Ухвала суду № 16526315, 20.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25693/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача –Тараненко О.М.,

представника відповідача-1 –Костюка В.Б., Рака В.Л.,

представника Генеральної прокуратури України –Турлової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року

у справі №А18/495-07

за позовом Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

до           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»,

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд»

за участю Прокуратури Київської області

про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(далі –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Захистбуд»(далі –відповідач-2) про визнання недійсним договору №111/12-06 від 25 листопада 2006 року, який укладений між ТОВ «Макарівська птахофабрика»та ТОВ «Захистбуд», з підстав, передбачених статтею 227 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України (в редакції пояснень від 01 листопада 2007 року).

Постановою Господарського суду Київської області від 21 лютого 2008 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір на реконструкцію об’єктів нерухомості №111/12-06 від 25 листопада 2006 року, укладений між ТОВ «Макарівська птахофабрика»та ТОВ «Захистбуд», з підстав, передбачених статтею 227 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року постанову Господарського суду Київської області від 21 лютого 2008 року скасовано, провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги ДПІ у Макарівському районі Київської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 21 лютого 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Захистбуд», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року –без змін.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Макарівська птахофабрика», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що спірний договір №111/12-06 від 25 листопада 2006 року на реконструкцію об’єктів нерухомості був укладений відповідачами без отримання дозволу на виконання будівельних робіт нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об’єктів, що у відповідності до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що ДПІ у Макарівському районі Київської області в контексті вказаних правовідносин не здійснює жодних владних управлінських функцій відносно відповідачів, між якими виникли договірні відносини, що врегульовані нормами цивільного та господарського права України та не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових спорів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.

ДПІ у Макарівському районі Київської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Макарівська птахофабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 грудня 2006 року по 31 січня 2007 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2007 року № 59/35/23-0/33272065.

За наслідками перевірки було встановлено, що між ТОВ «Захистбуд»(підрядник) в особі директора Мітько Ю.С. та ТОВ «Макарівська птахофабрика»(замовник) в особі директора Маковського А.А. було укладено договір на реконструкцію об’єктів нерухомості від 25 листопада 2006 року № 111/12-06, відповідно до умов якого підрядник зобов’язується виконати роботи по реконструкції об’єктів нерухомості згідно переліку, що міститься у додатку № 1 до договору, реконструкція об’єктів нерухомості здійснюється підрядником згідно із затвердженою проектною документацією (пункти 1.1, 1.2 договору), яка для перевірки не надана.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 207 Господарського кодексу України та статтю 227 Цивільного кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що ТОВ «Макарівська птахофабрика»проводило господарську діяльність (здійснювало будівельно-монтажні роботи) без одержання дозволу на будівельно-монтажні роботи.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовних вимог про застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, позивачем заявлено не було. В ході судового розгляду справи позивач згідно пояснень від 01 листопада 2007 року (т. 1 арк. справи 77-80) з посиланням на статтю 137 Кодексу адміністративного судочинства України просив суд визнати недійсним договір №111/12-06, укладений 25 листопада 2006 року між відповідачами, з підстав, передбачених статтею 227 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2).

Як установлено в частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, про закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ С.Е. Острович

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров