Ухвала суду № 16527705, 02.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-31606/10

          Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі №2а-14832/10 за позовом Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, третя особа –Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про визнання рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Макіївське міське Управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило скасувати рішення від 31 липня 2009 року №209 про застосування економічних санкцій з порушення державної дисципліни цін в сумі 5305,50грн., з яких 1768,50 – грн. –сума необґрунтовано отриманої виручки, 3537,00грн. –сума штрафної санкції, та припис від 31 липня 2009 року №258-209 в частині пов’язаній із висновками Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про додаткове стягнення плати за надання довідки при наданні послуг щодо оформлення паспортів/проїзних документів дитини з 14 років для виїзду за кордон.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вищі судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Макіївське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08671455, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 164559 та витягом з положення про Макіївське міське Управління ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області № 1156 від 16 жовтня 2007 року.

Відповідно до Положення про Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та його територіальні підрозділи, затвердженого Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 31 січня 2007 року №82, УГІРФО та його територіальні підрозділи під час виконання завдань з питань забезпечення охорони громадського порядку підпорядковується відповідно начальникам ГУМВС України в Донецькій області, міських управлінь, міських і районних відділів, міськрайвідділів і діють за єдиною дислокацією у складі міліції громадської безпеки.

24 липня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області було проведено перевірку відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних особі, за наслідками проведення якої був складений акт перевірки № 443 в якому зазначено, що при перевірці було встановлено стягнення додаткової плати за довідку про відсутність чи наявність судимості, надання якої не передбачено правилами оформлення та видачі проїзного документу для виїзду за кордон. Як зазначено в акті перевірки, стягнення плати за довідку про відсутність чи наявність судимості Управління інформаційних технологій в сумі 13,10 грн. (термін надання до 10 днів) та 26,20 грн. (термін надання 1 місяць) є неправомірним.

Також в Акті зазначено, що наведене порушення було встановлено через виявлення у справах на оформлення паспортів/проїзних документів для виїзду за кордон серед інших документів, довідки за формою ІП 1 Міністерства внутрішніх справ України, яка видана Управлінням інформаційних технологій ГУМВС України в Донецькій області про те, що громадянин на території Донецької області засудженим (-ою) за кримінальними справами не значиться і в розшуку не перебуває (далі за текстом довідка УІТ).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що одержувачем коштів за послуги відділу ГІРФО, щодо видані бланків паспорту та довідки УІТ є ГУМВС України в Донецькій області. За наслідками перевірки справ по отриманню паспортів громадянина України для виїзду за кордон за липень, вересень, жовтень, листопада, грудень 2008 року було встановлено наявність довідок УІТ в усіх справах за відсутності квитанцій на їх сплату.

На підставі викладених в Акті перевірки висновків, 31 липня 2009 року відповідачем був винесений припис №258-209, яким було зобов’язано позивача в місячний термін усунути порушення порядку встановлення розмірів плати за надання послуг шляхом їх приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів та повідомити про вжиті заходи.

Також 31 липня 2009 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки №443 від 24 липня 2009 року, відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 209, яким на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»було вилучено у ГУ МВС України в Донецькій області суму безпідставно отриманої виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 2311,54 грн. та накладено штраф в розмірі 4623,08грн.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням визначені Законом України «Про ціни та ціноутворення».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки. Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 5 цього ПоложенняДержцінінспекція має право, зокрема, вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Із змісту наведених приписів законодавства України вбачається, що відповідач є уповноваженим органом державної влади, який здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання всіх форм власності дотримання положень законодавства України про ціни та ціноутворення. При цьому, відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами визначений Інструкцією про порядок застосування економічних і штрафних (фінансових) санкцій, розробленою відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України N 1819 від 13 грудня 2000 року та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення та затвердженою Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України N298/519 від 03грудня 2001 року.

Пунктами 1.3, 1.4 Інструкції визначено, що необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки, в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції, суми необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами, за наслідками виявлення порушень порядку встановлення і застосування цін.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.

Порядок вилучення сум нарахованих штрафних санкцій визначений розділом 3 Інструкції, пунктом 3.1. якої встановлено, що державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. Один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Одночасно керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.

Таким чином, умовою винесення обов’язкового до виконання припису є встановлення за наслідками проведення перевірки порушення суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства про ціни. Умовою застосування економічних чи штрафних (фінансових) санкцій є одержання суб’єктом господарювання суми виручки через порушення ним чинного законодавства про ціни.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Відповідно до статті 4 цього Закону оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Відповідно до пункту 5 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року та пункту 2 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року, заява про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) або проїзного документа дитини (далі - проїзний документ) подається за місцем проживання особи до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі (далі - територіальні органи), відділів, відділень у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - територіальні підрозділи).

Перелік документів, надання яких є необхідним для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон визначений пунктом 10 Правил.

Відповідно до пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року заяви-анкети про оформлення паспорта / проїзного документа приймаються працівниками територіальних органів та територіальних підрозділів за умови подання всіх документів, передбачених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231.

Тобто, неподання особою всіх документів відповідно до переліку є підставою для відмови у прийнятті заяви на оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон.

Водночас, положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України»та пункту 22 Правил визначені підстави для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа. До таких, зокрема, віднесені порушення проти заявника кримінальної справи та засудження за вчинення злочину, перебування особи під адміністративним наглядом. Відповідно до пункту 23 Правил за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил приймається рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа.

Пунктами 10-14 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1603 від 21 грудня 2004 року визначений порядок розгляду заяв про оформлення паспортів /проїзних документів.

Так, територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта/проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил. З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.

Інформація про осіб, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку є об’єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях.

Пунктом 8.2. Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань N 823/188 від 23 серпня 2002 року, визначений перелік осіб, які мають право безпосереднього звертання до оперативно-довідкових картотек та отримання інформації оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку. Зазначеним пунктом підрозділи ГІРФО не визначені як такі, що можуть отримати зазначену інформацію.

З огляду на наведене вбачається, що на відділ ГІРФО покладені обов’язки перевірки наявності обставин, що перешкоджають виїзду громадянина за кордон та які є підставою для відмови у наданні паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон за відсутності можливості отримання зазначеної інформації від органів Департаменту інформаційних технологій.

Водночас, частиною 5 пункту 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року передбачено, що за окремими письмовими зверненнями юридичні і фізичні особи можуть отримати платні послуги, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ". У цьому разі до заяви долучається документ про оплату послуг відповідно до спільного наказу МВС України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 05.10.2007 N 369/1105/336 "Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за N 1235/14502.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що враховуючи необхідність з’ясування наявності обставин, що перешкоджають виїзду особі за кордон, та є підставою для отримання відмови у надання паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон, відділи ГІРФО мають право отримувати від заявників додаткові документи, необхідні для оформлення паспорту/проїзного документу для виїзду за кордон з метою встановлення факту наявності чи відсутності обставин, що перешкоджають видачі паспорту, а висновки викладені в Акті перевірки про те, що основною умовою для здійснення оформлення паспорту /проїзного документу дитини для виїзду за кордон є надання пакету документів, передбаченого пунктом 10 Правил є не обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: