Ухвала суду № 16527103, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року                               м. Київ                                        К-10266/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду м. Києва від 16.01.2007

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007

у справі №32/626-А

за позовом          Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа          Державна податкова адміністрація у м. Києві

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –позивач, СП «Основа-Солсиф») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту –відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) від 14.09.2006 № 0001161530/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007, позов задоволено повністю; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Також ДПА у м. Києві звернулась з касаційною скаргою на вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість СП «Основа-Солсиф»при проведенні взаєморозрахунків з ПП «ПромТорг»за період з 01.01.2004 по 31.12.2005, складено акт № 15/23-70/20057315 від 31.08.2006, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за березень 2004 року податку на додану вартість у розмірі 54143,30 грн. згідно податкових накладних, виданих ПП «ПромТорг».

Такий висновок податкового органу зроблений на основі того, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.12.2005 у справі № 2-2771/2005 установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ПромТорг»визнані недійсними, а актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.06.2006 № 61 свідоцтво платника ПДВ ПП «ПромТорг»анульоване. Тому, на думку податкової інспекції, податкові накладні, видані позивачу таким контрагентом, не мають юридичної сили та не можуть слугувати доказом правомірності віднесення суми в розмірі 54143,30 грн. до податкового кредиту за березень 2004 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.09.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001161530/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальній сумі 81215 грн., в т.ч. 54143,33 грн. основного платежу та 27071,67 грн. штрафних санкцій.

Судами також встановлено, що 02 та 03.03.2004 між позивачем (замовник) та ПП «ПромТорг»(підрядник) укладені договори підряду на виконання земляних робіт, за № БР-01/03 та № БР-03/03, згідно яких останній бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати земляні роботи по розробці котловану і здати першому об’єкт по вулиці Мечникова, Антоновича, Спортивній площі, у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і в обумовлений договорами строк, а перший зобов’язується надати останньому будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти об’єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт, відповідно, по першому договору - 180576 грн., в т.ч. ПДВ 30096 грн., по другому договору –154860 грн., в т.ч. ПДВ 25810 грн.

Факт оплати позивачем послуг наданих ПП «ПромТорг»судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Відповідно до пп. “а” пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних послуг, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 16.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко