Ухвала суду № 16526383, 31.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 року                               м. Київ                                        К-11725/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Рибченка А.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської області від 07.12.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року по справі № 17/242 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –виробниче підприємство «Присадки»до Державної податкової адміністрації в Полтавській області, до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –виробниче підприємство «Присадки»(далі-ТОВ «Науково –виробниче підприємство «Присадки», позивач) до Державної податкової адміністрації в Полтавській області (далі-ДПА в Полтавській області, відповідач 1), до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач 2) про нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ №0000142305/0/32 від 06.06.2006, №0000142305/1/49 від 28.07.2006, №0000142305/2/73 від 30.10.2006 та №0000332305/2/75 від 30.10.2006 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2006 року залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року, позовні вимоги –задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000142305/0/32 від 06.06.2006, №0000142305/1/49 від 28.07.2006, №0000142305/2/73 від 30.10.2006 та №0000332305/2/75 від 30.10.2006. В задоволенні позову по відношенню до ДПА в Полтавській області відмовлено з огляду на те, що спірні податкової повідомлення-рішення відповідачем 1 не приймалися.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області 22.05.2007 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач 2 просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 07.12.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування своїх вимог відповідач 2 посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року на 36500,00грн. у тому числі 10672,00 грн. не відшкодованих на момент перевірки, 25828,00 грн. відшкодованих на момент перевірки, та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10331,00грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.12.2005 №170/23-513/13932946, про завищення задекларованих сум бюджетного відшкодування з посиланням на факт непідтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобов’язань контрагентом позивача ПП «ТНВД Плюс», який не звітує перед податковий органом та проведення перевірки якого є неможливим у зв’язку із відсутністю його за юридичною адресою.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За результатом розгляду справи, було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.           

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Твердження відповідача 2 про те, що рішення суду про припинення юридичної особи - ПП «ТНВД Плюс» є підставою для невідшкодування позивачеві у березні 2005 року ПДВ суперечать чинному законодавству, оскільки на момент укладення та виконання договору з позивачем ПП «ТНВД Плюс»було належним чином зареєстровано, перебувало на податковому обліку як платник ПДВ, а видані ним податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 07.12.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року по справі № 17/242 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К.Голубєва

________О.В.Карась

________С.Е.Острович

________А.О.Рибченко Суддя Т.М. Шипуліна