого акціонерного товариства «Краматорське АТП 11410»чинним законодавством не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”–“з” статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”–“з” статті 13 Закону № 1788-XII. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п’ятий). Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” чинним законодавством не був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі п.“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Аналізуючи наведені законодавчі норми позовні вимоги позивача законні та обґрунтовані. Вищого адміністрат

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції, які ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови, з урахуванням вищенаведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах держави в особі управління пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області до відкритого акціонерного товариства “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” про стягнення суми боргу у розмірі 54449 грн. 52 коп. задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області 54449 грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.