Ухвала суду № 16523469, 22.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2952/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Києві апеляційну скаргу Головного управління Держкомзему у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»до Головного управління Держкомзему у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області про визнання протиправним та скасування припису, –

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року визнано протиправними та скасовано приписи Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області № 05033 від 23.03.2010 року та № П 05128 від 28.04.2010року, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету 6,80грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держкомзему у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при винесенні оскаржуваних приписів відповідачем не були дотримані вимоги чинного законодавства України, не враховані усі обставин, що мали значення для їх винесення, а тому ці приписи підлягають скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог земельного законодавства, державним інспектором Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області були винесені приписи № 05033 від 23.03.2010 року та № П05128 від 28.04.2010 року щодо усунення позивачем порушення вимог ст.125 Земельного кодексу України, а саме - оформлення правовстановлюючих документів на 16 земельних ділянок загальною площею 31,44 га, що знаходяться в межах м.Бердичів Житомирської області.

Даючи правову оцінку матеріалам справи, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право на землю виникає лише після одержання документа, що посвідчує право власності земельної ділянки та його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 126 ЗК України документом, що посвідчує право власності земельної ділянки є державний акт.

Державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ-26 № 00020 від 23.06.1995року, підтверджено, що спірні земельні ділянки, відповідно до рішення виконкому Бердичівської міської Ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 296 були передані в постійне користування Бердичівському заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес".

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкритому акціонерному товариству «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» з часу його державної реєстрації, відповідно до рішення Бердичівської міської ради №410 від 14.07.94р. та затвердження відповідного Статуту, присвоєно один і той же код 00217426.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-26 № 00020 від 23.06.1995 року, виданий Бердичівському заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес" є правовстановлюючим документом та надає право ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" користуватися земельними ділянками, відповідно до цього акту та відповідно до норм чинного законодавства, і оскільки такого права користування земельною ділянкою позивач не втратив.

Відповідно до вимог ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності визначений частиною другої даної статті і є вичерпним, до його переліку позивач по справі не відноситься.

Тобто, з моменту набуття чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 року позивач не може набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Зазначені земельні ділянки позивач може отримати лише в оренду чи у власність виключно в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що лише відповідні державні органи, а не позивач, наділені певними правами та обов'язками щодо визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, виготовлення технічної документації щодо продажу земельної ділянки, яка включає її технічний паспорт, визначення вартості земельної ділянки та способу її відчуження. Оформити правовстановлюючі документи на такі земельні ділянки і в такому порядку та в зазначені в приписах строки виходячи лише тільки із волевиявлення самого позивача неможливо.

Крім того, відповідач, зобов»язуючи позивача «оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки»і не взявши до уваги правовстановлюючий документ на ці ж земельні ділянки - Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-26 № 00020 від 23.06.1995 року, не врахував положення рішення Конституційного Суду України від від 22.09.2005року №5-рп/2005, яким визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що перереєстрація тільки назви позивача не давала відповідачу права вимагати від позивача переоформлення правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки, і у зв’язку з цим, як наслідок, вимоги отримання нового державного акту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій при винесенні приписів № 05033 від 23.03.2010 року та № П05128 від 28.04.2010 року, стосовно порушення позивачем вимог земельного законодавства, а відтак такі приписи мають бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів до уваги прийняті не можуть бути. Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держкомзему у Житомирській області –залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Беспалов О.О.

Федорова Г.Г.